Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №456/5342/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5342/25

Провадження № 2/456/283/2026

РІШЕННЯ

іменем України

15 січня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря судового засідання Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Короткий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ТОВ «Бізнес Позика», через свого представника - Памірського М.А., скориставшись підсистемою «Електронний суд», звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, у якій просить ухвалити рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 38 048,30 грн. Крім того, позивач просить, при ухваленні рішення покласти на відповідачку судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору, у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 29.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 310746-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачці грошові кошти в розмірі 18 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 , яка була вказана нею при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Однак, до теперішнього часу боржниця свої зобов`язання за кредитним договором №310746-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за кредитним договором №310746-КС-001. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржниці станом на 08.08.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 38 048,30 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14 964,08 грн; суми прострочених платежів по процентах - 21 884,22 грн, суми заборгованості за комісією - 1 200 грн. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та утворенням заборгованості, яку в добровільному порядку відповідачка не погашає, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачка у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не подала, однак у судовому засіданні 27.11.2025 року заперечила проти задоволення позовних вимог, аргументуючи свою позицію тим, що кредитний договір вона не уклала та не отримувала кредитних коштів. Додатково зазначила, що у цей час вона втратила свій паспорт і вважає, що саме ця обставина могла стати причиною укладення кредитного договору, про який їй не відомо.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.09.2025 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Янів Н.М.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації для отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місцепроживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідачки ОСОБА_1 ..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 07.10.2025 року позовну заяву ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 03.11.2025 року розгляд справи було відкладено, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 27.11.2025 року, у судовому засіданні оголошено перерву для надання відповідачці можливості надати інформацію про дату звернення неї до органів поліції із заявою про втрату паспорта.

Крім того, ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.11.2025 року витребувано доказів у Акціонерного товариства «Ощад банк».

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 19.12.2025 року розгляд справи було відкладено, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження, проте такі з у судове засідання не з`явилися та не забезпечили явку уповноважених представників.

Втім, судом задоволено клопотання представника позивача про розгляд заяви у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд справи по суті відбувся 15.01.2026 року.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Встановленні судом фактичні обставини справи та їх обгрунтування.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес позика» 29.05.2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 310746-КС-001про надання кредиту.

Так, 29.05.2021 року ОСОБА_1 , прийняла пропозицію щодо укладення договору № 310746-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону НОМЕР_2 , який зазначено позичальницею у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржницею було введено/відправлено.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Відтак, судом встановлено, що 29.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №310746-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що строк, на який надається кредит - 16 тижнів; стандартна процентна ставка в день - 0,86777010, фіксована; комісія за надання кредиту - 1 500 грн; термін дії договору: до 18.09.2021 року

Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Крім того, судом встановлено, що 02.08.2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору № 310746-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 8 000 грн, а також продовжено термін дії договору до 17.01.2022 року.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжною інструкцією про переказ коштів.

Номер картки для перерахування коштів за кредитним договором був вказаний відповідачкою при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи «анкета клієнта», відповідно до якого позичальником був зазначений номер банківської картки № НОМЕР_1 для перерахування на нього коштів.

Крім того, згідно до витребуваної судом інформації у АТ «Ощадбанк» банківська картка № НОМЕР_1 справді відкрита на ім`я відповідачки ОСОБА_1 ..

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що позивачем виконано свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання кредитних коштів відповідачці ОСОБА_1 ..

Натомість, боржниця свої зобов?язання за кредитним договором №310746-КС-001 належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за кредитним договором №483724-КС-003.

Так, відповідачка ОСОБА_1 , на виконання умов договору здійснила часткову оплату за договором № 310746-КС-001 на загальну суму 9743,87 грн, тим самим відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Відтак, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Крім того, в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Судом під час аналізу розрахунку заборгованості встановлено, що відповідно до умов кредитного договору відповідачці нараховувалися проценти за користування кредитними коштами. При цьому з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що такі проценти нараховувалися виключно у межах строку дії кредитного договору.

Нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору або з порушенням його умов матеріалами справи не підтверджується. Таким чином, розрахунок заборгованості в частині нарахованих процентів відповідає умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства, а тому є обґрунтованим і таким, що підлягає врахуванню судом.

Крім того, відповідно умов укладено між сторонами у справі кредитного договору комісія нараховується за надання кредиту та становить 1 500 грн, така є разовою, та її розмір є незмінним.

Виходячи з аналізу роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, законодавством України прямо визначені можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов?язання за кредитним договором, відповідно до розрахунку заборгованості, який долучено до матеріалів справи, у боржниці станом на 08.08.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 38 048,30 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14 964,08 грн; суми прострочених платежів по процентах - 21 884,22 грн, суми заборгованості за комісією - 1 200 грн.

У свою чергу, відповідачкою не надано жодних доказів, які б спростовували наявність заборгованості або підтверджували належне виконання нею зобов`язань за кредитним договором.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У свою чергу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому(ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.

Під час розгляду справи відповідачка заперечувала проти задоволення позову, стверджуючи, що не укладала кредитного договору з позивачем та не отримувала кредитних коштів, посилаючись при цьому на втрату паспорта громадянина України. Однак суд оцінює такі твердження критично з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту втрати паспорта, зокрема відсутні відомості про звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою, відсутні довідки чи інші документи компетентних органів, які б підтверджували обставини та час втрати документа. Крім того, відповідачкою не зазначено та не доведено, коли саме міг бути втрачений паспорт та яким чином це могло вплинути на укладення спірного кредитного договору.

Разом з тим, судом встановлено, що кредитні кошти були перераховані на банківську картку, яка належить саме відповідачці, що підтверджується матеріалами справи. Додатково суд звертає увагу на те, що з боку відповідачки мали місце часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що, у розумінні положень цивільного законодавства та усталеної судової практики, свідчить про визнання нею факту отримання кредитних коштів та наявності зобов`язання перед позивачем.

Таким чином, враховуючи, що розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, в свою чергу відповідачкою не надано доказів для підтвердження спростування неналежності виконання своїх зобов`язань, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до задоволення у повному обсязі. Відтак, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Бізнес позика» підлягає до стягнення заборгованість в загальному розмірі 38 048,30 гривень.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку із задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн, який підтверджено платіжною інструкцією №12943 від 03.09.2025 року.

Керуючись ст.10,12,76-81,89,141,258,259,263,265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» грошові кошти за договором про надання кредиту № 310746-КС-001 від 29.05.2021 року у загальному розмірі 38 048 (тридцять вісім тисяч сорок вісім) грн. 30 коп., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14 964 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 08 коп., суми прострочених платежів по процентах - 21 884 (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) 22 коп., суми прострочених платежів за комісіями - 1 200 (одна тисяча двісті) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» сплачений судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження юридичної особи: б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Назар ЯНІВ