Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №752/17616/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17616/25

Провадження № 2/752/2110/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді -Машкевич К.В., за участі секретаря - Зінченка Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання припиненими зобов`язання за кредитними договорами,суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить визнати припиненим зобов`язання перед АТ`Сенс Банк» за угодами про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630832595 від 09 лютого 2018 року та № 631097596 від 14 березня 2019 року в зв`язку з повним виконанням.

Посилається в позові на те, що 09 лютого 2018 року між нею та АТ «Альфа-Банк» була укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630832595.

03 квітня 2024 року АТ`Сенс Банк» звернувся до Семенівського районного суду Чернігівської бл. з позовом про стягнення з неї заборгованості за даним договором у розмірі 39 594, 74 грн.

Рішенням суду від 01 липня 2024 року позов був задоволений.

20 серпня 2024 року на підставі виданого судом виконавчого листа приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської обл. Палігіним О.П. було відкрито виконавче провадження №75858646, яке в подальшому перейшло в зведене виконавче провадження № 75858825.

06 лютого 2025 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадженняв зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

14 березня 2019 року між нею та АТ «Альфа-Банк» була укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631097596.

03 квітня 2024 року АТ`Сенс Банк» звернувся до Семенівського районного суду Чернігівської обл. з позовом про стягнення з неї заборгованості за договором у розмірі 48 075, 85 грн.

Рішенням суду від 01 липня 2024 року позов був задоволений.

20 серпня 2024 року на підставі виданого судом виконавчого листа приватним виконавцем виконавчого округу Чкрнігівської обл. Палігіним О.П. було відкрито виконавче провадження №75858773, яке в подальшому перейшло в зведене виконавче провадження № 75858825.

07 лютого 2025 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадженняв зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Незважаючи на це, відповідач продовжує нараховувати їй відсотки за обома кредитними договорами.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 18 липня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 24 липня 2025 року в справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачу - копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`'зку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 09 лютого 2018 року між позивачкою та АТ «Альфа-Банк» була укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630832595.

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської обл. від 01 липня 2024 року за позовом банку з позивачки була стягнута заборгованість у розмірі 39 594, 74 грн.

Крім того, 14 березня 2019 року між позивачкою та АТ «Альфа-Банк» була укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631097596.

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської обл. від 01 липня 2024 року за позовом банку з позивачки була стягнута заборгованість у розмірі 48 075, 85 грн.

З постанов приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської обл. від 06 лютого 2025 року та 07 лютого 2025 року вбачається, що обидва рішення суду виконані, виконавчі провадження № 75858646 та №75858773 закінчені в зв`язку фактичним виконанням рішення суду.

( а.с.5 - 8 )

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року в справі №910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Про неправомірність нарахування процентів поза межами строку кредитного договору чи пред`явлення досудової вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України, зазначалося і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та інших чисельних рішеннях Верховного Суду.

Звертаючись до суду, позивачка зазначила, що не дивлячись на рішення суду та стягнуту заборгованість, що свідчить про виконання нею умов договорів, банк продовжує нараховувати їй проценти за договорами.

Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 310/11024/15-ц зазначено, що способи захисту цивільного права чи інтересу - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.

Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц зазначила, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у випадку, коли особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 ркоу в справі №910/14224/20 зазначено, що вимога про визнання припиненим всіх зобов`язань за договором є ефективним способом захисту інтересів, якщо відповідач своїми діями створив правову невизначеність.

Таким чином, позивачка має право заявити таку вимогу до відповідача.

В той же час, при вирішенні спору суд враховує наступне.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Будь-яких доказів нарахування банком процентів за вказаними договорами позивачка при зверненні до суду не надала.

Крім того, позивачкою не надані і угоди, які є предметом спору і які були предметом спору в Семенівському районному суді Чернігівської обл. за заверненням банку про стягнення заборгованості.

З урахуванням цього, суд позбавлений можливості перевірити твердження позивачки, в тому числі підстави звернення банку до суду з позовом про стягнення заборгованості, а саме: в зв`язку з закінченням строку дії договорів чи з підстав, передбачених частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Відсутня така інформація і в рішеннях Семенівського районного суду Чернігівської обл. від 01 липня 2024 року.

Тобто, суд фактично позбавлений можливості перевірити законність дій банку при нарахуванні процентів, якщо таке має місце.

Враховуючи викладене вище, один із основних принципів цивільного судочинства - принцип змагальності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки.

Керуючись статтями 11,15,16, 509, 526, 598, 599, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, сттаттями 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання припиненими зобов`язання за кредитними договорами відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич