Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №943/2406/25 — Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/2406/25

Провадження №1-кп/943/88/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

за участі потерпілого ОСОБА_4

за участю неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_6 та захисника адвоката ОСОБА_7

за участі обвинуваченого ОСОБА_8

за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілими у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141210000433 від 28.09.2025 року відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с-ща Красне Буського району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, працівника ФОП ОСОБА_10 , посада - водій автотранспортних засобів, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України,

встановив:

28 вересня 2025 року приблизно о 14.00 год. 00 хв. ОСОБА_8 , керуючи мотоциклом марки «SUZUKI GSXR 600» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою T-1806 сполученням Перемишляни - Рівне, у напрямку с-ща Красне Золочівського району Львівської області, на прямому відрізку дороги між м. Буськ та с-ще Красне Золочівського району Львівської області, порушив вимоги п.13.1 чинних правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями, що виразилось в тому, що він, керуючи технічно-справним транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не обрав безпечної швидкості руху, при цьому не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, безпечно керувати ним, а також дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив попутне зіткнення із мотоциклом «KOVI JNC 300» без реєстраційного номера, під керуванням неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався попереду нього.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній водій мотоцикла марки «KOVI JNC 300» без реєстраційного номера - ОСОБА_5 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми лівої гомілки, закритого подвійного перелому малогомілкової кістки у верхній та нижній третині, міжм`язевої гематоми, які по ознаці розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Крім цього, внаслідок даної ДТП, водій ОСОБА_8 спричинив пасажиру свого мотоцикла марки «SUZUKI GSXR 600» р.н. НОМЕР_1 – ОСОБА_4 , тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми правої стопи, відкритих фрагментарних переломів I та II плюсневих кісток зі зміщенням фрагментів, які по ознаці тривалості розладу здоров`я, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Невідповідність дій водія ОСОБА_8 вимогам п.13.1 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору перебуває в прямому причинному зв`язку з виникненням відповідної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненими наслідками у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень у водія мотоцикла «KOVI JNC 300» без реєстраційного номера - неповнолітнього ОСОБА_5 та у пасажира мотоцикла марки «SUZUKI GSXR 600» р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_4 .

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

29.12.2025 р., після завершення досудового розслідування та до початку судового розгляду, між обвинуваченим ОСОБА_8 , потерпілим ОСОБА_4 , неповнолітнім потерпілим ОСОБА_5 та законним представником неповнолітнього ОСОБА_6 та представником потерпілого неповнолітнього ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_7 укладено угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілими, у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 471, 473, 474 КПК України.

Згідно з умовами вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_8 , потерпілий ОСОБА_4 , неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 , за участі законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Угодою визначено розмір та умови відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Зокрема, вказано, що до підписання угоди потерпілому ОСОБА_4 обвинуваченим компенсовано майнову шкоду в розмірі 20 000,00 грн., а неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 – матеріальну та моральну шкоду в загальному розмірі 210 200,00 грн. Потерпілими підтверджено, що вони не мають жодних претензій матеріального, морального, майнового чи будь-якого іншого характеру до обвинуваченого ОСОБА_8 .

Угодою закріплено визнання ОСОБА_8 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення. Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, що повинен понести обвинувачений у разі затвердження такої угоди, а саме - ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України щодо переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 статті 286-1 КК України, у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.

В угоді зазначено наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання з вказівкою, що такі зрозумілі сторонам.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні, підтримавши угоду про примирення, повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України в обсязі обвинувачення, та пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтак просить затвердити угоду про примирення. Обвинувачений до вчиненого ставиться критично, шкодує та щиро розкаюється, вказує, що вживав алкоголь напередодні, а не в день дорожньо-транспортної події, тому, сідаючи за кермо наступного дня помилково вважав, що вміст алкоголю в крові не перевищує дозволеної норми, запевняє, що більше такого не повторить. Пояснив, що повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду, завдану потерпілим, а також витрати на лікування.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні не заперечив проти затвердження угоди про примирення, пояснив, що його підзахисний свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнає, угоду про примирення уклав добровільно, вказав, що не має зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого, а також узгоджених сторонами угоди виду та міри покарання. Перешкод для затвердження такої угоди не вбачає, зазначаючи про наявність фактичних та правових підстав для затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілими.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав угоду про примирення із обвинуваченим, просив її затвердити та пояснив, що укладення угоди є добровільним, на нього не чинився будь-який тиск чи примус при її підписанні. Зазначив, що будь-яких претензій майнового чи немайнового характеру до обвинуваченого не має.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав угоду про примирення із обвинуваченим, просив її затвердити та пояснив, що укладення угоди є добровільним, на нього не чинився будь-який тиск чи примус при її підписанні. Зазначив, що будь-яких претензій майнового чи немайнового характеру до обвинуваченого не має.

Законний представник неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали угоду про примирення обвинуваченого з потерпілими та просили її затвердити, мотивуючи тим, що така угода відповідає вимогам закону та відсутні підстави, передбачені КПК України для відмови у її затвердженні.

Прокурор в судовому засіданні заперечила проти затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілими від 29.12.2025 р. обґрунтовуючи це тим, що узгоджене сторонами покарання виходить за межі санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, є занадто м`яким та не відповідає суспільним інтересам. Просить у затвердженні угоди відмовити.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілими та обвинуваченим суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_8 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, що вказує на можливість укладення угоди про примирення у кримінальних провадженнях такої категорії.

Вказане узгоджується з правовими висновками, сформованими Верховним Судом у постанові від 26.06.2025 р. по справі № 675/1502/24, відповідно до яких укладання угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим у кримінальних провадженнях щодо двооб`єктних кримінальних правопорушень, зокрема, стосовно злочину, передбаченого статтею 286-1 КК України, допускається, адже частина 3 статті 469 КПК України містить чіткі та недвозначні формулювання щодо кола кримінальних проваджень, у яких може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим і встановлює лише одне обмеження, згідно з яким у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, укладення угоди про примирення не допускається.

Судом встановлено та будь-ким з учасників кримінального провадження не заперечується факт вчинення ОСОБА_8 нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України при обставинах, вказаних в обвинувальному акті.

Відповідно до обвинувального акту та угоди про примирення обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, щодо ОСОБА_8 відсутні.

Судом встановлено, що укладення угоди про примирення від 29.12.2025 р. між обвинуваченим ОСОБА_8 , потерпілим ОСОБА_4 , неповнолітнім потерпілим ОСОБА_5 , за участі законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , є добровільним; зміст угоди відповідає вимогам КПК України.

Судом роз`яснено в судовому засіданні та з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_8 розуміє права, визначені пунктом 1 частини 5 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом роз`яснено та встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 , неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 , законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 розуміють наслідки затвердження угоди про примирення, визначені пунктом 2 частини 1 статті 473 КПК України.

З`ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 6, 7 ст. 474 КПК України. Суд вважає, що угода про примирення відповідає вимогам передбаченим ст. 471, 473, 474 КПК України.

Угодою про примирення закріплено обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 , а саме: щире каяття, надання потерпілим матеріальної допомоги на лікування, добровільне повне відшкодування потерпілим майнової та моральної шкоди.

З характеристики № 03-13/10 від 12.01.2026 р., виданої Красненською селищною радою Золочівського району Львівської області, на жителя Красненської територіальної громади ОСОБА_8 , встановлено, що обвинувачений характеризується високим ступенем соціальної відповідальності та активною участю у суспільному житті селища, його активна громадянська позиція приносить значну користь суспільним інтересам, так, з початку повномасштабного вторгнення він на громадських засадах систематично долучається до волонтерських ініціатив громади та селищної ради, використовуючи свої навички керування автотранспортом, на постійній основі здійснює доставку гуманітарної допомоги, продуктів харчування та засобів гігієни для внутрішньо переміщених і малозабезпечених осіб, а також необхідного інвентарю та будівельних матеріалів для благоустрою громади.

З характеристики від 26.12.2025 р. на працівника ФОП ОСОБА_10 ОСОБА_8 вбачається, що з 01.08.2025 р. обвинувачений працює на посаді водія автотранспортних засобів, за час роботи проявив себе як висококваліфікований фахівець, дисциплінований працівник та відповідальна особистість, досконало володіє навичками керування автотранспортом, демонструючи впевнений та безпечний стиль водіння. Трудовий колектив та керівництво ФОП ОСОБА_10 цінують його як надійного фахівця, чия присутність на робочому місці є критично важливою для забезпечення безперебійної підприємницької діяльності ФОП.

З пояснень потерпілих судом встановлено відсутність у них будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого внаслідок заподіяних їм тілесних ушкоджень, в результаті скоєної обвинуваченим дорожньо-транспортної пригоди. Потерпілі підтвердили, що до підписання угоди про примирення обвинувачений компенсував ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 20 000,00 грн., а неповнолітньому ОСОБА_5 – матеріальну та моральну шкоду в загальному розмірі 210 200,00 грн.

Обвинувачений та потерпілі в судовому засіданні підтвердили вид та міру покарання ОСОБА_8 , що узгоджені ними в угоді про примирення, а саме - ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України щодо переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 статті 286-1 КК України, у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.

Сторона захисту просила суд взяти до уваги форму вини обвинуваченого, а саме, що скоєний ним злочин є необережним; ступінь тяжкості вчиненого ним діяння та наслідки його вчинення - тілесні ушкодження середньої тяжкості; дані про його особу, позитивні характеристики, відсутність судимостей та те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності; обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують; ставлення обвинуваченого до скоєного, визнання ним своєї провини, осуд своєї поведінки, щирий жаль з приводу спричиненого ДТП та заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, цілковите розуміння негативних наслідків скоєного, відчуття свого морального обов`язку компенсувати шкоду, у зв`язку з чим він позичив 200 000,00 грн., що підтверджується розпискою, та добровільне повне відшкодування моральної і матеріальної шкоди потерпілим.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_9 , також зазначив, що робота на посаді водія автотранспортних засобів, що передбачає наявність права керування, - є єдиним джерелом заробітку ОСОБА_8 , позбавлення якого буде для нього надмірним тягарем.

Вислухавши прокурора, потерпілих, законного представника та захисника неповнолітнього потерпілого, обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальний акт та інші матеріали судового провадження, що наявні у розпорядженні суду, дослідивши та перевіривши на відповідність вимогам закону угоду про примирення від 29.12.2025 р., суд переконався, що угода укладена сторонами добровільно, тобто не є результатом застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, в тому числі узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України відповідає вимогам закону про кримінальну відповідальність.

Водночас, суд не погоджується з доводами прокурора щодо неможливості затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілими з огляду на наступне.

КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга - між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені КК України. Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа.

Суд, при ухваленні вироку на підставі угоди та призначенні покарання, зобов`язаний перевірити угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність. За таких обставин сторони угоди, визначаючи покарання, зобов`язані дотримуватись положень розділу ХІ «Призначення покарання» Загальної частини КК України.

Так, згідно із ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, мотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 403, 405, 407, 408, 409 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, в тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму ВССУ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони мають право узгоджувати покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п.3 ч.1 ст. 65 КК України). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК України мають право, використовуючи положення ст. 69 КК України, узгоджувати: основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України; або інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин; або не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України.

Таким чином, враховуючи, що у даному випадку наявні кілька передбачених статтею 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, якими є щире каяття (що виявилося у критичному ставленні ОСОБА_8 до вчиненого злочину та готовності нести кримінальну відповідальність), усунення ним спричиненої матеріальної та моральної шкоди потерпілим, які підтвердили цю обставину в судовому засіданні, а також з огляду на відсутність обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в психіатричному чи наркологічному кабінетах не перебував, позитивно характеризується за місцем праці, приносить значну користь суспільним інтересам територіальної громади згідно характеристики Красненської селищної ради, суд вважає можливим перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України, та призначити основне покарання у виді штрафу.

З дотриманням положень частин 1, 2 статті 53 КК України, зважаючи на вказані вище обставини справи та відомості про особу обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити узгоджене сторонами угоди про примирення основне покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. 00 коп.

Крім того, санкцією частини 1 статті 286-1 КК України передбачене обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Частиною 2 стаття 69 КК України визначено, що на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на те, що у даному випадку наявні кілька, передбачених статтею 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, якими є щире каяття (що виявилося у критичному ставленні ОСОБА_8 до вчиненого злочину та готовності нести кримінальну відповідальність), усунення ним спричиненої матеріальної та моральної шкоди потерпілим, які підтвердили цю обставину в судовому засіданні, а також зважаючи на відсутність обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в психіатричному чи наркологічному кабінетах не перебував, позитивно характеризується за місцем праці, приносить значну користь суспільним інтересам територіальної громади згідно характеристики Красненської селищної ради, суд дійшов висновку про можливість не призначати додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що узгоджено умовами угоди про примирення.

Приймаючи рішення про затвердження угоди про примирення від 29.12.2025 р., суд враховує і практику Верховного Суду.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 31.03.2016 року (справа №5-27кс16), примирення є комплексним міжгалузевим інститутом кримінального та кримінального процесуального законодавства, спрямованим на задоволення/відновлення прав потерпілого та заохочення позитивної посткримінальної поведінки суб`єкта злочину. На забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають складні зв`язки між принципами публічності і диспозитивності. Як зазначено в цьому рішенні, суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв`язок, і вважає, що для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія інтерес.

Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права. І під час вирішення кримінально-правових конфліктів Європейський суд з прав людини зобов`язує національні суди дотримуватись балансу між приватними і публічними інтересами.

Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норму права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.

Тобто, існує така група суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом, у яких приватні інтереси їх учасників можуть переважати над суспільними (публічними) інтересами настільки, що волевиявлення потерпілого може мати вирішальне значення для кримінальної відповідальності винної особи. Без наявності приватних інтересів і вираження волевиявлення до їх реалізації ніякі публічні інтереси не можуть бути досягнуті.

Тому, щодо наданої суду угоди про примирення, суд керується не тільки формальними вимогами норм статей 468, 469, 474 КПК України щодо видів угод про примирення і класифікації злочинів, щодо яких такі угоди можуть укладатися, а й чітко дотримується їх засадничих принципів. Для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».

Подібна правова позиція стосовно суспільного інтересу викладена в ухвалі Верховного Суду від 19.06.2025 року у справі № 357/13234/24, а також постанові від 10.04.2025 р. по справі № 756/2340/23, в межах яких затверджено угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

У зв`язку з вказаним, суд вважає, що зміст угоди про примирення від 29.12.2025 р., укладеної між обвинуваченим ОСОБА_8 , потерпілим ОСОБА_4 , неповнолітнім потерпілим ОСОБА_5 , за участі законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , жодним чином не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм ч. 3 ст. 469, п. 7 ст. 474 КПК України. Обґрунтованих підстав, як стверджує у своїх запереченнях прокурор, обмежувати дію принципу диспозитивності у даному кримінальному провадженні суд не встановив. Натомість з характеристики, виданої Красненською селищною радою Золочівського району Львівської області, встановлено, що обвинувачений приносить значну користь суспільним інтересам територіальної громади, зокрема, з початку повномасштабного вторгнення він на громадських засадах систематично долучається до волонтерських ініціатив громади та селищної ради, використовуючи свої навички керування автотранспортом, на постійній основі здійснює доставку гуманітарної допомоги, продуктів харчування та засобів гігієни для внутрішньо переміщених і малозабезпечених осіб, а також необхідного інвентарю та будівельних матеріалів для благоустрою громади.

Крім того, суд не бере до уваги заперечення прокурора проти затвердження угоди про примирення, оскільки він не є стороною даної угоди та не може перешкоджати укладенню та поданню сторонами угоди про примирення, оскільки згідно з ч. 7 ст. 469 КПК України слідчий, прокурор зобов`язані проінформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення, роз`яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення.

З огляду на вказане, призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд враховує наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме щире розкаяння обвинуваченого у вчиненому злочині, примирення з потерпілими та добровільне відшкодування їм моральної та матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, слід перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 статті 286-1 (санкції частини статті) Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення, тобто при призначенні покарання застосувати ч. 1 ст. 69 КК України, а саме призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. 00 коп. та застосувати ч. 2 ст. 69 КК України, а саме: не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, як про це сторонами узгоджено в угоді про примирення від 29.12.2025 року, що відповідає вимогам ст. ст. 65-67 КК України і не виходить за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 58 КК України.

Таким чином, оскільки підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про примирення судом не встановлено, то така підлягає затвердженню судом.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку, серед іншого, приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області № 445/2436/25 від 02.12.2025 р. до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладенням обов`язків, що діє до 26.01.2026 р.

Під час судового засідання захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 , просив скасувати застосований вказаною ухвалою щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Беручи до уваги беззастережне визнання обвинуваченим своєї вини, примирення з потерпілими, а також повне добровільне відшкодування ним моральної та матеріальної шкоди, суд вважає за необхідне скасувати застосований щодо нього ухвалою слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області № 445/2436/25 від 02.12.2025 р. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладенням обов`язків.

Крім того, підлягає скасуванню відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, вжитий під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області № 445/2436/25 від 01.10.2025 року, захід забезпечення кримінального провадження, а саме: арешт на мотоцикл марки/моделі «KOVI JNC 300» без реєстраційного номера, 2024 року випуску, з серійним номером НОМЕР_2 , чорного кольору та його уламки, що належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також на мотоцикл марки/моделі «SUZUKI GSXR 600», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, білого кольору та його уламки, який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідні транспортні засоби, що є речовими доказами – поверненню власникам згідно з приписами ч. 9 ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 122 КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів кримінального провадження та обвинувального акту вбачається, що витрати на проведення чотирьох судових інженерно-транспортних експертиз у даному кримінальному провадженні становлять 20 056,50 грн., відтак, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для їх стягнення з ОСОБА_8 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Затвердити угоду про примирення від 29.12.2025 р. у кримінальному провадженні № 12025141210000433, укладену між обвинуваченим ОСОБА_8 , потерпілим ОСОБА_4 , неповнолітнім потерпілим ОСОБА_5 , за участі законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 .

Визнати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України і призначити йому покарання, із застосуванням ч. ч. 1, 2 ст. 69 КК України, у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., без позбавлення права керування транспортними засобами.

Скасувати, застосований на підставі ухвали слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області № 445/2436/25 від 01.10.2025 року арешт тимчасово вилученого майна.

Речові докази:

мотоцикл марки/моделі «KOVI JNC 300» без реєстраційного номера, 2024 року випуску, з серійним номером НОМЕР_2 , чорного кольору та його уламки, які упаковано в сейфпакет «НПУ» WAR1910376, - повернути власнику ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

мотоцикл марки/моделі «SUZUKI GSXR 600», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, білого кольору та його уламки, які упаковано в сейфпакет «НПУ»

WAR1910376, - повернути власнику ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_8 на користь державного бюджету України витрати на залучення експертів на проведення інженерно-транспортних експертиз № СЕ-19/114-25/24094-ІТ від 23.10.2025 р., № СЕ-19/114-25/24095-ІТ від 23.10.2025 р., № СЕ-19/114-25/24102-ІТ від 28.10.2025 р., № СЕ-19/114-25/25150-ІТ від 13.11.2025 р., в загальному розмірі 20 056 грн. 50 коп.

Скасувати, застосований ухвалою слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області № 445/2436/25 від 02.12.2025 р. до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладенням обов`язків.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених частиною 3 статті 394 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1