Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №140/10417/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/10417/25 пров. № А/857/44721/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя(і) у І інстанції Волдінер Ф.А.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення 17 вересня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» (далі – ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК») звернулося до Державної податкової служби України (далі – ДПС) з позовом, у якому просило:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (далі – Рішення) від 28.08.2025 №1388-р/лєр ДПС ;

2) зобов`язати ДПС видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (далі – Реєстр) інформацію щодо припинення дії ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв від 08.11.2021 № 990108202100107 терміном дії з 08.11.2021 до 08.11.2026 та поновити про неї інформацію (внести відомості) до цього Реєстру.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 провадження у справі за вказаним позовом було відкрито.

Водночас ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» подало заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення від 28.08.2025р. №1388-р/лєр ДПС до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі. На обґрунтування вимог заяви позивач зазначив, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може призвести до шкоди його інтересам та негативних наслідків у вигляді неможливості використання наявного майна (обладнання), примусового зупинення здійснення основних видів господарської діяльності та повної зупинки роботи підприємства.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №140/10417/25 вказана заява була задоволена.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Рішення заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності у зв`язку з неможливістю реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, призведе до значних зусиль та витрат заявника.

Вирішуючи подану заяву, суд дійшов висновку, що вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного Рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи.

У апеляційній скарзі ДПС просило ухвалу суду від 17.09.2025 скасувати та відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно досліджено докази і неправильно встановлено обставини у справі, порушено норми матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про забезпечення позову, не дослідив усі наявні матеріали та обставини у справі і підстав для прийняття такого рішення у суду не було.

Звертає увагу, що вжитими заходами забезпечення позову суд фактично надав позивачу можливість продовжувати здійснювати господарську діяльність без ліцензії, а вжиття заходів забезпечення позову у запропонований спосіб фактично вирішило спір по суті.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечио обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник ДПС у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та у задоволенні заяви ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» відмовити.

Представник ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із приписами частини 2 статті 150 цього Кодексу забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть бути такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

У відповідності до частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками застосування конкретного заходу забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Також суд має вказати у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сама лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Виходячи із викладеного, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки вживається судом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних рішень, дій та бездіяльності з боку відповідача, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, припинення дії ліцензії №99010820210107 оскаржуваним Рішенням призводить до неможливості ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» здійснювати свій основний вид господарської діяльності – виробництва пива та його реалізацію, що негативно плине на економічні показники діяльності позивача, здатність виконати договірні зобов`язання перед контрагентами за договорами реалізації пива власного виробництва, забезпечити відповідний рівень заробітної плати працівників та зберегти наявні робочі місця, а отже можливість сплачувати податкові платежі як до державного, так і до місцевого бюджету, які за період з 01.01.2025 по 01.09.2025 було сплачено на загальну суму 1 848 304,96 грн. При цьому на ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» працевлаштовано 16 осіб.

Відтак, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Рішення істотно ускладнить поновлення прав як позивача, так і його працівників та контрагентів, а також буде вимагати значних зусиль та фінансових ресурсів для поновлення становища, що існувало до того.

Водночас суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що в умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії російської федерації збереження функціонування суб`єктів економічної діяльності, насичення коштами фінансової системи країни, виконанням податкових та соціальних зобов`язань мають особливе значення.

Наведене дає підстави для висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі та необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому.

Водночас апеляційний суд наголошує на тому, що вказаний захід забезпечення позову спрямований виключно на збереження існуючого правового становища ТОВ «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» до вирішення судом спору по суті і є тимчасовим заходом, покликаним запобігти виникненню ускладнень та докладанню значних та невиправданих зусиль для відновлення господарської діяльності товариства у разі ухвалення рішення на його користь, не порушує прав та законних інтересів відповідача чи інших осіб.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі №140/10417/25 про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АЛЬЯНС ЛУЦЬК» – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Постанова у повному обсязі складена 22 січня 2026 року.