Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №741/1089/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 січня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/1089/24

Головуючий у першій інстанції – Киреєв О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/156/26

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок та усунення перешкод у їх користуванні шляхом повернення із чужого незаконного володіння.

У С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати відсутнім право оренди на підставі договору оренди земельної ділянки від 03 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо оренди земельної ділянки площею 3,7946 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:0417, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Носівської міської ради Носівського району, право на оренду на яку зареєстровано в державному реєстрі речових прав за № 36024192; усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 3,7946 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:0417, шляхом повернення йому вказаної земельної ділянки від відповідача; визнати відсутнім право оренди на підставі договору оренди земельної ділянки від 03 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо оренди земельної ділянки площею 0,2404 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:1442, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Носівської міської ради Носівського району, право на оренду на яку зареєстровано в державному реєстрі речових прав за № 36023969; усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,2404 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:1442, шляхом повернення йому вказаної земельної ділянки від відповідача.

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначав, що являється власником земельних ділянок площею 3,7946 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:0417 та площею 0,2404 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:1442, що посвідчено державними актами про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 602668 від 23 червня 2011 року та серії ЯЗ № 038778 від 23 червня 2011 року.

Право власності на ці земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 18 березня 2020 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Водночас у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» на земельні ділянки з кадастровими номерами 7423810000:02:003:0417 площею 3,7946 га та 423810000:02:003:1442 площею 0,2404 га міститься інформація про право оренди цих земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 03 лютого 2020 року строком на 10 років до - 03 лютого 2030 року.

Указує, що згідно з договорами оренди земельних ділянок від 03 лютого 2020 року ОСОБА_2 , як орендар, використовує належні йому земельні ділянки. Позивач стверджує, що не укладав договори оренди і не ставив у них та актах приймання-передачі землі 03 лютого 2020 року графічні підписи, як орендодавець. Своє волевиявлення щодо передачі землі в оренду не висловлював, оскільки на день укладення правочинів перебував на лікуванні через важкий перелом правої руки, отже не міг поставити у договорах підписи через те, що є правшею, а на підписання договорів нікого не уповноважував. ОСОБА_2 зазначає, що оскільки поломану руку було поміщено до металічного медичного апарату «Ілізарова», відтак це унеможливило здійснення ним будь-яких дій.

Позивач стверджує, що не отримував від відповідача орендної плати за час незаконного користування земельними ділянками, та самостійно сплачує земельний податок.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні, шляхом повернення їх із чужого незаконного володіння.

Визнано відсутнім право оренди на підставі договору оренди земельної ділянки від 03 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо оренди земельної ділянки площею 3,7946 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:0417, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Носівської міської ради Носівського району, право на оренду на яку зареєстровано в державному реєстрі речових прав за № 36024192.

Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 3,7946 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:0417, шляхом повернення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки від ОСОБА_2 .

Визнано відсутнім право оренди на підставі договору оренди земельної ділянки від 03 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо оренди земельної ділянки площею 0,2404 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:1442, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Носівської міської ради Носівського району, право на оренду на яку зареєстровано в державному реєстрі речових прав за № 36023969.

Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,2404 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:1442, шляхом повернення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки від ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 450 грн 40 коп.

Заходи забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_2 обробляти земельні ділянки площами 3,7946 га, кадастровий номер 7423810000:02:003:0417, та 0,2404 га, кадастровий номер 7423810000:02:003:1442, що належать ОСОБА_1 , та використовувати їх для вирощування сільськогосподарської продукції продовжено строком дії протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Додатковим рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено тверджень про відсутність волевиявлення на передачу спірних земельних ділянок в оренду та непідписання ним правочинів та актів приймання-передачі землі. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 самоусунувся від виконання цього обов`язку, не просив призначити почеркознавчу експертизу, а суд розглянув справу у відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження доводів позову.

Скаржник зазначає, що висновки суду про неможливість підписання позивачем договорів оренди через перебування ОСОБА_1 у день їх укладення на стаціонарному лікуванні з підстав важкого перелому правої руки, ґрунтуються на припущеннях і належними та допустимими доказами не підтверджені.

Наголошує на тому, що поза увагою суду залишилися виписки із медичних карток стаціонарного хворого № 19269 та № 1491, відповідно до яких ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в травматолого-ортопедичному відділенні КНП «Чернігівська обласна лікарня» з 29 жовтня 2019 року по 05 листопада 2019 року та з 24 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року з основними діагнозами: відкритий уламковий перелом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням уламків та перелом обох кісток правого передпліччя в апараті зовнішньо фіксації внаслідок отриманих травм 28 жовтня 2019 року.

ОСОБА_2 звертає увагу на те, що судом не з`ясовано та не відображено у рішенні якою саме рукою (правою чи лівою) краще володіє ОСОБА_1 , а саме по собі перебування позивача на стаціонарному лікуванні не є достатнім та переконливим доказом неможливості підписання ним спірних договорів та актів.

