Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №126/1856/25 — Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1856/25

Провадження № 2-о/126/23/2026

"21" січня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бершадський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи: Бершадського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернулася в суд з даною заявою, в якій просить встановити факт народження громадянкою України ОСОБА_2 , дитини чоловічої статі ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 місце народження м. Москва, російська федерація, матір`ю дитини зазначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, батька зазначити: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Росії, місце народження дитини - м. Москва, російської федерації.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Москва російська федерація народився син заявниці – ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданим Ізмайловським відділом ЗАГС управління ЗАГС Москви. Мати ОСОБА_5 - громадянка України, батько - ОСОБА_4 - громадянин рф. З 2013 року мати разом з дитиною проживають в Україні, в с. Серединка Гайсинського району Вінницької області. Батько дитини – ОСОБА_4 рішенням Бершадського районного суду позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 (справа № 126/1939/24 від 21.06.2025). У зв`язку із втратою оригіналу свідоцтва про народження дитини, виданого у м. Москва рф, мати дитини звернулася до Бершадського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про повторну видачу свідоцтва про народження дитини, у чому їй відмовлено з тих підстав, що за результатами проведеної перевірки наявності актового запису про народження на ОСОБА_3 , 2011 року за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян запис не виявлено, оскільки дитина народилась в місті Москва російської федерації та зареєстрована Ізмайловським відділом ЗАГС управління ЗАГС Москви. Відповідно до розділу ІІІ п. 3.13 правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5 (із змінами), у разі, якщо актовий запис цивільного стану складений компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок поновлення, відмінний від передбаченого законодавством України, а також у разі якщо витребувати документи про державну реєстрацію актів цивільного стану від компетентних органів іноземної держави неможливо, питання щодо поновлення актового запису про народження вирішується заявниками в судовому порядку. У зв`язку з цим заявниця змушена звернутися до суду з даною заявою.

Представник заявниці, адвокат Мазур С.М., надала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутність, просила заявлені вимоги задовольнити.

Представник Бершадського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Л. Кравчук, надала до суду заяву, в якій не заперечувала проти задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 та просила розглянути справу у відсутність представника відділу ДРАЦС.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Москва російська федерація народився син заявниці – ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданим Ізмайловським відділом ЗАГС управління ЗАГС Москви.

Мати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , громадянка України, а батько - ОСОБА_4 - громадянин Росії.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 01.10.2019 розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 11.06.2022 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_8 ".

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21.06.2025 ОСОБА_4 позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .

У зв`язку із втратою оригіналу свідоцтва про народження дитини, виданого у м. Москва рф, заявниця ОСОБА_2 звернулася до Бершадського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про повторну видачу свідоцтва про народження дитини, у чому їй відмовлено з тих підстав, що за результатами проведеної перевірки наявності актового запису про народження на ОСОБА_3 , 2011 року за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян запис не виявлено, оскільки дитина народилась в місті Москва російської федерації та зареєстрована Ізмайловським відділом ЗАГС управління ЗАГС Москви. Відповідно до розділу ІІІ п. 3.13 правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5 (із змінами), у разі, якщо актовий запис цивільного стану складений компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок поновлення, відмінний від передбаченого законодавством України, а також у разі якщо витребувати документи про державну реєстрацію актів цивільного стану від компетентних органів іноземної держави неможливо, питання щодо поновлення актового запису про народження вирішується заявниками в судовому порядку.

Відсутність державної реєстрації народження дитини заявниці на території України позбавляє можливості отримати свідоцтво про народження дитини та в послідуючому паспорт громадянина України.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст.315 ЦПК України, не є вичерпним.

Постановою Верховного суду у справі № 643/1873/23 від 31.01.2024 року, зазначено: пт.3, 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Відповідно до статті 6 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ) громадянство України набувається, зокрема, за народженням.

Згідно із статтею 7 Закону № 2235-ІІІ особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 3, 4 статті 49 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.144 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 13 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України.

Згідно роз`яснень, які викладені у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до ч.2, 3, 4 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до ст.22 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон про міжнародне приватне право) до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч.1 ст.13 Закону про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю рф. У зв`язку з військовою агресією рф проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент Володимир Зеленський підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії рф проти України Президент України Володимир Зеленський підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з рф, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з рф та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території рф і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф і Білоруссю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про народження від 14 грудня 2011 року серії НОМЕР_2 видане у м. Москва рф на ім`я ОСОБА_3 , може підтверджувати особу цієї дитини лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем.

Разом з тим, із заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона не має ні оригіналу, ні дублікату свідоцтва про народження дитини.

З огляду на збройний конфлікт між рф та Україною заявниця (мати дитини) позбавлена фізичної можливості як на звернення за дублікатом втраченого свідоцтва про народження дитини на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами рф, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Мати дитини є громадянкою України, тому неповнолітній ОСОБА_3 має право на набуття громадянства України за народженням відповідно до ст.7 Закону № 2235-ІІІ, проте внаслідок збройної агресії рф проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з рф мати позбавлена можливості зареєструвати народження сина в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:

а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.

б) медичне свідоцтво про народження(форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану, якщо державна реєстрація народження дитини проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження, дані про дату і місце народження дитини зазначають відповідно до рішення суду.

Враховуючи викладене та той факт, що мати дитини - громадянка України позбавлена юридичної можливості засвідчити в Україні факт народження дитини в позасудовий спосіб внаслідок збройної агресії рф проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з рф, що позбавляє неповнолітнього ОСОБА_3 можливості отримати свідоцтво про народження та в послідуючому паспорт громадянина України, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність заяви, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про громадянство України», Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, ст.ст. 122, 144, 145, 146, 147 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 18, 57-60, 81, 89, 263-265, 268, 273, 293, 315, 317, 319, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бершадський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження дитини -задовольнити.

Встановити факт народження громадянкою України ОСОБА_2 , дитини чоловічої статі ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження дитини - м. Москва, російська федерація, матір`ю дитини зазначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, батька зазначити: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Росії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя В. І. Губко