Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №757/15541/21-ц — Київський апеляційний суд

справа № 757/15541/21-ц головуючий у суді І інстанції Новак Р.В.

провадження № 22-ц/824/1927/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Правекс Банк» поданою представником - Мазуром Валентином Олексійовичем на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Правекс Банк» про стягнення відсотків по банківському вкладу, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чернявський О.М. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до АТ «Правекс Банк» про стягнення відсотків по банківському вкладу, у якому просив:

стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по несплаченим відсоткам в сумі 88 979,79 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що є клієнтом ПАТ КБ «Правекс Банк», з яким було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичної особи №000551599 з автоматичною пролонгацією та капіталізацією відсотків за типом вкладу «Правекс-Стандарт» (довгостроковий) та в подальшому за типом вкладу «Правекс-Класика» (довгостроковий). При зверненні до банку з метою повернення відсотків, позивачу було відмовлено в їх отриманні на підставі Постанови правління НБУ №89 від 11 вересня 2017 року.

З 27 січня 2018 року банком в односторонньому порядку по всім рахункам 2635 була зупинена автопролонгація, а при настанні дати погашення, сума вкладу та нарахованих відсотків перераховувались на поточний/картковий рахунок, який вказаний в заяві-анкеті банківського вкладу, а у разі відсутності реквізитів для виплати, на ім`я клієнта було відкрито поточний рахунок «Вклад на вимогу».

12 березня 2018 року вклад та нараховані відсотки були перераховані на поточний рахунок «Вклад на вимогу» НОМЕР_1 , оскільки в анкеті-заяві банківського вкладу №700370740 від 09 березня 2016 року були відсутні реквізити для виплати. Позивач вважає, що відповідачем вчинено порушення, яке полягає у невиконанні зобов`язання за договором щодо нарахування відсотків.

У відзиві на позовну заяву представник АТ «Правекс Банк» - Мазур В. О. позов вважав необґрунтованим, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що відповідно до Постанови правління НБУ №89 від 11 вересня 2017 року та з огляду на положення інструкції розпочалися заходи по закриттю рахунків клієнтів. Вказує, що на виконання вимог НБУ, рішенням Правління Банку було вирішено призупинити оформлення довгострокових депозитів і депозитних (ощадних) сертифікатів - до 31 грудня 2017 року, та погоджено внесення змін, а саме відмінено опцію автопролонгації по довгостроковим депозитним продуктам «Правекс-Стандарт», «Правекс-Стандарт+», «Правекс-Капітал» та «Правекс-Класика» - до 31 січня 2018 року для зміни рахунків. У зв`язку з наведеним за депозитним договором позивача автопролонгація була відмінена, після закінчення строку дії депозитного договору кошти були перераховані на інший рахунок.

Окрім того, вважає розрахунки позивача необґрунтованими, оскільки останнім не було враховано питання оподаткування. Відмічає, що відповідно до умов Анкети-заяви підписаної позивачем, Банк виконав свої зобов`язання, вчасно та у повному обсязі провівши зарахування коштів на поточний рахунок, відкритий для позивача та повернувши позивачу належні йому грошові кошти після закінчення строку дії договору. Підтвердженням повернення Банком коштів є завірені виписки, в яких відображений рух коштів, а саме зарахування 12 березня 2018 року коштів та нарахованих відсотків на поточний рахунок відкритий для позивача. Підтвердженням повідомлення позивача про відміну автопролонгації у належній формі, у погоджений з позивачем спосіб є факт розміщення повідомлень для ознайомлення на інформаційних стендах, що розміщені в залах обслуговування клієнтів на відділенні та офіційному сайті Банку www.pravex.com.ua.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів, що були зараховані на поточний рахунок відкритий для позивача до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, підлягає застосуванню загальна позовна давність тривалістю у три роки.

20 травня 2024 року від адвоката Чернявського О.М. в інтересах ОСОБА_1 надійшли пояснення у справі, у яких зазначив, що відповідач сам не заперечує ненарахування відсотків починаючи з 2018 року. Окрім того, відмічає, що позивач дізнався про його порушене право у 2020 році, а відтак, не пропустив строки позовної давності.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Правекс Банк» про стягнення відсотків по банківському вкладу задоволено частково. Стягнуто з АТ «Правекс Банк» на користь ОСОБА_1 відсотки за договором вкладу у розмірі 71 629,41 грн та судові витрати в сумі 908,00 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду, представник АТ «Правекс банк» - Мазур Валентин Олексійович 30 липня 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги послався на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву про те, що умови договірних відносин сторін щодо банківського вкладу були викладені як в індивідуальній частині договору, так і в публічній частині договору (Правилах), і Позивач погодився з такими умовами. Проте суд першої інстанції проігнорував зазначену обставину і відповідні пояснення Банку та при ухваленні рішення не приділив належної уваги умовам договору, які були викладені у Правилах і погоджені сторонами.

Так, відповідно до умов пункту 5.1.8 Правил у разі прийняття уповноваженим органом Банку рішення про призупинення пролонгації будь-якого типу Вкладу в порядку, визначеному Договором, при настанні Дати повернення Банк повертає Клієнту Вклад у безготівковій формі на Поточний/Картковий рахунок, зазначений Клієнтом у Анкеті-заяві, за виключенням Вкладу Нон-Стоп.

Тобто, Правилами передбачено право Банку на зміну умов вкладу в частині скасування автоматичної пролонгації строку вкладу, і Позивач погодився з такою умовою.

Пунктом 5.1.18 Правил передбачено, що у випадку зміни або припинення дії продукту, на умовах якого розміщено Вклад за Анкетою-заявою, Банк за 30 календарних днів до дати припинення дії/зміни такого продукту повідомляє Вкладника про такі зміни та про нові умови, на яких буде подовжено дію існуючих вкладів, шляхом розміщення повідомлень для ознайомлення на інформаційних стендах, що розміщені в залах обслуговування клієнтів на відділенні та офіційному сайті Банку www.pravex.com.ua.

Банк належним чином виконав зазначений обов`язок щодо повідомлення Позивача про зміну умов вкладу.

Рішення Банку про припинення пролонгації строку вкладу було мотивоване змінами у бухгалтерському обліку банківських операцій, які були передбачені постановою Правління НБУ №89 від 11 вересня 2017 року і в силу яких Банк був змушений закрити рахунок, на якому обліковувався вклад. Разом з тим, передбачене Правилами право Банку на таку зміну могло бути навіть власним рішенням Банку, не спричиненим будь-якими нормативно-правовими змінами.

Таким чином Банк у передбаченому Правилами порядку повідомив Позивача про скасування автопролонгації, у зв`язку з чим така автопролонгація надалі не застосовувалася, а строк вкладу, як наслідок, припинився у дату, до якої його на той час було востаннє подовжено в порядку автопролонгації, тобто у даному випадку - 11 березня 2018 року.

У зв`язку з припиненням строку вкладу Банк 12 березня 2018 року здійснив повернення усієї суми вкладу на поточний рахунок Позивача № НОМЕР_1 .

Унаслідок повернення Банком суми вкладу і сплати процентів у зв`язку із настанням строку повернення вкладу відносини сторін за договором банківського вкладу припинилися.

Умовами договору банківського вкладу (анкети-заяви) прямо передбачено, якщо після закінчення строку розміщення Вкладу Банк не має можливості перерахувати суму Вкладу та нараховані на Вклад проценти на поточний/ картковий рахунок Клієнта, відкритий у Банку згідно з умовами Анкети-заяви (наприклад, з причин відсутності, закриття поточного/ карткового рахунку та ін.), в такому разі сума Вкладу разом з нарахованими процентами переноситься Банком на рахунок з обліку вкладів на вимогу, при цьому на вчинення Банком таких дій додаткова згода Клієнта/або укладення додаткових угод/договорів не вимагається.

Відповідно, на момент настання строку повернення вкладу Банк, не маючи інформації про інший рахунок Позивача для повернення вкладу, був змушений застосувати зазначену договірну умову і повернув вклад на рахунок № НОМЕР_1 для обліку вкладів на вимогу.

Порядок ознайомлення Позивача зі змінами умов обслуговування був погоджений між Банком та Позивачем і визначений умовами Правил.

Зокрема, відповідно до пункту 13.1.22 Правил Банк має право пропонувати Клієнту нові Правила, Тарифи, а також встановлювати інші умови обслуговування Рахунку (окрім процентних ставок по Поточним рахункам), повідомляючи про це Клієнта не менше, ніж за 30 календарних днів до запропонованої Клієнту дати набрання ними чинності шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет за адресою www.pravex.com.ua.

Таким чином, висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим та таким, що суперечить умовам Договору та Правил, які були погодженні та підписані між Банком та Позивачем без будь-яких застережень.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Після припинення автопролонгації строку вкладу настав строк його повернення Банком. Банк належним чином, відповідно до умов договору, виконав обов`язок з повернення вкладу, перерахувавши його на рахунок для обліку вкладів на вимогу. З моменту такого повернення відносини сторін за договором банківського вкладу припинилися виконанням, проведеним належним чином.

З моменту належного виконання Банком обов`язку з повернення вкладу і припинення відносин за договором банківського вкладу між сторонами відсутні відносини банківського вкладу, у тому числі відсутні й умови, що передбачали б обов`язок Банку виплачувати проценти на суму, що обліковується на рахунках вкладів на вимогу.

