Постанова від 16 жовтня 2025 р. у справі №367/10924/24 — Київський апеляційний суд

Справа № 367/10924/24Головуючий в суді І інстанції - Кравчук Ю.В.

Провадження № 33/824/4851/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2025 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,

секретар: Сіваєва Ю.В.,

за участю:

захисника особи, яка притягається до відповідальності - адвоката Васюка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Васюка Миколи Миколайовича на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2025 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,-

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Як встановлено судом першої інстанції, 15 жовтня 2024 року о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в Київській області, Бучанський район, м. Буча, по вул. Вокзальній, 2 А, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок на користь держави.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції адвокат Васюк М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена із грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права, при цьому її мотивувальна частина не містить належної оцінки доводів захисту, суперечить доказам у справі, ігнорує надані документи та не враховує основоположні принципи адміністративного провадження, зокрема презумпцію невинуватості, встановлену ст. 62 Конституції України та ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апелянт вказує, що у постанові Ірпінського міського суду Київської області від 11.08.2025 факт керування транспортним засобом з боку ОСОБА_1 не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Попри це, суд першої інстанції не тільки не зазначив ці обставини у постанові, а й повністю начебто належним чином спростував подані ОСОБА_1 письмові заперечення та усні пояснення під час судового розгляду. Це прямо суперечить ст. 280 КУпАП, яка вимагає повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи.

Так, на відеозаписі з нагрудної камери інспектора чітко зафіксовано, що транспортний засіб був нерухомим, двигун не працював, а ОСОБА_1 навіть не перебував у ньому, відповідно не здійснюючи жодних дій, які могли би вважатися «керуванням» у розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху України.

Як вбачається з відеозапису долученого до матеріалів справи дійсно ОСОБА_1 у присутності співробітників поліції не заперечив факту керування, однак і жодним чином не підтвердив, що він керував транспортним засобом, фактично скаржник відмовився надавати будь які пояснення співробітникам поліції, що не можна розцінювати як доказ на користь обвинувачення у силу презумпції невинуватості.

Тобто, ОСОБА_1 скористався своїм законним правом не надавати пояснення на місці, однак надав їх встановленому законом порядку Ірпінському міському суду Київської області, що не належно прийнято до уваги під час прийняття постанови.

Крім того, до матеріалів справи додано фактично тільки один відеозапис, хоча як вбачається з цього ж відеозапису співробітників поліції на місці розгляду справи було, що найменше двоє. Також цей відеозапис не містить жодної ідентифікуючої ознаки, ні кому належить нагрудна відеокамера з якої знято, ні хто підготував витяг з безупинного відеозапису. А також відеозапис доданий до матеріалів справи становить лише фрагмент розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та розпочинається вже безпосередньо під час розмови останнього зі співробітниками поліції.

Разом з цим, ОСОБА_1 намагався звернути увагу місцевого суду на те, що як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, свідки фактично не залучались.

Хоча у матеріалах справи вказані пояснення свідка ОСОБА_2 , проте, у самому протоколі про адміністративне правопорушення жодних свідків не вказано.

Сторона захисту зазначає, що ОСОБА_1 також не бачив жодного свідка під час розгляду справи, зокрема на відеозаписі крім співробітників патрульної поліції не спостерігається інших осіб, які могли б бути свідками, до цього ж і в поясненнях ОСОБА_2 не вказується, що останній став свідком відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Окрім того, у матеріалах справи наявна постанова про накладення адміністративного стягнення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 706588 від 15.10.2024, винесена того ж дня поліцейським СРПП ВП № 2 Бучанського РУП відносно ОСОБА_1 . Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №835620 від 15.10.2024 відсутні будь-які відомості про зазначену постанову, яка з невідомих причин була долучена до матеріалів справи.

Окремо захисник зазначає, що як наголошувалось у суді першої інстанції, автомобіль «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно з даними протоколу належить ТОВ «ЮАА БРО» та жодним чином не пов`язаний з ОСОБА_1 . Це, у свою чергу, підтверджує, що ОСОБА_1 не лише фактично не керував вказаним транспортним засобом, але й взагалі не мав на це жодних правових підстав, оскільки не є його власником і не має підтвердженого права на керування цим автомобілем.

Відеозапис, долучений до справи, чітко демонструє, що водій під час спілкування з працівниками поліції навіть не перебував в автомобілі, зокрема, транспортний засіб був нерухомим. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 здійснював рух на автомобілі «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , чи будь якому іншому транспортному засобі, немає. Тобто ключова умова для кваліфікації правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування в стані сп`яніння - відсутня.

Таким чином, сукупність наведених обставин дає підстави вважати, що керування транспортним засобом з боку ОСОБА_1 не було, а отже, відсутній і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, протокол не є доказом у розумінні процесуального права, а лише викладом суб`єктивного бачення інспектора поліції. Його не підтверджено жодними об`єктивними матеріалами. Він не супроводжується незалежними доказами, зокрема відео з фіксацією моменту керування, а в протоколі навіть не вказано посилання на постанову чи інші докази долучені до матеріалів справи, які, за словами поліції, нібито стали підставою для зупинки та притягнення до відповідальності ОСОБА_1 .

Також, саме по собі «направлення на медичний огляд» не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, оскільки воно не підтверджує факту наявності ознак сп`яніння, відмови від огляду чи результатів його проведення. Більше того, ОСОБА_1 таке направлення взагалі не вручалося, що прямо свідчить про грубе порушення процедури, визначеної ст. 266 КУпАП та Інструкцією.

