Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №444/3082/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3082/25

Провадження № 2-а/444/5/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :

головуючий суддя Мікула В. Є.,

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

з участю

представника позивача Панечка Ю.В.

представника відповідача ( в режимі ВКЗ) Літвака О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовкві Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Волинській області (юридична адреса: 46006, м. Луцьк, вул. Залізнична, 15, Волинської області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про скасування постанови старшого лейтенанту 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Айсанова Артура Ігоровича серія EHA № 5344616 від 29.07.2025 року. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративно гопровопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 510 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що винесення постанови було здійснено з порушенням вимог Конституції України та КУпАП, зкорема без зазначення доказів та встановлення будь-яких фактичних даних, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні.

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечив доводи позивача. Зокрема зазначив, що оскаржувана постанова винесена у відповідності з нормами КУпАП, а факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустими доказами, зокрема відезаписом з нагрудної.

Представник позивача в судовому засіданін позовні вимоги підтримав.

Предстанвик відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституцією України закріплено норму щодо обов`язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту постанови серії EHA № 5344616 від 29.07.2025, вбачається, що о 15:27:46 с. Струмівка, вул. Рівненська, 88Б, водій, керуючи ТЗ VOLKSWAGEN JETTA BC 4445 AO, здійснював рух на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, в лівій смузі, не зайнявши правого краю на проїзній частині при відсутності інших транспортних засобів на ній, чим порушив п. 11 ПДР – порушення розташування ТЗ на проїзній частині.

Суд враховує, що позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме, порушення, про яке зазначено у винесеній працівником поліції постанові.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний на підставі досліджених доказів з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України).

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

При вирішенні даної справи суд враховує, що для підтвердження порушення вказаного в оскаржуваній постанові поліцейський, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати відповідні докази. Проте, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП до оскаржуваної постанови не надано.

В оскаржуваій постанові в графі «до постанови додаються - п. 7» - та після неї не вказано доказів, які б свідчили, що на момент винесення постанови поліцейський мав беззаперечні докази вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.

Щодо наданого відповідачем відео, то оглянувши таке, суд вважає що ним не підтверджується факт порушення правил водієм ТЗ VOLKSWAGEN JETTA BC 4445 AO та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, обставини якого наведені в оскаржуваній постанові.

Таким чином, відповідачем не доводено факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 березня 2019 року по справі №686/11314/17, поліцейські не можуть вимагати у водія будь-яких документів, якщо у них немає доказів правопорушення.

У постанові по справі №357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з ст. 9 КУпАП, суд приходить до висновку, що в діях Позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки стороною Відповідача як під час винесення оскаржуваної постанови, так і під час розгляду справи в суді не доведено наявність протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, яка б охоплювалася нормою ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто не доведено сам факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З метою забезпечення гарантії, свобод і інтересів особи і громадянина, виходячи із наданих ст. 245 КАС України суду повноважень при прийнятті рішення та враховуючи положення ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 286 КАС України, суд приходить до переконання, що задоволення позовних вимог в повному обсязі буде найбільш доцільним способом захисту порушеного права Позивача, а тому оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Керуючись ст. ст. 6, 10, 19, 72, 77, 90, 241-246, 271, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовну вимогу ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області (юридична адреса: 46006, м. Луцьк, вул. Залізнична, 15, Волинської області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, - задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5344616 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.І ст.247 КпАП України, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку упродовж 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 295 КАС України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень КАС України.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

За умовами ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. Є. Мікула