Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №337/4103/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/4103/25

Номер провадження 2/337/84/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом – відповідач), про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позову зазначив, що 23.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» (далі – первісний кредитор) та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 817251, відповідно до умов якого первісний кредитор надав кредит у розмірі 4 400,00 грн та перерахував на рахунок відповідача кошти. Відповідач як позичальник не виконала умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 15 778,40 грн, яка складалася з: тіла кредиту у розмірі 4 400,00 грн, відсотків у розмірі 2 376,00 грн, пені та штрафів – 2 112,00 гривень.

12.04.2018 між первісним кредитором та позивачем (змінив назву з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ТОВ «Він Фінанс») було укладено договір факторингу № 1072019, на підставі чого позивач набув право вимоги до відповідача у розмірі 15 778,40 гривень.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку зі своєчасного погашення заборгованості, позивач також просить додатково стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 у розмірі 3 450,17 грн та 3 % річних за аналогічний період у розмірі 1 421,35 гривень, всього (з урахуванням первинної заборгованості в розмірі 15 778,40 грн) на загальну суму 20 649,92 грн, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору (2 422,40 грн) та витрат на професійну правничу допомогу (5 000,00 грн).

Ухвалою суду від 28.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов та заяв по суті справи.

12.11.2025 від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він заперечив проти позовних вимог, вважаючи їх необгрунтованими. Зазначив, що позивач не надав доказів того, що між сторонами дійсно був укладений договір про надання кредиту, а також, що кредитні кошти були перераховані відповідачу. Також зазначив, що розмір заборгованості не підтверджено належними та допустимими доказами. Також зазначив, що відступлення права вимоги за кредитним договором було здійснено за договором факторингу, який був укладений раніше, ніж кредитний договір. У задоволенні позову просив відмовити.

Крім того, 22.01.2026 від представника відповідача надійшли заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу з посиланням на їхній необгрунтований розмір.

13.11.2025 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме, про витребування у ТОВ ФК «Вей Фор Пей» інформації, чи належить фінансовий номер відповідачу, а також щодо перерахування коштів кредиту у розмірі 4 400 грн на рахунок відповідача.

Суд, будучи обмеженим принципом диспозитивності в позовному провадженні, своєю ухвалою суду від 24.12.2025 задовольнив клопотання представника позивача та витребував від ТОВ ФК «Вей Фор Пей» відповідну інформацію.

19.01.2026 від ТОВ ФК «Вей Фор Пей» надійшла відповідь про неможливість надати запитувану інформацію, із зазначенням, що інформацією про держателя банківської картки, його фінансовий номер та інформацію про рух коштів по ній в повній мірі володіє банк-емітент банківської картки.

В судове засідання 22.01.2026 сторони не з`явилися, були повідомлені належним чином. Представник позивача у позові просив розглянути справу без їхньої участі. 22.01.2026 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони, представник просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у заявах по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють договір позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Досліджуючи питання встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, суд встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів позичальнику та відповідно виникнення зобов`язальних правовідносин між первісним кредитором та відповідачем.

Матеріали справи містять довідку ТОВ ФК «Вей Фор Пей», згідно з якою 23.04.2019 на картку НОМЕР_1 було перераховано кошти у розмірі 4 400,00 грн, водночас, жодних доказів, що картка з такою маскою належить саме відповідачці суду не надано.

З окремим клопотанням щодо витребування такої інформації у відповідного емітента картки (банківської установи) позивач не звертався.

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Також суд звертає увагу, що розмір заборгованості, нарахованої первинним кредитором, містить розбіжності з відомостями, зазначеними у позові. Так у позові зазначено, що розмір нарахованих відсотків за первинною заборгованістю становить 2 376,00 гривень, а відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) до договору № 817251 від 23.04.2019 розмір нарахованих процентів становить 9 266,40 гривень, і суд позбавлений можливості самостійно визначити актуальний розмір заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів від первісного кредитора, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача. Оскільки судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (місцезнаходження: 04112, м. Запоріжжя, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8, код ЄДРПОУ 38750239);

відповідач – ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