Указує, що поза увагою суду залишилося те, що скаржник, як орендар, сплачував позивачу орендну плату за використання земельних ділянок, а ОСОБА_1 приймав таку оплату, посилаючись та наявність у нього примірників оскаржуваних договорів. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, зазначав, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Позивач вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що він самоусунувся від виконання обов`язку доведення заявлених вимог через відсутність клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки вважає, що ним належними та допустимими доказами доведено об`єктивну неможливість підписання договорів оренди землі та актів приймання-передачі.

Таку неможливість позивач пов`язує з наявністю тяжкого перелому правої руки та перебуванням у лікарні, що свідчить про фізичну неможливість підписати правочини. ОСОБА_1 наголошує на тому, що є правшею, тому не міг підписати договори лівою рукою, а інших осіб на їх підписання від свого імені не уповноважував.

Позивач зазначає, що протягом усього періоду користування відповідачем спірними земельними ділянками орендна плата за їх використання ним не отримувалася.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а рішення суду – скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані договори оренди земельних ділянок та акти приймання-передачі цих земельних ділянок не були підписані позивачем особисто, оскільки за станом здоров`я він об`єктивно не міг цього зробити, а повноважень на підписання зазначених документів іншим особам у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не надавав.

Районний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б спростовували наведені позивачем доводи або свідчили про протилежне.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з цим висновком суду, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 602668 та ЯЗ № 038778 від 23 червня 2011 року та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 квітня 2023 року є власником земельних ділянок площею 3,7946 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:0417 та площею 0,2404 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:1442, які призначенні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Носівської міської ради (а.с. 9-10, 11-12).

03 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,7946 га (п. 2) з кадастровим номерам 7423810000:02:003:0417 (п. 1), нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки на дату укладення договору 102 936,93 грн (п. 6), строком на 10 років до 03 лютого 2030 року (п. 9) та сплатою орендної плати у грошовій формі в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовому еквіваленті становить 4 117,48 грн з розрахунку використання ділянки протягом року (п. 10). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 42). Правочин містить графічні підписи орендаря та орендодавця. (а.с. 13-14).

Відповідно до акта приймання-передачі від 03 лютого 2023 року ОСОБА_1 передав Миргородському земельну ділянку площею 3,7946 га, кадастровий номер 7423810000:02:003:0417, яка розташована на території Носівської міської ради (а.с. 15). Указаний акт також містить графічні підписи сторін.

03 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2404 га (п. 2) з кадастровим номерам 7423810000:02:003:1442 (п. 1), нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки на дату укладення договору 1 685,53 грн (п. 6), строком на 10 років до 03 лютого 2030 року (п. 9) та сплатою орендної плати у грошовій формі в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовому еквіваленті становить 67,42 грн з розрахунку використання ділянки протягом року (п. 10). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 42) та містить графічні підписи сторін у графі «Реквізити та підписи сторін» (а.с. 25-26).

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 03 лютого 2023 року орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування (оренду) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 0,2404 га, кадастровий номер 7423810000:02:003:1442, яка розташована на території Носівської міської ради (а.с. 27). Указаний акт також позивачем та відповідачем підписано.

У розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, міститься запис про право оренди спірних земельних ділянок на підставі договорів оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 03 лютого 2020 року, видавник: сторони договору; орендодавець: ОСОБА_1 , орендар ОСОБА_2 , строк дії: 10 років, до – 03 лютого 2030 року, номери запису про інше речове право 36024192 та 36023969 (а.с. 11-12).

Згідно з копією постанови Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 741/1183/21 ОСОБА_1 звертався з позовом до ОСОБА_2 в якому просив витребувати у відповідача з чужого незаконного користування належні йому земельні ділянки площею 3,7946 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:0417 та площею 0,2404 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:1442 і скасувати реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, які зареєстровані державним реєстратором нерухомого майна Передерій Т.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, шляхом видалення запису про реєстрацію. Рішеннями судів ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з обранням ним неналежного способу захисту (а.с. 17-21).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 19269 травматолого-ортопедичного відділення ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в цьому відділенні з 29 жовтня 2019 року по 05 листопада 2019 року з діагнозом: відкритий уламковий перелом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням уламків, ІХС. Дифузний кардіосклероз, СН 0 ст. ЗЧМТ, струс головного мозку. Випискою засвідчено, що травма побутова 28 жовтня 2019 року біля 15 год. 00 хв впав з дерева біля 6-7 м (а.с. 16).

З виписки № 1491 цього ж відділення видно, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 24 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року з діагнозом: відкритий уламковий перелом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням уламків, ІХС. Дифузний кардіосклероз, СН 0 ст. 05 лютого 2020 року йому проведено операцію – 1. МОС правої променевої кістки пластиною NX Medical. 2. Взяття губчастого аутотрансплантату з горбистої правої в/гомілкової кістки (а.с. 28).

Відповідно до копій квитанцій від 20 липня 2021 року та 15 вересня 2023 року ОСОБА_1 сплачено земельний податок у сумі 486 грн та 485,49 грн відповідно (а.с. 22, 23).

