Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №345/4982/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4982/25

Провадження № 2/345/83/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

22.01.2026 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.

за участю секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 03.05.2023 року між ним та відповідачем укладено договір позики грошових коштів на суму 182 400,00 грн.. З метою забезпечення повернення даних коштів у вказаний строк сторони уклали між собою договір застави транспортного засобу від 03.05.2023,який посвідчений нотаріусом за №423. Предметом застави є транспортний засіб марки «AUDI», 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить відповідачу.

Однак, відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання з повернення грошових коштів своєчасно не виконав, що змушує позивача звернутися до суду за захистом своїх прав як кредитора шляхом звернення стягнення на предмет застави. Тому позивач просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 03.05.2023 року звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 03.05.2023, тобто транспортний засіб марки «AUDI», 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , у сукупному розмірі 182 400,00 грн., шляхом продажу цього майна на прилюдних торгах.

Ухвалою судді від 29.09.2025 року відкрито позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09.12.2025 року закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач в судове засідання подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує та просить розгляд справи проводити без його участі. Відносно винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася повторно з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подавала, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Відповідач відзиву, щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивача суду не надала, хоча була повідомлена про розгляд даної справи.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.05.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів на суму 182 400,00 грн.. Строк виконання зобовязання - 03.11.2023.

З метою забезпечення повернення даних коштів у вказаний строк ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між собою договір застави транспортного засобу від 03.05.2023,який посвідчений нотаріусом за №423. Предметом застави є транспортний засіб марки «AUDI», 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 ..

Відповідно до свідоцтва про реєстацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 транспортний засіб марки «AUDI», 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 ..

Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №99332912 виданого 19.09.2025 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис, параметрами якого є публічне обтяження згідно договору застави транспортного засобу від 03.05.2023 на транспортний засіб марки «AUDI», 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 572 цього Кодексу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

В ст.1 Закону України «Про заставу» також визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 19 даного Закону за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно зі ст.20 вказаного Закону заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 ст.590 цього Кодексу звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначається Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ст.2 цього Закону звернення стягнення на предмет обтяження - вжиття обтяжувачем передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження.

Згідно із ч.1 ст.23 даного Закону обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, а також в інших випадках, встановлених законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

При цьому ст. 24 зазначеного Закону встановлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до частин 1-3 ст. 25 вказаного Закону обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 26 цього Закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про порушення позичальником ОСОБА_2 умов договору позики, що полягає в тому, що позичальник грошові кошти в обумовлені сторонами строки не повернув, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 виникло право за рахунок предмета застави здійснити задоволення своїх потреб.

За наведених обставин позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір, що був сплачений позивачем при звернені до суду у розмірі 1 824,00 гривень.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 629, 626, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 21 ЗУ «Про заставу», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 280, 354, 417 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 03.05.2023 року у сукупному розмірі 182 400,00 грн., звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 03.05.2023, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Твердохліб В.П., зареєстрованого в реєстрі №423, а саме транспортний засіб марки «AUDI», 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , шляхом продажу цього майна на прилюдних торгах.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 824,00 гривень.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя