Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №752/14604/23 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14604/23

Провадження № 2-др/752/24/26

Додаткове Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

з участі секретаря судового засідання Лісненка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стегара Олега Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за частку у спільній частковій власності та про припинення права спільної часткової власності , -

в с т а н о в и в:

у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за частку у спільній частковій власності та про припинення права спільної часткової власності.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.09.2025 року позовні вимоги задоволено.

24.11.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стегар О.М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат за розгляд заявлених позовних вимог до ОСОБА_2 . Просив стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн. та витрати на проведення експертизи у сумі 7 000 грн.

За даними протоколу передачі судової спрви раніше визначеному складу суду зазначена вище заява 10.12.2025 року розподілена на суддю Плахотнюк К.Г.

У судовому засіданні сторони відсутні, з урахуванням правил ч.4 ст.270 ЦПК України у судове засідання не викликалися.

Вирішуючи заяви представників сторін про ухвалення додаткового рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 710/1367/20 (провадження № 61-18295св23), в додатковій постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 904/1101/23, в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, зокрема і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Про подання доказів понесення витрат на правову допомогу, але за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, роз`яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Убачається, що відповідно до вимог цивільного процесуального закону, як сторона ОСОБА_1., так і сторона ОСОБА_2 , до закінчення судових дебатів заявили про подання доказів понесення відповідних судових витрат протягом 5 днів від дня ухвалення рішення та подали свої заяви про ухвалення у справі додаткового рішення в межах визначеного законом строку.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі N 904/1907/15).

У даному контексті головним є встановлення судом факту про те, що між адвокатом та замовником послуг виникли зобов`язання щодо сплати замовником на користь адвоката конкретної суми за надані послуги або виконані роботи.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).

Як убачається з матеріалів справи, представник позивача зазначав, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу в суді у розмірі 42 000 грн. та витрати на проведення експертизи у сумі 7000 грн.

10 грудня 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Стегар О.М. подав до Голосіївського районного суду міста Києва заяви, в яких просила стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу понесені у розмірі 42 000 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 7000 грн.

Заява про ухвалення додаткового рішення подана з дотриманням вимог ч.1 ст.134 та ч.8 ст.141 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Стегар О.М. надано копії: договору №11/22 про надання правничої допомоги від 20 вересня 2022 року, укладеного між адвокатом Стегар О.М. та ОСОБА_1 ; додаткової угоди №1 до договору №11/22 про надання правничої допомоги від 20 вересня 2022 року; акту приймання-передачі наданих послуг від 25 вересня 2025 року на суму 42000 грн.; рахунок за послуги - проведення оціночно-будівельної експертизи згідно заяви замовника № 02-03/23 від 16.03.2023 року на загальну суму 7 000 грн.

Відповідно до акту наданих послуг від 25 вересня 2025 року адвокат Стегар О.М. надав клієнту наступні послуги:

Участь у судових засіданнях , які не відбулися не з вини сторони позивача у справі ( 21.11.2023 рогку, 05.03.2024 року, 09.04.2024 року, 18.07.2024 року по 0,5 год., вартість години - 3 000 грн.;

Участь у судових засіданнях (20.07.2024 року, 02.09.2024 року, 09.12.2024 року, 07.02.2025 року , 25.09.2025 року) по 1 год. всього 5 год., вартість години - 3000 грн.;

Підготовка та подача заяв по суті справи ( заява та додаткові матеріали для проведення експертизи, два листи на відповідача про досудове врегулювання, звернення до нотаріуса для оформлення заяви, позовна заява, відповідь на відзив) 6 год., вартість години - 3000 грн.;

Апеляційна скарга на на ухвалу суду від 07.02.2025 року про зупинення провадження у справі 1 год., вартість години - 3000грн.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ в справі Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі N927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі N826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 775/9215/15ц). Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22)).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в сумі 42 000,00 грн. не можуть бути зменшені судом через недотримання принципу співмірності, оскільки відповідного клопотання стороною ОСОБА_2 не заявлено під час розгляду питання про ухвалення у справі додаткового рішення. Крім того, на переконання суду, зазначена сума в повній мірі узгоджується з об`ємом наданих адвокатом послуг, складністю справи та відповідає принципам розумності, справедливості і необхідності.

Що ж стосується вимог про стягнення витрат на проведення експертизи у сумі 7 000 грн. суд вважає, що такі вимоги підлягають до задоволення.

Положеннями ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У рішенні суду вказане наступне: « Позивачка просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 725 813, 57 грн. вартості належної їй частки (3/8) у праві спільної часткової власності на спірну квартиру. На підтвердження ринкової вартості квартири АДРЕСА_1 надано суду висновок експерта №28/23 оціночно-будівельної експертизи, складений 03 квітня 2023 року ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» за заявою адвоката Стегара О.М., який представляв інтереси ОСОБА_1 (а.с. 19-34 тому №1). За даними висновку експерта №28/23 оціночно-будівельної експертизи, складеного 03.04.2023 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , станом на дату оцінки становить - 1 935 500, 00 гривень, відповідно 3/8 частки ОСОБА_1 у цій же квартирі складають грошовий еквівалент у розмірі ( 1 935 500, 00 : 8 = 241 937, 5 х 3 = 725 812,5) 725 812, 5 гривень.

Отже, суд врахував при вирішенні відповідної позовної вимоги саме висновок експертизи, проведеної на замовлення сторони позивачка ОСОБА_1 .

Правилами ч. 6 ст. 139 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження понесених витрат на на підготовку експертного висновку представник позивачки надав рахунок складений 20.03.2023 року заступником директора Т.О. Сукманова – Бабенко Л.П. , за послуги - проведення оціночно-будіаельної експертизи згідно заяви замовника № 02-03/23 від 16.03.2023 року на суму 7000 грн.

Отже, заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_2 витрат на оплату послуг за проведену експертизу підлягає задоволенню, оскільки стороною позивачки доведено належними доказами розмір витрат на підготовку експертного висновку та прийнято його до уваги при ухваленні рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 430 ЦПК України, суд,-

додатково ухвалив:

заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стегара Олега Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за частку у спільній частковій власності та про припинення права спільної часткової власності, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати витрати на правничу допомогу у розмірі 42 000 ( сорок дві тисячі) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на оплату послуг експерта у розмірі 7000 ( сім тисяч гривень) 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 ;

відповідачка ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_3 .

Суддя К.Г. Плахотнюк