Відповідно, жодних підстав для нарахування процентів на суму, що перебувала на рахунку для обліку вкладів на вимогу, у Банку не було. Таким чином, вимоги Позивача щодо сплати процентів за договором після перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 у період з 12 березня 2018 року по 12 березня 2019 року є безпідставними та незаконними.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про обов`язок Банку сплатити проценти на суму вкладу за період її зберігання на рахунку для обліку вкладів на вимогу є помилковим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи і суперечить законодавству.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року поновлено АТ «Правекс Банк» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Правекс Банк» поданою представником - Мазуром Валентином Олексійовичем на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Правекс Банк» про стягнення відсотків по банківському вкладу, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

21 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чернявський О.М. подав відзив, у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Свою позицію обґрунтував обставинами, на які посилався в заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Правекс Банк» було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичної особи №000551599 з автоматичною пролонгацією та капіталізацією відсотків за типом вкладу «Правекс-Стандарт» (довгостроковий) та в подальшому 09 березня 2016 року за типом вкладу «Правекс-Класика» (довгостроковий).

За повідомленням позивача, на початку 2018 він отримав телефонний дзвінок від представника відповідача, під час якого стало відомо, що наближається дата отримання відсотків згідно анкети-заяви щодо депозитного вкладу позивача. Також позивачу було повідомлено, що договір передбачає автопролонгацію та у разі нез`явлення до відділення, нараховані відсотки будуть зараховані на основний рахунок.

05 березня 2020 року позивачу, під час закриття депозитного рахунку за договором стало відомо про відмову у нарахуванні відсотків за 2018 рік, без пояснення на це причин.

Листом від 23 червня 2020 року №24/9/09Б5 від ПАТ КБ «Правекс Банк» позивача повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 до договору комплексного обслуговування фізичної особи №000551559 від 04 березня 2015 року було відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_2 відповідно до анкети-заяви банківського вкладу №700370740 від 09 березня 2016 року з автоматичною пролонгацією та капіталізацією відсотків, та того, що на підставі Постанови Правління НБУ №89 від 11 вересня 2017 року з плану рахунків було виключено балансовий рахунок 2635 для обліку довгострокових депозитів, в зв`язку з чим було прийнято Рішення Правління ПАТ КБ «Правекс Банк» №42_17.5 від 21 грудня 2017 року, відповідно до якого власникам вкладних рахунків у строк до 26 січня 2018 року необхідно було звернутись на обслуговуючі відділення для відміни авто пролонгації депозитів, які обслуговуються на балансі 2635.

З 27 січня 2018 року банком в односторонньому порядку по всім рахункам 2635 була зупинена автопролонгація, а при настанні дати погашення, сума вкладу та нарахованих відсотків перераховувались на поточний/картковий рахунок, який вказаний в заяві-анкеті банківського вкладу, а у разі відсутності реквізитів для виплати, а ім`я клієнта було відкрито поточний рахунок «Вклад на вимогу».

12 березня 2018 року за договором банківського вкладу №700370740 від 09 березня 2016 року на рахунок НОМЕР_1 був перерахований вклад у сумі 174 566,39 грн. та нараховані відсотки у розмірі 15 495,38 грн.

За період перебування вкладу та виплачених процентів по договору банківського вкладу №700370740 від 09 березня 2016 року на рахунку НОМЕР_1 , а саме з 12 березня 2018 року по 05 березня 2019 року відсотки згідно тарифів банку не нараховувались.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що на вимогу позивача АТ «Правекс Банк» кошти за банківським вкладом не повернув, чим порушив свої грошові зобов`язання. Зважаючи на вищевикладене, договір, укладений між позивачем та відповідачем не розірвано до цього часу, хоча таке розірвання передбачено договором. При цьому, в матеріалах справи відсутні й відповідачем не доведені належні докази повідомлення позивача про зміну рахунків. Посилаючись на належне повідомлення позивача про зміну рахунків Банк посилається на те, що є факт розміщення повідомлень для ознайомлення на інформаційних стендах, що розміщені в залах обслуговування клієнтів на відділенні та офіційному сайті Банку www.pravex.com.ua. Проте, умовами договору не передбачено, між сторонами не було досягнуто згоди щодо ознайомлення позивача з новими тарифами через адресу в мережі Інтернет, відтак, таке повідомлення не може розцінюватися судом як належне повідомлення позивача. За відсутності доказів на підтвердження виконання банком обов`язку з перерахунку відсотків за договором №700370740, суд, провівши власник розрахунок, встановив, що сума відсотків, з урахуванням податків та військового збору становить 71 629,41 грн (Сума тіла х 16% річних :365 х к-сть днів в місяці х (18,5 податок на дохід ФОП + 1,5 військовий збір) : 100

Місцевий суд встановив доведеним, що позивачу стало відомо про не нарахування відсотків за вкладом 05 березня 2020 року, під час закриття депозиту, а звернувся з даним позовом він 15 березня 2021 року, тобто у строк визначений Законом, а відтак доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності з боку позивача, є неприйнятними, та такими, що не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення, (ч. 1 ст. 1060 ЦК України).

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором (ч. 4 ст.1060 ЦК України).

Згідно зі ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав

У цій справі на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Договору комплексного обслуговування фізичної особи №000551599 від 04 березня 2015 року було відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_2 відповідно до Анкети-заяви банківського вкладу №700370740 від 09 березня 2016 року з автоматичною пролонгацією та капіталізацією відсотків.

Розмір відсотків визначено у 16% річних, капіталізація процентів застосовується і при автоматичній пролонгації вкладу.

12 червня 2020 року позивач звернувся до банку із заявою про повернення процентів по договору банківського вкладу, на що банк листом від 23 червня 2020 року за вих. №24/9/09Б5, повідомив що на підставі Постанови Правління НБУ №89 від 11 вересня 2017 року з плану рахунків було виключено балансовий рахунок 2635 для обліку довгострокових депозитів, в зв`язку з чим було прийнято Рішення Правління ПАТ КБ «Правекс Банк» №42_17.5 від 21 грудня 2017 року, відповідно до якого власникам вкладних рахунків у строк до 26 січня 2018 року необхідно було звернутись на обслуговуючі відділення для відміни автопролонгації депозитів, які обслуговуються на балансі 2635.

З 27 січня 2018 року банком в односторонньому порядку по всім рахункам 2635 була зупинена автопролонгація, а при настанні дати погашення, сума вкладу та нарахованих відсотків перераховувались на поточний/картковий рахунок, який вказаний в заяві-анкеті банківського вкладу, а у разі відсутності реквізитів для виплати, а ім`я клієнта було відкрито поточний рахунок «Вклад на вимогу».

12 березня 2018 року за договором банківського вкладу №700370740 від 09 березня 2016 року на рахунок НОМЕР_1 був перерахований вклад у сумі 174 566,39 грн. та нараховані відсотки у розмірі 15 495,38 грн.

Частини 2-3 ст. 1058 ЦК України визначають, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до частини першої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Закріплена у цивільному законодавстві конструкція «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України) охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків, таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 вересня 2021 року в справі №727/898/19.

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).

Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що: сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору; у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути момент одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.

Доводи апеляційної скарги проте, що право односторонньої відмови банку від автопролонгації депозиту передбачена ДКБОФО колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У таких правовідносинах споживач банківських послуг є слабшою стороною, а покладення на нього обов`язку ознайомлення з загальними правилами надання послуг на сайті банку та приміщеннях його відділень є надмірним тягарем, зважаючи на їх значний обсяг і відсутність у клієнта фахової підготовки.

Більш того, долучена відповідачем до матеріалів справи копія Правил надання послуг на умовах комплексного обслуговування для клієнтів - фізичних осіб, затверджена рішенням №108А від 19 травня 2017 року, не є належним доказом правомірності дій банку, враховуючи, що в листі від 23 червня 2020 року за вих. №24/9/09Б5 банк свої дії мотивував посиланням на ДКБО ФО у редакції рішення №6 від 16 січня 2015 року.

Враховуючи, що у цій справі АТ «Правекс Банк» належним чином не довів до відома ОСОБА_1 свій намір в односторонньому порядку розірвати договір банківського вкладу від 09 березня 2016 року, місцевий суд правильно вважав, що після 12 березня 2018 року він продовжив свою дію.

Також колегія суддів погоджується з місцевим судом в частині відхилення доводів банку про правомірність перерахування 12 березня 2018 року вкладу та нарахованих відсотків на рахунок № НОМЕР_1 , оскільки в Анкеті-Заяві банківського вкладу 26358700370740 були відсутні реквізити для виплати.

Інструкцією про закриття рахунків порядок відкриття, використання i у національній та іноземній валютах», затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12 листопада 2003 року врегульовано порядок відкриття, закриття рахунків.

У пунктах 19.1-19.3 зазначено, що зміною рахунків клієнтів уважається процедура відкриття нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у результаті проведення якої змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів - найменування банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку. Зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі: проведення реорганізації в межах одного банку; проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення; зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку; зміни порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів (у тому числі рахунків клієнтів, за якими операції не здійснювалися протягом трьох років і більше та на яких є залишки коштів). Про зміну рахунків банк зобов`язаний завчасно повідомити всіх клієнтів у порядку, установленому внутрішніми положеннями банку.

Оскільки банк не дотримав процедуру розірвання договору банківського вкладу з позивачем, належним чином не повідомивши його про це, підстав перераховувати залишки грошових коштів на обрані банком рахунки у останнього не було.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Правекс Банк» подану представником - Мазуром Валентином Олексійовичем - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова