Постанова від 11 листопада 2025 р. у справі №761/30918/20 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 листопада 2025 р.

Справа: №761/30918/20

Суддя: Шкоріна Олена Іванівна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2025 року місто Київ

справа № 761/30918/20

провадження № 22-ц/824/7968/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Онопрієнко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року, постановлену у складі судді Осаулова А.А.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року приватний виконавець Русецька О.О. звернулась до суду з поданням, в якому просила суд надати дозвіл на звернення стягнення на незареєстроване в законному порядку майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 47 кв.м, житловою 27,50 кв.м, земельну ділянку, загальною площею 0,2087 га, кадастровий номер:1223285000:02:004:0339, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать боржнику ОСОБА_1 .

Подання мотивоване тим, що на виконанні в приватного виконавця перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-8243/10 від 18.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 1752576, 15 грн.

У ході проведення виконавчих дій встановлено, що в боржника ОСОБА_1 відсутні кошти в банківських установах, майно, на яке можна звернути стягнення для погашення боргу стягувачу.

Декларацію про доходи боржник також не надав.

Боржник обізнаний про наявність виконавчого провадження, але заборгованість не погашає, уникає виконання судового рішення.

Приватним виконавцем вжиті всі заходи примусового виконання в межах ЗУ «Про виконавче провадження», однак такі не дозволяють виконати рішення суду у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Під час виконавчого провадження стало відомо про наявність у боржника нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, однак не зареєстроване в установленому порядку за ним, а саме: житловий будинок, загальною площею 47 кв.м, житловою 27,50 кв.м, земельна ділянка, загальною площею 0,2087 га, кадастровий номер:1223285000:02:004:0339, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані об`єкти нерухомості належать боржнику на підставі договору купівлі -продажу від 21.12.2007, але право власності на них не зареєстроване в законному порядку, бо до цього часу зареєстровано за попереднім власником ОСОБА_3 . Крім цього, зазначене майно перебуває в іпотеці, іпотекодержателем є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року подання приватного виконавця Русецької О. О. про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_1, стягувач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», задоволено.

Надано дозвіл приватному виконавцю Русецькій О. О. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: житловий будинок, загальною площею 47 кв.м, житловою 27,50 кв.м, земельну ділянку, загальною площею 0,2087 га, кадастровий номер:1223285000:02:004:0339, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що приватним виконавцем доведено належним чином той факт, що на теперішній час заборгованість боржника ОСОБА_1 перед кредитором не погашена, оскільки боржник у добровільному порядку рішення суду не виконує, грошових коштів, які б були виявлені для погашення заборгованості та майна у нього не має, суд дійшов висновку, що відсутність державної реєстрації права власності за боржником на житловий будинок та земельну ділянку, які було придбано останнім на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007 унеможливлює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже і виконання судового рішення. Відтак, суд вважав необхідним надати дозвіл приватному виконавцю Русецькій О. О. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - Безпалько Т.В. 12 лютого 2025 року подала апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд» в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та зупинити виконавче провадження до вирішення справи по суті.

В апеляційній скарзі зазначає, що висновки приватного виконавця Русецької О. О. щодо належності житлового будинку, загальною площею 47 кв.м, житловою 27,50 кв.м, земельної ділянки, загальною площею 0,2087 га, кадастровий номер:1223285000:02:004:0339, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності ОСОБА_1 є припущенням та не відповідає дійсності, оскільки виконавцем не надано доказів, а саме договору купівлі - продажу такого майна.

Згідно довідок з відповідних реєстрів, право власності на зазначені об`єкти належить єдиній особі - ОСОБА_3 з 11.12.2007 на підставі свідоцтва про право на спадщину та договору дарування. Також у справі відсутні будь - які правочини, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо передачі йому у власність чи користування такі об`єкти. В ЄДРС відсутні рішення про припинення за ОСОБА_3 права власності. Також відсутні докази перебування цього майна у спільній власності апелянта та ОСОБА_3 .

Обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності яке не зареєстроване в установленому порядку за ОСОБА_1 є безпідставним та незаконним.

Передання ОСОБА_1 житлового будинку та земельної ділянки в іпотеку ТОВ «Дніпрофінансгруп» є неможливим у зв`язку з відсутністю у нього права власності на ці об`єкти.

У відзиві на апеляційну скаргу представник приватного виконавця Русецької О. О. - адвокат Кувшинова Н.В. висловила заперечення та просила оскаржувану ухвалу залишити в силі.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити приватному виконавцю в задоволенні подання.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник приватного виконавця ОСОБА_4 - адвокат Кувшинова Н.В. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та оскаржувану ухвалу залишити в силі.

В судове засідання не з`явилась заінтересована особа стягувач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про доставку судової повістки - повідомлення до його електронного кабінету (том 2 а.с.139).

Зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірку, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

За змістом частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Законодавець у вказаній нормі чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності в установленому законом порядку як юридичного факту.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що з 01.01.2013 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав на нерухоме майно, здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 17.04.2020 (справа №1512/7803/2012 ).

Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-8243/10 від 18.07.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборговааності за кредитним договором в загальному розмірі 1752576, 15 грн.

Виконавче провадження було відкрито 08.08.2024.

У ході проведення виконавчих дій встановлено, що в боржника ОСОБА_1 відсутні кошти в банківських установах, доходи, майно, на яке можна звернути стягнення для погашення боргу стягувачу.

21.12.2007 між ВАТ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8/2007/840-К/1826-Н на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 придбає у власність нерухоме майно- будинок АДРЕСА_2 . В якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором було укладено договір іпотеки №1826-Н/1, за яким вказане майно передано в іпотеку.

Кредитний договір було укладено для проведення розрахунків за договором купівлі- продажу від 21.12.2007, за яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 прийняв житловий будинок, загальною площею 47 кв.м, житловою 27,50 кв.м, земельну ділянку, загальною площею 0,2087 га, кадастровий номер:1223285000:02:004:0339, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, згідно з п. 4.1 договору купівлі-продажу вбачається, що право власності на відчужуваний будинок у покупця ( ОСОБА_1 ) виникає з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 вбачається наявність запису про іпотеку, за яким іпотекодержатель ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», іпотекодавець ОСОБА_1 .

За інформацією розділу «Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно» вбачається, що власником є ОСОБА_3 .

У постанові Верховного Суду від 16.03.2020 (справа №5023/197/12) зазначено, що звертаючись з відповідною заявою, державний виконавець (приватний виконавець) повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку.

Виконавець має надати докази того, що боржник фактично є володільцем майна. Підтвердженням може бути свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу нерухомого майна, рішення суду тощо. Тобто, головними умовами для задоволення подання виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є такі: здійснення усіх передбачених Законом заходів для належного виконання судового рішення; відсутність у боржника грошових коштів або рухомого майна, завдяки яким можна задовольнити вимоги стягувача; наявність нерухомого майна та належних доказів, які підтверджують факт, що нерухоме майно за боржником не зареєстроване, однак зареєстроване за іншою особою; наявність належних доказів, які підтверджують факт, що боржник є «фактичним» власником майна; у випадках, передбачених законодавством, майно введено в експлуатацію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 у справі №2-119/12.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи факт набуття у власність боржником спірного нерухомого майна домоволодіння і земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 21.12.2007 р., хоча й за відсутності належної реєстрації їх за боржником.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів, а саме договору купівлі - продажу житлового будинку, загальною площею 47 кв.м, житловою 27,50 кв.м, земельної ділянки, загальною площею 0,2087 га, кадастровий номер:1223285000:02:004:0339, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи (том 1 а.с.33).

Згідно відомостей з державногно реєстру речових прав приватним нотаріусом Бочкарьовою А.В. здійснено запис про передання майнових прав на спірне майно в іпотеку. Іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», іпотекодавець - ОСОБА_1 том 1 а.с.30).

Відомості щодо визнання недійсним як договору іпотеки, так і договору купівлі - продажу в матеріалах справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та фактично зводяться до не з годи з такими.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції встановивши, що боржник не має грошових коштів та іншого майна, на яке приватним виконавцем може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення суду, дійшов правильного висновку про задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 16 квітня 2025 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Повна постанов складена 21 січня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

Оригінал: reyestr.court.gov.ua