Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №334/10220/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 22.01.2026

Справа № 334/10220/25

Провадження № 3/334/104/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши матеріали, які надійшли від УПП в Запорізькій області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, -

У С Т А Н О В И В:

29 листопада 2025 року близько 16 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 умисно висловлював погрози, ображав, висловлювався нецензурною лайкою в бік своєї співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 , та умисно давав ляпаси, стусани, штовхання, внаслідок чого було завдано шкоди психологічному та фізичному здоров`ю, чим вчинено домашнє насильство. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Громадянин ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 ч. 3 КУпАП 17.04.2025 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/2785/25.

За фактом правопорушення було складено протокол серії АА № 099754 від 29.11.2025 року за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судові засідання 09.12.2025, 24.12.2025, 22.01.2026 року не з`явився, причини неявки суду не повідомив, не надав письмових заперечень проти протоколу та клопотання про перенесення розгляду справи, про дату засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки у формі SMS-повідомлення на мобільний номер телефону, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, а також на адресу зареєстрованого місця проживання, зазначену в протоколі, про що свідчать довідки про направлення СМС та конверти, які повернулись на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вжити якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що право особи, щодо якої складено адміністративний протокол, на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було. Особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16.

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Суд враховує те, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" доставляються відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, а згідно п.991 згаданих Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Такі дії ОСОБА_1 суд розцінює як ухилення від явки до суду з метою затягування розгляду справи та неможливості прийняти рішення у строк, встановлений ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому суд не вбачає підстав відкладати розгляд справи, оскільки правопорушник за період перебування на розгляді суду матеріалів справи не скористався правами, наданими йому чинним законодавством, передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не надав пояснень щодо протоколу про адміністративне правопорушення, обставин справи й доказів на їх підтвердження, беручи до уваги той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов`язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника, на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 3 стаття 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно п. 17 вказаного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (пункт 8 частини 1 статті 1 Закону).

Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Пунктом 2 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Статтею 21 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Відповідно до ч.2, 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, шляхом умисного вчинення дій психологічного та фізичного характеру щодо своєї співмешканки – ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Факт правопорушення та провина в ньому ОСОБА_1 підтверджуються складеним відносно нього 29.11.2025 року протоколом серії АА №099754, в якому викладені обставини адміністративного правопорушення; рапортом поліцейськово взводу 1 роти 1 батальйону 2 УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції А. Будченко; заявою потерпілої ОСОБА_2 ; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 ; копією термінового заборонного припису стосовно кривдника; відеозаписом з нагрудних камер поліцейських; постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства.

Вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя не вбачає.

19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України №3733-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» №3733-ІХ.

Стаття 283 КупАП згідно вказаного Закону доповнена новою частиною: «Постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Статтею 1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що програма для кривдника - це комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, не агресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

В даному випадку вважаю за доцільне направити ОСОБА_1 на проходження відповідної програми для осіб, які вчинили домашнє насильство, враховуючи таке.

Згідно рапорту поліцейського, за оцінкою уповноваженого працівника поліції, ризик вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно співмешканки ОСОБА_2 - високий.

Встановлений високий рівень оцінки ризиків свідчить про ймовірність повторної агресивної поведінки ОСОБА_1 стосовно співмешканки – ОСОБА_2 ..

Беручи до уваги характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, в тому числі домашнє насильство і психологічного, і фізичного насильство, яке вчинено стосовно співмешканки, повторно протягом року, особу порушника, високий рівень ризику повторного вчинення домашнього насильства, з метою припинення вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства в подальшому, зміни його поведінки, формування нової неагресивної психологічної моделі поведінки у стосунках зі своєю співмешканкою, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, суддя вважає за необхідне направити правопорушника для проходження програми для кривдників, яка передбачена Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» строком на шість місяців.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 665,60 гривень

Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 173-2, 283, 284, 287-289 КУпАП, п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» суддя,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1020,00 гривень (одна тисяча двадцять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП (не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення), постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст.308КУпАП, стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направити на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на шість місяці.

Для проходження програми, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,необхідно звернутися до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206).

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі неявки для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині виконання правопорушником програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, після набрання нею законної сили направити до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206).

Постанова у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою суд вирішив направити порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється до суб`єкта, який згідно із законом відповідальний за виконання таких програм.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Коломаренко К. А.