Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №467/1591/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1591/25

3/467/2/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Арбузинка Миколаївської області, інваліда ІІ групи внаслідок війни, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Суть обвинувачення за версією поліції

Протоколом ЕПР1 №498160 від 30 жовтня 2025 року поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за тих обставин, що 30 жовтня 2025 року об 11 год. 14 хв. на вул. Центральна в с-щі Арбузинка він, керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , маючи на собі явні ознаки алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у найближчому медичному закладі – КНП «ЮМБЛ» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Позиція особи сторони захисту

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, направила клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, яке мотивувала тим, що у поліції не було підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 через не ввімкнений покажчик повороту, поліцейський не пояснив підстави проходження огляду на стан сп`яніння і не назвав чітких ознак, які б свідчили про вживання водієм алкоголю, зазначивши їх безпосередньо лише у протоколі.

Таких ознак не містить і направлення на медичний огляд водія транспортного засобу.

А зазначена у протоколі ознака у виді запаху алкоголю з порожнини рота не була озвучена перед складанням протоколу, що свідчить про формальне складання останнього без попереднього встановлення дійсних фактичних обставин справи.

До цього ж, поліція порушила вимоги п.10 розділу ІІ Інструкції, оскільки не склала акт огляду у двох примірниках, один із яких підлягає врученню водію.

Крім цього, водій фактично не був відсторонений від керування транспортним засобом, більш того, за вказівкою поліцейського перепаркував автівку в інше місце, проїхавши приблизно 30-50 метрів.

З цим, посилаючись на рішення ЄСПЛ щодо правил доказування, захисник вважала, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б свідчили про керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Безпосередньо сам ОСОБА_1 в судовому засіданні факт зупинки поліцією транспортного засобу під його керуванням, а так само і факт складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, не заперечував.

Однак, пояснив, що був зупинений поліцією через нібито не ввімкнений покажчик повороту.

Під час спілкування поліцейський запитав його чи він не вживав алкоголь, на що він дав негативну відповідь.

Він дійсно не вживав алкогольні напої, але дещо хвилювався через те, що поліцейські їхали за ним певний час.

Від проходження тесту на алкоголь відмовився, бо не знав, що це є правопорушенням і, до того ж, він не довіряє поліції, оскільки не виключено, що йому можуть дати вживаний раніше прилад.

Пояснив, що під час його зупинки поліцією до них під`їхав його родич ОСОБА_2 , запитавши, що саме сталось.

На його пояснення про відмову від проходження тесту, ОСОБА_2 порадив все ж таки пройти огляд на стан сп`яніння, так як це також тягне за собою накладення штрафу і позбавлення права керування.

Тоді він підійшов до поліцейських, які в цей час сиділи в службовому автомобілі і щось писали, і повідомив, що бажає пройти огляд на стан сп`яніння.

Але вони відмовили у цьому, посилаючись на те, що вже почали складати протокол.

За клопотанням сторони захисту суд заслухав свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що напередодні домовився з ОСОБА_1 про зустріч на СТО, що знаходиться і центрі с-ща Арбузинка, з метою полагодити автівки.

Трохи не доїхавши до місця зустрічі, він побачив поліцейський автомобіль та ОСОБА_1 біля нього. Запитавши, що сталось, він дізнався, що ОСОБА_1 відмовився пройти тест на стан алкогольного сп`яніння.

На таке він повідомив йому, що тест пройти необхідно, бо це автоматично тягне за собою відповідальність за ст. 130 КУпАП.

Тоді вони удвох підійшли до службового автомобіля поліції, де ОСОБА_1 сказав, що хоче пройти огляд на стан сп`яніння.

Але поліцейські відмовити йому, так як вже почали складати протокол.

Після складання протоколу усі роз`їхались з місця зупинки.

Ніяких ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не було.

У свою чергу, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, заслухавши позицію захисту та пояснення свідка, оцінивши усі наявні у справі докази, як кожен окремо, так і в сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, аналізував наступні питання.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ж вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

А відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, серед іншого, й у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Конкретно у цій справі ОСОБА_1 було інкриміноване порушення вимог п. 2.5 ПДР України і вчинення тим самим адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він відмовився відповідно до встановленого порядку від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки т/з за допомогою спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

При складанні протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, у тому числі й за відмову водія від проходження огляду, поліція повинна керуватись, щонайменше, нормами:

1) статті 266 КУпАП;

2) Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103 (з наступними змінами і доповненнями) (далі – Порядок №1103);

3) Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (з наступними змінами і доповненнями) (далі – Інструкція №1452/735).

Так, згідно ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

За правилом, установленим ч.5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Більш детально процедура огляду водія на стан сп`яніння регламентована Порядком №1103 та Інструкцією №1452/735, на які суд і буде переважно спиратися при вирішенні цієї справи.

Зокрема, згідно п. 2 Порядку №1103 огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

У свою чергу, ознаки алкогольного сп`яніння визначені у п. 3 розділу І Інструкції №1452/735 і ними є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Як Порядком №1103 (п.3), так й Інструкцією № 1452/735 (п.6 Розділу І) передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться:

1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби);

2) лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я) (п.7 Розділу 1 Інструкції №1452/735).

Отже, якщо водій відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, то він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду і в закладі охорони здоров`я, то поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.8 Порядку №1103).

Що й мало місце у даному випадку.

Зокрема, долученим до протоколу відеозаписом підтверджується, що водій ОСОБА_1 таки дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, що дало поліції підстави розпочати складення відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом із цим, в судовому засіданні ОСОБА_1 вказав на іншу версію продовження події, яка була підтверджена поясненнями свідка ОСОБА_2 , згідно якої він, ще перебуваючи на місці зупинки транспортного засобу, все ж таки згодився на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, але отримав відмову поліцейського з посиланням на те, що складання протоколу вже розпочате.

Тут суд звертає увагу, що ні норми ст. 266 КУпАП, ні Порядок №1103, ні Інструкція № 1452/735 не регламентують дії поліції у ситуації, коли водій спочатку відмовився від проходження огляду, а вже після початку складання протоколу все ж таки виразив свою згоду на такий огляд.

Однак, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував, що коли норми не регулюють питання, влада повинна діяти на користь особи, застосовуючи принципи справедливості, пропорційності та верховенства права, особливо в контексті статті 6 (право на справедливий суд) та статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя), забезпечуючи, щоб відсутність норм не перетворювалася на відсутність захисту, а суди мали обов`язок розглянути суть справи, а не лише посилатися на процесуальні помилки чи відсутність чіткої регуляції.

А рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

З огляду на таке, на переконання суду, у разі, якщо така ситуація дійсно виникла, то поліція повинна була припинити складання протоколу і забезпечити проходження огляду на місці зупинки та/ або у закладі охорони здоров`я.

Адже в залежності від результатів огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння можливим було б складання протоколу за керування т/з у стані сп`яніння (п. 2.9 «а» ПДР України) або ж взагалі б відпали підстави для його складання ( якщо в результаті огляду було б отримано негативний результат).

Тому суд вважає версію ОСОБА_1 такою, що підлягає перевірці у ключі того, чи є вона спростованою/чи не спростованою наявними у справі доказами, оскільки її дійсність / недійсність істотно випливає на суть цієї справи.

Але шляхом перегляду долученого до протоколу відеозапису з боді - камери поліцейського було встановлено, що він не містить відомостей про безпосереднє складання протоколу.

А таке не відповідає вимогам п. 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена наказом МВС України №1026 від 18 грудня 2018 року (далі – Наказ № 1026) і яка регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

Так, згідно п.п. 1 п.2 розділу І указаної Інструкції застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою, серед іншого, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

А відповідно до п. 5 розділу ІІ Наказу №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Однак, як вказував суд вище, відеофайл, на якому зафіксовано безпосереднє складання протоколу, на диску відсутній.

Відеозапис також не містить даних, що поліцейський оголошував про припинення фіксації з тих чи інших причин.

Тим самим, суд вважає, що версія ОСОБА_1 про те, що він, перебуваючи на місці зупинки, все ж таки виразив згоду на проходження огляду, не є спростованою.

Зокрема, цю версію підтвердив свідок, а поліція не надала беззаперечних доказів того, що згоди ОСОБА_1 , вираженої після початку складання протоколу, не було.

А тому не виключено, що ОСОБА_1 дійсно міг погодитись на проходження огляду після початку складання протоколу і поліція у такому випадку повинна була припинити його складання і забезпечити проходження огляду, бо це має пряме значення для встановлення наявності чи відсутності підстав для складання протоколу.

Принаймні, поліція не надала беззаперечних доказів, які б це спростували.

Відповідно, наявні обґрунтовані сумніви щодо того, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто, що своїми діями він порушив вимоги п. 2.5 ПДР і тим самим виконав об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП

Тобто, зібравши у цій справі докази, поліція не діяла ретельно і не подолала стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який грунтується на тому, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Відповідно, суд має сумніви, що дійсно мала місце відмова від проходження огляду на стан сп`яніння і що було учинене правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Бо «поза розумним сумнівом» не доведено протилежного, у той час, як за ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім цього, суд має достатньо вагомі сумніви у тому, що ОСОБА_3 дійсно був відсторонений від керування транспортним засобом.

Бо у разі, якщо поліцейський дійсно виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, то на підставі імперативної вимоги ч.1 ст. 266 КУпАП в обов`язковому порядку повинен був відсторонити водія від подальшого керування транспортним засобом.

Бо згідно ч.1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

А згідно п.1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року (далі – Наказ №1395), у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

Під час відсторонення особи від керування транспортним засобом поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів відсторонення проводиться у присутності двох свідків.

Із переглянутого відеозапису суд встановив, що поліцейський лише повідомим про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, однак, на цьому відеозапис припиняється і відеофайл, який фіксує безпосередньо процес відсторонення, у тому числі й уповноважену особу, якій передано керування, на диску відсутній.

Ураховуючи й пояснення свідка про те, що після вручення ОСОБА_1 копії протоколу усі учасники події роз`їхались у своїх справах.

А з огляду на те, що відстороненню підлягають водії, стосовно яких у поліцейського є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, то суд має сумніви у тому, що поліція дійсно виявила у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння і що пропозиція пройти відповідний огляд була законною.

В противному випадку виникає питання стосовно того, чому не була виконана імперативна норма ч.1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія за процедурою, що регламентована Наказом № 1395 із фіксацією процесу відсторонення на боді - камеру або ж в присутності двох свідків.

Отже, усе вищевикладене дає суду підстави сумніватись у тому, що було вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

Відповідно до ст. 252 КпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

А як вказував суд вище, вина ОСОБА_1 у цій справі не доведена «поза розумним сумнівом», який означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Долучений до протоколу відеозапис не є безсумнівним доказом винуватості ОСОБА_1 , бо не є безперервним і не виключає собою версії, що висунула особа, відносно якої складено протокол.

Отже, обставини, що відображені у протоколі, є сумнівними, у той час, як сам собі протокол за своєю правовою природою не може бути єдиним (самостійним) беззаперечним доказом усіх обставин з числа визначених ст. 280 КпАП, зокрема, щодо суті адміністративного правопорушення, з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», так як обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували указані обставини і не викликали сумніви у суду, а при їх відсутності дані щодо суті адміністративного правопорушення можуть сприйматися лише, як такі, що собою відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів) вважати».

Тобто, цей доказ сам по собі не доводить правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності іншими доказами з числа передбачених ст. 251 КпАП.

А як доказ протокол повинен узгоджуватись з іншими доказами у справі, так як саме тоді можуть бути визнані судом достовірним та достатнім для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

А суд має сумніви у тому, що відображені у протоколі обставини дійсно вказують на наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Саме по собі направлення на медичний огляд водія від 30 жовтня 2025 року не може вказувати на винуватість особи, у тому числі й з мотивів, що наведені судом вище.

Відповідно, у цій справі не доведено, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є склад інкримінованого правопорушення, а саме: його об`єктивна сторона, яка, у даному випадку, виражається у відмові водія пройти огляд на стан сп`яніння.

Відповідно, й безпосередньо винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення загалом не є доведено.

Чи настає адміністративна відповідальність за таких обставин

Відповідно до частини першої статті 9 та статті 10 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності (див. постанову ВС від 25 травня 2021 року у справі № 383/1120/16-а (2-а/383/4/17).

Відповідно оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд враховує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Статтею 7 КпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (див. постанову ВС від 09 серпня 2019 року у справі № 760/20247/16-а).

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно, суд приймає рішення про закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, адже він безсумнівно не встановив, що у діях ОСОБА_1 дійсно є склад адміністративного правопорушення, а саме: його об`єктивна сторона, наполягає у відмові водія від проходження огляду на стан сп`яніння.

Оцінка позиції сторони захисту

Суд погоджується із доводами захисту лише у частині недоведеності факту відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що поряд з іншими обставинами і лише у сукупності із ними може вказувати на відсутність підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Решта, вказаних захистом аргументів, ні самі по собі, ні у сукупності не можуть бути підставою для закриття провадження у справі і підлягають відхиленню судом, бо вказані у клопотанні недоліки і порушення за своїм характером не є істотними і не тягнуть за собою недопустимість доказів і не вказують на можливість виправдання особи.

У цьому контексті суд вказує, що ВС у постанові від 20 жовтня 2020 року в справі № 444/2115/17 указав, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Відповідно, у цьому провадженні суд не оцінює правомірність дій поліції щодо зупинення ОСОБА_1 за не ввімкнений покажчик повороту, як підставу зупинки, у той час, як сам по собі факт того, що поліцейський не озвучив водію ознаки сп`яніння, не може вказувати на істотне порушення, яке тягне за собою визнання того чи іншого доказу недопустимим.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

Судовий збір не підлягає стягненню із ОСОБА_1 , так як він не піддається адміністративному стягненню.

Захід забезпечення провадження у справі у виді тимчасового вилучення посвідчення водія належить скасувати.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 247, 260, 265-1, 283-284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП – закрити на підставі п.1 ст. 247 цього ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у його діях складу цього правопорушення.

Захід забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення у виді тимчасового вилучення посвідчення водія – скасувати.

Повернути ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 від 17 жовтня 2025 року.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Ірина Явіца