Ринкова вартість спірних земельних ділянок площею 3,7946 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:0417 та площею 0,2404 га з кадастровим номером 7423810000:02:003:1442, відповідно до звітів з незалежної оцінки майна становить 140 000 грн та 47 850 грн відповідно (а.с. 143-149, 150-156).

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтями 125 і 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. з положень ч. 1 ст. 4 ст. 5 цього Закону слідує, що державній реєстрації прав підлягає право оренди земельної ділянки.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ст. 79 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права. У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

Цивільне законодавство встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину, зокрема зміст правочину має бути зафіксований у документі, підписаному сторонами. Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони з дотриманням установленої законом форми досягли згоди (домовленості) щодо всіх істотних умов договору.

За своєю правовою природою договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

За загальним правилом договір оренди землі є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а саме з моменту підписання ними договору. Разом із тим, якщо інше не передбачено умовами договору, цей договір набирає чинності з часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторони не досягли згоди з істотних умов договору оренди землі, то такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Водночас у постанові від 26 жовтня 2022 року (справа №227/3760/19-ц) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Належним способом захисту прав орендодавця, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 дійшли висновку про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінка, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова від 25 травня 2021 року у справі №461/9578/15-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Зміст заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі (а.с. 70-73) та ухвала суду від 27 листопада 2024 року (а.с 75-76) свідчить про те, що ОСОБА_2 користувався спірними земельними ділянками, належними позивачу, зокрема обробляв їх. Отже, судом встановлено, що принаймні частково умови договорів оренди землі виконувались. Як стверджує відповідач, ОСОБА_1 почав ухилятися від отримання орендної плати після звернення до суду з першим позовом про витребування землі.

Доводи ОСОБА_1 про непідписання ним договорів оренди та актів прийому-передачі земельних ділянок самі по собі не є доказами цієї обставини. Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність у справі виписки із медичної картки стаціонарного хворого про перебування на стаціонарному лікуванні з переломом правої руки ОСОБА_1 з 29 жовтня 2019 року по 05 листопада 2019 року та з 24 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року не підтверджує беззаперечно його твердження про неможливість підписання оспорюваних правочинів 03 лютого 2020 року. Крім того, у виписці зазначено, що оперативне втручання позивачу проведено 05 лютого 2020 року, тобто вже після підписання договорів та актів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Відповідно до ч. ст. 79 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона вільна у наданні доказів, а суд зобов`язаний сприяти у використанні сторонами наданих їм прав, ураховуючи предмет спору. Позивач клопотання про призначення експертизи ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заявляв. Колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_2 про те, що відсутність клопотання позивача про призначення у справі експертизи (почеркознавчої та/або судово-медичної на предмет наявності у особи тілесних ушкоджень, які б впливали на можливість здійснити власноручний підпис на оспорюваних договорах, можливість підписання документів лівою рукою тощо) та самого експертного висновку з цих питань для з`ясування об`єктивних обставин справи, унеможливлює висновок про доведеність тверджень ОСОБА_1 щодо непідписання ним оспорюваних правочинів.

Суд першої інстанції, указавши на неможливість підписання позивачем договорів оренди земельних ділянок, що зумовлено перебуванням ОСОБА_1 на лікуванні внаслідок перелому правої руки, не володів спеціальними знаннями у іншій сфері, ніж право, для такого висновку, отже побудував судове рішення на припущеннях. Надані позивачем виписки із медичної картки стаціонарного хворого про перебування на стаціонарному лікуванні з переломом правої руки з 29 жовтня 2019 року по 05 листопада 2019 року та з 24 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року мали б оцінюватись експертом у сукупності з іншими обставинами справи. Зокрема судом не досліджувались і не перевірялись доводи сторін щодо можливості/неможливості здійснення ОСОБА_1 підпису лівою рукою.

Отже, відсутність об`єктивних доказів, які б підтверджували непідписання договорів оренди землі позивачем, свідчить про недоведеність позовних вимог.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а висновки суду повинні базуватися виключно на встановлених у справі обставинах, підтверджених належними та допустимими доказами. Пояснення сторін не мають наперед встановленої доказової сили та підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами. За відсутності таких доказів відповідні твердження сторони не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Таким чином, ураховуючи відсутність підстав для висновку про непідписання ОСОБА_1 договорів оренди землі від 03 лютого 2020 року та актів прийому-передачі земельних ділянок, доводи ОСОБА_2 про виконання договорів оренди, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції хибно зазначив про наявність підстав для задоволення позову.

Беручи до уваги недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, апеляційний суд відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

З огляду на скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, додаткове рішення, яке є похідним від основного судового рішення та не може існувати самостійно, також підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду та відмовляє у задоволенні позову, відповідно до вищенаведених правил належить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збір у розмірі 2 817,75 грн (1 878,50 грн х 150% = 2 817,75 грн).

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24 грудня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 24 березня 2025 року – скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання відсутнім права оренди земельних ділянок та усунення перешкод у їх користуванні шляхом повернення із чужого незаконного володіння – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 2 817,75 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 22 січня 2026 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова