Окрема думка від 13 січня 2026 р. у справі №370/2699/23 — Київський апеляційний суд

ОКРЕМА ДУМКА

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково, позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно задоволено частково.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що частки сторін у спільному майні подружжя є рівними, а його вартість підтверджена належним доказом - аналітичним дослідженням щодо вартості майна.

Вважаю такі висновки суду першої інстанції передчасними.

Так, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

При вирішенні спору суд першої інстанції здійснив поділ майна подружжя без урахування вищенаведених вимог закону.

Так, матеріали справи не містіть призначеної судом товарознавчої експертизи, яка би визначала дійсну вартість спірного майна подружжя.

Натомість, в справі є: аналітичне дослідження щодо вартості майна та експертне дослідження, які були зроблені сторонами в позасудовому порядку.

Вартість майна в цих документах суттєво різниться.

Суд, вирішуючи спір, та маючи в наявності два таких письмових документа, не роз`яснив сторонам їх право на призначення судової експертизи, а здійснив поділ майна, надавши перевагу одному доказу над іншим, і при цьому взагалі не умотивувавши своє рішення з цього приводу.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності майна подружжя може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Разом з тим, при вирішенні спору, суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведені вимоги закону, не перевірив доводи скаржника про спростування презумпції рівності часток подружжя, не надав належну оцінку доказам по справі, та не в повній мірі умотивував своє рішення в цій частині.

Суддя Є.В. Болотов