Отже, використання направлення на медичний огляд як самостійного доказу є неправомірним, а відсутність інших належних і допустимих доказів виключає можливість визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, то захисник зазначає, що запах алкоголю з рота, хоча це найпоширеніша ознака, запах алкоголю може зберігатися після вживання напоїв, що не містять алкоголю, або після використання рідин для полоскання рота, які містять спирт. До того ж, як убачається з долучених до матеріалів справи відеозаписів із нагрудних камер співробітників поліції, жоден із них не наближався до водія ближче, ніж на відстань приблизно одного метра. За таких обставин незрозуміло, на підставі чого саме працівники поліції дійшли висновку про наявність у водія запаху алкоголя з порожнини рота.

При цьому, порушення мови, а саме нечітка вимова може бути викликана проблемами із зубами, язиком або іншими фізіологічними причинами, а не сп`янінням. Однак із відеозапису з нагрудних камер жодного порушення мови у ОСОБА_1 , не вбачається.

Таким чином, фактично єдиними доказами стали лише суб`єктивні твердження працівників поліції про наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння. Проте, жодних фактичних ознак такого стану з відеозаписів не вбачається.

Зокрема, такі ознаки, як запах алкоголю з порожнини рота, в принципі не можуть бути зафіксовані технічними засобами (відеокамерами). Інші ознаки, на які могли б посилатися працівники поліції - як-от порушення мови, хитка хода, порушення координації рухів - на наданих відеозаписах також не простежуються. Таким чином, «об`єктивність» чи належність відповідного доказу суперечить основоположному принципу доказування - достовірності, достатності та допустимості доказів.

Окрім цього, місцевий суд не забезпечив можливість, допиту свідка у судовому засіданні, що унеможливлює перевірку наданих письмових пояснень. Таким чином, ці пояснення є неналежним доказом, і на їх основі не може бути доведена вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

До того ж, важливим є те, що у ході складення протоколу про адміністративне правопорушення співробітниками поліції було допущено низку грубих порушень чинного законодавства, які ставлять під сумнів як сам факт вчинення адміністративного правопорушення, так і допустимість та достовірність наданих доказів. Суд першої інстанції ці порушення повністю проігнорував, не надавши їм жодної правової оцінки, що є прямим порушенням принципу всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зокрема, мали місце такі порушення:

- процес розгляду справи про адміністративне правопорушення зафіксований на технічні засоби нагрудні камери (боді камеру) співробітників управління патрульної поліції, однак до матеріалів справи долучено лише один відеозапис.

- при складенні протоколу про адміністративне правопорушення посадова особа, що його складала також не проінформувала ОСОБА_1 про права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не роз`яснили його право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги та викладення пояснень щодо протоколу.

Тому, на думку сторони захисту, грубі порушення допущені працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, фіксації події, фрагменти якої відображені на диску із відео файлами, не дають уявлення про загальну картину обставин справи від початку до моменту складання протоколу та подій після.

Отже, інформація, яка міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, та розбіжності з відеозаписом події, й не відповідності долучених доказів, тягне за собою як результат недопустимості основного доказу протоколу про адміністративне правопорушення та решти доказів.

Суд першої інстанції не здійснив належної правової оцінки порушенням, чим прямо порушив принцип об`єктивності, всебічності та змагальності у провадженні. Це свідчить про необґрунтованість і незаконність винесеної постанови, яка підлягає скасуванню.

Відтак апелянт вважає оскаржувану постанову Ірпінського міського суду Київської області такою, що винесена без належного та всебічного дослідження обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, принципу презумпції невинуватості, а також без урахування як фактичних даних, так і правових позицій Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Васюка М.М., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно ж з пунктами 1, 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення захисника Васюка М.М., дослідив письмові докази у справі, та постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.

На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:

- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 835620 від 15 жовтня 2024 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та ОСОБА_1 , якому були роз`яснені його права. Проте зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1. не зазначив. (а.с. 2);

- у копії постанови серії ББА №706588 від 15 жовтня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП (а.с.3);

- в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складене поліцейським СРПП ВП №2 Бучанського РУП сержантом поліції Мартинюком Д.С., відповідно до якого 15.10.2024 о 19:50 ОСОБА_1 направлено на огляд у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, нестійка хода, порушення мови. В направленні зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду (а.с.4);

- в поясненнях свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що 15.10.2024 о 19-15 год. в м. Ірпінь, по вул. Соборна, він став свідком того, як водій автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 порушував правила дорожнього руху, вів себе за кермом неадекватно, зупинявся без причини, проїхав на забороняючий сигнал світлофора, ледь не збив пішохода (а.с. 5);

- у відеозаписі з нагрудної камери поліцейських, з якого вбачається, що в ході спілкування з працівниками поліції, у ОСОБА_1 виявили ознаки алкогольного сп`яніння і йому запропонували проїхати до лікарні, на що він відмовився (а.с.8);

-іншими письмовими доказами.

Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими було порушено порядок огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом його вини - є хибними, оскільки ОСОБА_1 ставиться у вину відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції була порушена процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з будь-якими заявами до працівників поліції з приводу неправомірності їх дій не звертався, будь-яких скарг на неправомірність дій працівників поліції при складанні протоколу не подавав.

Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Отже, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах апеляційної скарги не встановлено таких порушень, що унеможливили б прийняття законного та обґрунтованого рішення. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також, апеляційний суд зауважує, що незнання ОСОБА_1 своїх обов`язків як водія пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан сп`яніння (тобто порушення вимог п. 2.5 ПДР України) і наслідків такої відмови, не дає підстав вважати, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки, відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Васюка Миколи Миколайовича - залишити без задоволення.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Рудніченко