Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №443/1868/25 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1868/25

Провадження №2/443/114/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 січня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Сулятичі в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт належності ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області, Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №3302 від 30.04.1997 року, зареєстрованого на ім`я “ ОСОБА_3 ”; встановити факт її постійного проживання разом із ОСОБА_4 в с. Яблунька Богородчанського району Івано-Франківської області на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за нею, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай), площею 1.94 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №3302 від 30.04.1997 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся по материній лінії ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, площею 1,94 умовних кадастрових гектари, належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №3302 від 30.04.1997 року. Згідно довідки Журавненської селищної ради №54 від 10.04.2025 року, ОСОБА_3 була зареєстрована АДРЕСА_1 , до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею за цією адресою постійно проживала і була зареєстрована її дочка ОСОБА_4 . В Сидорівській сільській раді заповіту від ОСОБА_3 не посвідчувалося. ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті. Зазначає, що спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 була її дочка ОСОБА_4 , яка постійно проживала із нею, не заявляла про відмову від спадщини та фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном (ст.549 ЦК УРСР 1963 року), однак юридично спадкові права вона не оформляла.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, площею 1,94 умовних кадастрових гектари, належне померлій її матері ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №3302 від 30.04.1997 року, що вона фактично успадкувала, але не оформила своїх спадкових прав. Згідно довідки Журавненської селищної ради №54 від 10.04.2025 року, ОСОБА_4 була зареєстрована одна АДРЕСА_1 , однак фактично постійно проживала без реєстрації разом із своєю дочкою ОСОБА_1 у с. Яблунька Богородчанського району Івано-Франківської області до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . У Сидорівській сільській раді посвідчено заповіт від ОСОБА_4 від 20.12.2007 року за № 47 в користь доньки ОСОБА_1 . ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті. Зазначає, що крім неї не було інших спадкоємців за заповітом, а також осіб які б претендували на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4 . Оскільки вона постійно проживала із матір`ю на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, а тому на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, проте юридично не оформила своїх спадкових прав.

16.10.2025 року вона звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , однак нотаріус відмовив через відсутність правовстановлюючого документа на земельні ділянки на території Сидорівської сільської ради, що належали померлій і є спадковим майном.

Окрім того, нею самостійно виявлено, що в свідоцтві про смерть бабусі вона зазначена як ОСОБА_5 , а у довідці Головного управління Держгеокадастру від 15.04.2025 року, зареєстрований сертифікат на ім`я ОСОБА_3 .

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 24.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 20.11.2025 в порядку витребування доказів зобов`язано Центральний державний історичний архів України, м.Львів в особі завідувача надати до Жидачівського районного суду Львівської області архівну довідку та належним чином завірену копію актового запису про народження ОСОБА_4 , народженої в с.Сулятичі Журавненського району Дрогобицької області у 1941 році.

05.12.2025 директором Центрального державного історичного архіву України, м.Львів надіслано архівну довідку про народження ОСОБА_4 , 1941 року народження.

Ухвалою від 24.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2026 позовні вимоги підтримав, з мотивів, викладених у такому, просив позов задоволити.

В судове засідання 21.01.2026 позивач та його представник не з`явилися, однак від представника позивача – адвоката Яременка І.О. надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу без участі позивача та його представника. Заявлені вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача – Журавненської селищної ради, в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без участі їхнього представника.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як видно із копії свідоцтва про народження, виданого ні ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то її батьками вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (а.с.10).

Відповідно до архівної довідки, складеної на ім`я ОСОБА_4 , то остання народжена ІНФОРМАЦІЯ_4 , хрещена ІНФОРМАЦІЯ_5 , греко-католицького віросповідання. Батько- ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Мати – ОСОБА_10 , донька ОСОБА_11 (а.с.39-40).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , її матір`ю казана ОСОБА_13 (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , 22.10.1988 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.12).

Як видно з копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , остання зареєстрована у с.Яблунька, Богородчанський район, Івано-Франківська область, з 14.03.1989 (а.с.7 на звороті).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки по материній лінії ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим Сидорівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 08.01.1999 року (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, площею 1,94 умовних кадастрових гектари, належне померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №3302 від 30.04.1997 року (а.с.20).

Згідно довідки Журавненської селищної ради №54 від 10.04.2025 року, ОСОБА_3 була зареєстрована АДРЕСА_1 , до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею за цією адресою постійно проживала і була зареєстрована її дочка ОСОБА_4 . В Сидорівській сільській раді заповіту від ОСОБА_3 не посвідчувалося. ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті (а.с.14).

Оскільки ОСОБА_5 заповіту не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якаприйняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, була її дочка – ОСОБА_4 , однак остання юридично не оформила своїх спадкових прав, що також підтверджується інформаційною довідкою із спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданим Сидорівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 06.03.2008 року (а.с.16).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, площею 1,94 умовних кадастрових гектари, належне померлій її матері ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №3302 від 30.04.1997 року, що вона фактично успадкувала, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.20).

За життя ОСОБА_4 , 20.12.2007 року було складено заповіт, якийпосвідчений секретарем виконавчого комітету Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області Петрушкою С.Г., та зареєстрований в реєстрі за №47, згідно якого остання заповіла все своє майно дочці – ОСОБА_1 , 1968 р.н. (а.с.18).

Згідно довідки Журавненської селищної ради №54 від 10.04.2025 року, ОСОБА_4 була зареєстрована одна АДРЕСА_1 , однак фактично постійно проживала без реєстрації разом із своєю дочкою ОСОБА_1 у с. Яблунька Богородчанського району Івано-Франківської області до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . У Сидорівській сільській раді посвідчено заповіт від ОСОБА_4 від 20.12.2007 року за № 47 в користь доньки ОСОБА_1 . ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті (а.с.17).

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні дав покази про те, що являється сусідом позивачки. ОСОБА_4 проживала із дочкою – ОСОБА_1 в с.Яблунька. Матір Куприк Степанії звали - ОСОБА_5 , яка померла раніше. Братів та сестер у ОСОБА_1 не було.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні дала покази про те, що являється сусідкою позивачки. ОСОБА_5 проживала разом із дочкою ОСОБА_4 в с.Сулятичі. Після смерті ОСОБА_2 , позивачка забрала свою матір – ОСОБА_4 до себе проживати в с.Яблунька. ОСОБА_4 мала одну дочку – позивачку.

Судом встановлено, що крім ОСОБА_1 , інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б претендували на обов`язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 не було.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, ОСОБА_1 , спадщину за заповітом після смерті своєї матері – ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично прийняла, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час смерті останньої, однак юридично своїх спадкових прав на все спадкове майно не оформила, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №81102597 від 08.05.2025 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).

З метою оформлення права власності на спадкове майно за заповітом, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Однак, постановою завідувача Жидачівської ДНК Львівської області Матусека В.В №419/02-31 від 16.10.2025, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її мами – ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що вона пропустила піврічний строк з дня смерті спадкодавця, із заявою про прийняття спадщини в Жидачівську державну нотаріальну контору Львівської області не звернулася, а також відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Сидорівської сільської ради Стрийського району (Жидачівського району) Львівської області, що належала матері ОСОБА_4 – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем якої була її дочка – ОСОБА_18 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав і є спаадковим майном (а.с.22).

Окрім того, позивачкою самостійно виявлено, що в свідоцтві про смерть бабусі вона зазначена як ОСОБА_5 , а у довідці Головного управління Держгеокадастру від 15.04.2025 року, зареєстрований сертифікат на ім`я ОСОБА_3

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Метою встановлення факту постійного проживання позивачки зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до листа Верховного Суду України 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту.

Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Як вбачається із довідки Журавненської селищної ради №128 від 19.11.2025, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.сулятичі Жидачівського району Львівської області та ОСОБА_3 на яку зареєстровано Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №3302 від 30.04.1997 року, одна і та ж особа (а.с.42, 52).

Таким чином, суд приходить до переконання, що здобутими під час судового розгляду письмовими доказами та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем – ОСОБА_4 в с. Яблунька Богородчанського району Івано-Франківської області на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також факт належності ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області, Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №3302 від 30.04.1997 року, зареєстрованого на ім`я “ ОСОБА_3 ”, а тому позов у цих частинах є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Позивачка стверджує, що правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено.

Доказом того, що покійна ОСОБА_5 отримала право на середню земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №3302, зареєстрованого 30.04.1997, реєстраційний номер 172, площа земельної ділянки – 1,94 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 21.04.1997 р. №248, є довідка відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.04.2025 (а.с.20).

Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_3 у відділі не зареєстровано.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, у зв`язку із тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку (пай), яка розташована на території Сидорівської сільської ради, Жидачівського району Львівської області.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області, Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №3302 від 30.04.1997 року, зареєстрованого на ім`я “ ОСОБА_3 ”.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 разом із ОСОБА_4 в с. Яблунька Богородчанського району Івано-Франківської області на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай), площею 1.94 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №3302 від 30.04.1997 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка