Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №300/867/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/867/25 пров. № А/857/45729/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

за участю представників:

відповідача- Бабій Т.С., Гавадзин М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Івано-Франківський хлібокомбінат» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року (головуючий суддя Шумей М.В., м.Івано-Франківськ) у справі №300/867/25 за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Івано-Франківський хлібокомбінат» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

10.02.2025 позивач (Товариство з додатковою відповідальністю «Івано-Франківський хлібокомбінат») звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (відпоідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2024 №026764/0706.

Позов обґрунтовує тим, що ТДВ «Івано-Франківський хлібокомбінат» не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, так як підприємство не допускало порушень під час використання реєстратора розрахункових операцій Datecs FP-320 (зав. №АТ402011472, реєстраційний номер екземпляра 000733768). Як зазначав ТДВ «Івано-Франківський хлібокомбінат» у запереченні (копія наявна у справі) на акт фактичної перевірки № 091262 від 25.10.2024 року, складений ГУ ДПС в Івано-Франківській області, у вказаному акті помилково вказано про факт проведення розрахункових операцій з 24.01.2024 року із застосуванням незареєстрованого та неопломбованого в установленому порядку реєстратора розрахункових операцій Datecs FP-320 (зав. №АТ402011472) та видачу розрахункових документів не відповідної форми та змісту. В ході здійснення перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області підприємством було надіслано запит до ПП «Біос Сервіс», код ЄДРПОУ 30106904, яке проводить послуги з сервісного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, стосовно дати введення в експлуатацію вказаного вище РРО. На що ПП «Біос Сервіс» надано відповідь, що вказаний РРО (зав. №АТ402011472, реєстраційний номер екземпляра 000733768, дата виготовлення 26.12.2016 року) був введений в експлуатацію 31.01.2017 року, про що свідчить інформація отримана з РРО про первинну фіскалізацію касового апарату і персоналізацію на сервері ДПІ. Звертає увагу, що ПП «Біос Сервіс» також вказано, що тільки після фіскалізації і введення в експлуатацію ДПІ виписує «реєстраційне посвідчення» числом не раніше персоналізації РРО, що було зроблено 31.01.2017 року. Ввімкнення фіскальної пам`яті ЕККА виконується лише один раз, ця операція незворотня, повернутися до нефіскального режиму неможливо.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що відсутні підстави для застосування до ТДВ «Івано-Франківський хлібокомбінат» штрафних санкцій за результатами перевірки у зв`язку з відсутністю порушень п.1. п.2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» під час здійснення розрахункових операцій по факту використання вказаного вище РРО. Апелянт вважає, що є достатні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача та прийняття нового рішення про задоволення позову, та як наслідок скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 25.11.2024 №026764/0706.

17.12.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

18.12.2025 позивачем до суду подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на пояснення позивача у відповіді на відзив на позовну заяву з приводу того, що відповідачем не додано до матеріалів справи доказів отримання поштового відправлення Укрпошти №7601874853800 від 04.01.2024 року, яким, як стверджує відповідач, було повідомлено позивача Укрпоштою про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій Datecs FP-320 (зав. №АТ402011472, реєстраційний номер екземпляра 000733768, далі РРО). Відповідачем до відзиву додано копію листа від 29.12.2023 вих. №2267/АП/09-19-64-01-06 та копію поштової квитанції Укрпошти по відправленню №7601874853800 від 04.01.2024 року. Проте, відповідачем не додано доказів отримання вказаного листа позивачем. Також, в системі Укрпошти при пошуку поштового відправлення №7601874853800 система Укрпошти видає інформацію про те, що відправлення за номером 7601874853800 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Копії отриманої інформації з сайту Укрпошти додавались позивачем до відповіді на відзив. Отже, квитанція, додана відповідачем до відзиву, не може свідчити про доставку поштового відправлення №7601874853800 від 04.01.2024 року позивачу та про доставлення повідомлення щодо скасування реєстрації РРО.

Представники відповідача заперечують доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

На підставі пп. 80.2.2, п. п. 80.2.7, п. 80.2, ст. 80 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, наказу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 15.10.2024 № 3059-п та на підставі направлень від 15.10.2024 №№ 5745, 5746 проведено фактичну перевірку ТДВ «Івано-Франківський хлібокомбінат», розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 17, з питань контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками.

За результатами перевірки контролюючим органом винесено повідомлення-рішення від 25.11.2024 №026764/0706.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів» (80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (80.2.7. пункту 80.2 статті 80 ПК України).

У спірному випадку, підстави проведення фактичної перевірки з боку відповідача дотримані та відповідають позиції викладеній у сталій судовій практиці Верховного Суду.

Зокрема, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 адміністративне провадження № К/990/67/24 зазначив: « 58. ….Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним. 59. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним».

Тобто виходячи із єдиної сталої практики Верховного Суду, підставою для проведення фактичної перевірки є зазначення норми Податкового кодексу України, без деталізації суті та змісту підстави на проведення такої перевірки.

Щодо порушень встановлених під час перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

У ході проведення фактичної перевірки ТДВ «Івано-Франківський хлібокомбінат», встановлено порушення вимог чинного законодавства України, зокрема: проведення розрахункової операції через незареєстрований та неопломбований в установленому порядку реєстратор розрахункових операцій та видача розрахункових документів не встановленої форми та змісту, проведення через незареєстрований в установленому порядку реєстратор розрахункових операцій. Реєстратор розрахункових операцій Datecs FP – 320 зав. №АТ402011472 ФН №3000293190 через який проведено розрахункові операції реєстрація якого скасована відповідно до довідки від 24.01.2024 №2593 о 10:04 год.

За результатами перевірки складено акт від 25.10.2024 № 19289/09/15/РРО/05495259, відповідно до висновків якого встановлено порушення пункту 1 та 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95- ВР)

Загальна сума проведених розрахункових операцій та видача розрахункових документів з незареєстрованого реєстратора розрахункових операцій в установленому порядку становить 2 976 709,97 грн. (Додаток 1 до акту перевірки)

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон №265/95 - ВР

Згідно із пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок..

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до ст. 2 Закону № 265/95-ВР визначає поняття розрахункової операції, розрахункового документу та вбудованого електронного контрольно-касового реєстратора.

Відповідно до п. п. 1 і 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлено обов`язок суб`єкту господарювання проводити розрахункові операції на повну суму покупку (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок.

З наведених норм чітко можна визначити кінець кожної конкретної операції, що оформлюється розрахунковим документом. Отже правопорушення є закінченими з моменту видачі розрахункового документу, що не відповідає встановленій формі або не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.

За першу з таких операцій потрібно застосують штраф як за перше порушення, а за кожну наступну - як за повторне (у підвищеному розмірі). Кожен встановлений контролюючим органом факт щодо здійснення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи є окремим правопорушенням.

При цьому, кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Таким чином, розмір фінансових санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за №918/29048 затверджено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), який розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 (Порядок 547).

У пункті 1 Порядку №547 зазначено, що цей Порядок поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (надалі по тексту - РРО) для здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі.

Дія цього Порядку не поширюється на РРО, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до пункту 1 розділу 4 Порядку №547, реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації РРО, що відбувається у випадках, коли, зокрема, закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО.

Відповідно до пункту 4 розділу 4 Порядку №547, посадова особа контролюючого органу протягом п`яти календарних днів з дня отримання заяви про скасування реєстрації та реєстраційного посвідчення за наявності довідки про опломбування з відміткою про розпломбування РРО, надісланої ЦСО до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО, або у разі прийняття рішення контролюючого органу про скасування реєстрації РРО проводить скасування реєстрації РРО шляхом внесення реєстраційного запису до інформаційно-телекомунікаційній системи ДПС та надає (надсилає) суб`єкту господарювання довідку про скасування реєстрації, що засвідчує скасування реєстрації РРО. У разі якщо скасування реєстрації РРО було здійснено за рішенням контролюючого органу, примірник довідки про скасування реєстрації направляється до ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО, засобами телекомунікацій в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів із зазначенням обов`язкових реквізитів електронних документів. Примірник довідки про скасування реєстрації РРО розміщується в Електронному кабінеті.

Відповідно до пункту 5 Порядку №547 контролюючий орган за місцем реєстрації РРО не пізніше одного місяця з дня виникнення підстав для скасування реєстрації РРО, визначених у підпунктах 4 - 10, 13 пункту 1 цієї глави, приймає рішення про скасування реєстрації РРО у разі, якщо суб`єктом господарювання не подано заяву про скасування реєстрації та такі підстави залишилися актуальними.

Пунктами 6, 7 розділу 4 Порядку №547 встановлено, що контролюючий орган за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених підпунктами 2, 3 пункту 1 цієї глави, попереджає суб`єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО. Скасування реєстрації РРО проводиться контролюючим органом не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО. Документи, визначені у цій главі, можуть бути подані та отримані відповідальною особою суб`єкта господарювання або самим суб`єктом господарювання - фізичною особою - підприємцем, а також через уповноважену особу за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та належним чином оформленої довіреності на проведення скасування реєстрації РРО.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вказує, що контролюючий орган протягом п`яти календарних днів з дня прийняття рішення про скасування реєстрації РРО надає суб`єкту господарювання довідку про скасування реєстрації, що засвідчує скасування реєстрації РРО. При цьому, у разі якщо скасування реєстрації РРО було здійснено за рішенням контролюючого органу, копія довідки про скасування реєстрації направляється ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО. В той же час, контролюючий орган за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених підпунктами 2, 3 пункту 1 цієї глави, попереджає суб`єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.

Апеляційний суд зазначає, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області повідомлено позивача по справі рекомендованим листом від 29.12.2023 року №2267/АП/09-19-64-01-06 про те, що у останнього закінчується строк експлуатації РРО ФН 3000329749, а саме кінцевий термін дії РРО – 23.01.2024 року. Разом з тим, апелянтом не надано до матеріалів даної судової справи належних та допустимих доказів у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України щодо підтвердження фактів не отримання листа від 29.12.2023 року №2267/АП/09-19-64-01-06 скерованого на його адресу відповідачем по справі.

Як наслідок, у зв`язку з кінцевим терміном дії РРО, контролюючим органом прийнято рішення від 24.01.2024 року №2593 про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 3000293190) у зв`язку із закінченням визначеного законодавством строку експлуатації РРО (копія наявна в матеріалах судової справи) та сформовано довідку №2593 від 24.01.2024. ( копія наявна в матеріалах судової справи).

Сторонами по справі не заперечується факт того, що датою введення в експлуатацію РРО є 23.01.2017 року. Доказом зазначеного є «АКТ від 23.01.2017 року №7930 введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій, в якому чітко зазначено про те, що: «Дата введення реєстратора в експлуатацію 23 січня 2017 р».

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 р. N 601 затверджено Порядок технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій (Порядок №601).

Відповідно до п. 2 Порядку №601 строк служби РРО – строк, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність РРО, у тому числі комплектувальних виробів та його складових частин, збереження інформації у фіскальній пам`яті за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів.

Рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України затверджений Порядок доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів від 30.11.1999 № 11, визначений строк служби РРО, зокрема нормою п. 1.5 даного Порядку встановлений семирічний строк з моменту введення в експлуатацію РРО, але не більше дев`яти років від дати його випуску.

Відповідно до п. 1 глави 4 розділу II Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Мінфіну від 14.06.2016 № 547, реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації РРО.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт використання позивачем у своїй діяльності, у період з 31.05.2024 по 13.06.2024, РРО, реєстрація якого скасована.

Беручи до уваги наведене у своїй сукупності, колегія суддів доходить висновку про правомірність тверджень відповідача про порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, і як наслідок правомірність застосування штрафу згідно положень пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при винесенні оспорюваного податкового повідомлення - рішення від 14.05.2025 №013398/0701, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Івано-Франківський хлібокомбінат» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №300/867/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 22.01.26