Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №309/1614/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 309/1614/25 пров. № А/857/47306/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

суддя у І інстанції Довжанин М.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Хуст,

дата складення повного тексту рішення 15 жовтня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

07.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову серії ГБВ №228883 від 20.04.2025 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про накладення на неї стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 15.10.2025 у справі №309/1614/25 вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оспорювана постанова відповідача не відповідає встановленим КУпАП вимогам. Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позиваки до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог статей 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності із законом.

Тому постанову ГБВ №228883 від 20.04.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на неї адміністративного стягнення за статтею 183 КУпАП слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

У апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (далі – ГУ НП) просило зазначене судове рішення скасувати та винести нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріально і процесуального права.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що позивачкою пропущено строки звернення до адміністративного суду, а суд першої інстанції такий строк поновив безпідставно без врахування дійсних обставин справи, не взявши до уваги доводів відповідача.

При цьому формальна відсутність у змісті складеної постанови відмітки про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не може слугувати за встановлених у цій справі обставин достатньою підставою для неврахування цього доказу, оскільки фіксація правопорушення не здійснювалася у автоматичному режимі. Факт надсилання відеодоказу відповідачем у справі також підтверджено адвокатом Бурлаковим М.О. у поданій відповіді на відзив ГУ НП від 07.07.2025.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник ГУ НП, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як слідує із матеріалів справи, 20.04.2025 Хустським РУП ГУНП в Закарпатській області було винесено постанову серії ГБВ № 228883, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик поліції.

Відповідно до вказаної постанови 20.04.2025 близько 19 год 20 хв ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, здійснила завідомо неправдивий виклик поліції з телефону своєї неповнолітньої доньки про те, що її чоловік вчиняє домашнє насильство, однак вказаний факт не підтвердився за наслідками виїзду на виклик працівників поліції.

ОСОБА_1 не погодилася із правомірністю притягнення її до адміністративної відповідальності вказаною постановою Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області та звернулася до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на переконання апеляційного суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Також апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регламентовано приписами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини 2 статті 286 вказаного Кодексу позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Таким чином, апеляційний суд наголошує на тому, у спірному випадку строк звернення до адміністративного суду слід обчислювати не з часу отримання оскаржуваної постанови, як у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, а саме з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та наголошується апелянтом, оспорювана постанова від 20.04.2025 серії ГБВ № 228883 була винесена у присутності позивачки ОСОБА_1 , яка з нею ознайомилася і була незгідна, про що зазначила письмово на відповідному бланку у графі «Примірник постанови отримав».

Відтак, покликання ОСОБА_1 на отримання нею копії оспорюваної постанови 29.04.2025 не впливає на перебіг встановленого процесуальним законом строку звернення до адміністративного суду у цій категорії справ.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Разом із тим, ОСОБА_1 не наведено доказів на підтвердження таких обставин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та чинили дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Правові висновки, аналогічні за змістом, були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Згідно із частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як передбачено пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене, з урахуванням встановлених фактичних обставин та наведеного правового регулювання суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила встановлений строк звернення до адміністративного суду без наведення об`єктивних поважних підстав для його поновлення, а отже оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2025 року у справі №309/1614/25 та залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Постанова у повному обсязі складена 22 січня 2026 року.