Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №260/2746/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/2746/25 пров. № А/857/45437/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

за участю представників:

позивача – Гелеган М.І., Бухтоярова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №260/2746/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною (головуючий суддя Гебеш С.А., м. Ужгород), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася із позовом до Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої надбавки, та просила: визнати протиправною бездіяльність Чинадіївської селищної ради, в особі голови Володимира Андрушка, по невжиттю заходів щодо повернення позивачці 9 рангу та не врахування його при нарахуванні заробітної плати; стягнути з Чинадіївської селищної ради на користь ОСОБА_1 недоплачену надбавку за 9-й ранг з 18.02.2021 року по день набуття у справі даним рішенням законної сили; стягнути з Чинадіївської селищної ради на користь позивача всі понесені у справі судові витрати.

12.08.2025 року представник позивача подала до суду заяву про зміну предмета позову, та просила: встановити відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень - Голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко щодо збереження державному реєстратору (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 раніше присвоєного 14 рангу посадової особи місцевого самоврядування, який по факту не присвоювався та присвоєння керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Гелеган Мар`яні Іванівні 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування, а саме, фактично- позбавлення ОСОБА_1 9 рангу; визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 08.02.2021 року №53-к «Про умови оплати праці державного реєстратора (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 » про збереження державному реєстратору (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 раніше присвоєного 14 рангу посадової особи місцевого самоврядування та розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 27.03.2023 року №22-к «Про зміну категорії посади керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП ОСОБА_1 » щодо присвоєння 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування з 17 березня 2023 року; визнати протиправною бездіяльність Чинадіївської селищної ради в особі голови В.Андрушка по невжиттю заходів щодо повернення позивачу 9 рангу та не врахування його при нарахуванні заробітної плати позивачці; стягнути з Чинадіївської селищної ради на користь ОСОБА_1 недоплачену надбавку за 9-й ранг з 18.02.2021 року по день набуття у справі даним рішенням законної сили.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав пропущення строку звернення з таким до суду. Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, дійшов висновку, що адміністративний позов подано з пропущенням строку на звернення до суду.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права просить таку скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами адміністративного позову.

Позивач, та представник позивача в судовому засіданні підтримують вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Як вбачається із змінених позовних вимог, позивачка просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 08.02.2021 року №53-к «Про умови оплати праці державного реєстратора (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 » та стягнути на її користь недоплачену надбавку за 9 ранг, що є основною позовною вимогою, а відповідно інші позовні вимоги є похідними.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху, після відкриття провадження у справі, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме - надати заяву про поновлення строку звернення до суду.

На виконання ухвали суду першої інстанції від 11.09.2025 позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення до суду із зазначенням причин його пропуску.

Вказана заява мотивована тим, що позивач не була ознайомлена із заробітної платою, куди входить надбавка за ранг, а адвокат О. Данько не погодила з нею заяву щодо строків звернення до суду у справі №260/9213/13 та не вказала про те, що строки протерміновані, а зазначила, що строк звернення до суду становить три роки.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції що позивачем не доведено поважні причини пропуску строку, та правомірно залишено позов без розгляду з огляду на наступне.

За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині п`ятій статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Предметом розгляду даної адміністративної справи є оскаржуване розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 08.02.2021 року №53-к «Про умови оплати праці державного реєстратора (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 » та стягнення на її користь недоплачену надбавку за 9 ранг.

Позивачка до суду із даним позовом звернулася 15.04.2025 року.

За правилами пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Як уже зазначалося судом, у категорії справ, які стосуються прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, могла звернутися до суду за захистом своїх прав.

Предмет позову у цій справі пов`язаний із проходженням позивачем публічної служби, а саме: встановити відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень Голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко щодо збереження державному реєстратору (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 раніше присвоєного 14 рангу посадової особи місцевого самоврядування, який по факту не присвоювався та присвоєння керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП ОСОБА_1 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування, а саме, фактично - позбавлення позивача рангу; визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 08.02.2021 року №53-к «Про умови оплати праці державного реєстратора (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) Гелеган М.І.» Про збереження державному реєстратору (з повноваженнями адміністратора та керівника ЦНАПу) ОСОБА_1 раніше присвоєного 14 рангу посадової особи місцевого самоврядування та розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 27.03.2023 року №22-к «Про зміну категорії посади керівнику відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП ОСОБА_1 » щодо присвоєння 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування з 17 березня 2023 року; визнати протиправною бездіяльність Чинадіївської селищної ради в особі голови Володимира Андрушка по невжиттю заходів щодо повернення позивачу 9 рангу та не врахування його при нарахуванні позивачці заробітної плати; стягнути з Чинадіївської селищної ради на користь ОСОБА_1 недоплачену надбавку за 9-й ранг з 18.02.2021 року по день набуття у справі даним рішенням законної сили.

Звертаючись із цією позовною заявою до суду, позивачка зазначала, що 15 червня 2023 року вона звернулася до відповідача із письмовою заявою про внесення змін, зокрема, до розпорядження №22-к від 27.03.2023 та отримала відмову від 23.06.2023 за №02-19/1065. Отже, позивачці було відомо про наявність та зміст спірних у цій справі розпоряджень, а отже і про порушене право.

Однак, як доведено матеріалами справи, з вказаним позовом до суду позивачка звернулася 15 квітня 2025 року, тобто з пропуском місячного строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.

У заяві про поновлення строку звернення до суду представниця позивачки вказує на те, що позивачкою первісний позов був поданий 03.10.2023 року. А після винесення Верховним Судом постанови від 13.03.2025 року у справі №260/9213/23 звернулася до суду із даним позовом у місячний строк.

Разом з тим, суд вказує на те, що постановою Верховного Суду від 13.03.2025 року у справі №260/9213/23 ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року, якою позовну заяву позивачки залишено без розгляду та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі №260/9213/23 залишено без змін.

Судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 року, у справі №260/9213/23, яка набрала законної сили, вже встановлено, що позивачкою пропущено строк звернення до суду із позовом щодо визнання протиправним та скасування розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Володимира Андрушко від 08.02.2021 року №53-к.

Як вірно зазначив суд першої інстанції - інші позовні вимоги є похідними від оскарження саме вищевказаного розпорядження. У цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом (аналогічна правова позицію висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 580/11259/21).

Погоджується апеляційний суд і з висновком суду першої інстанції, що прийняття розпоряджень головою Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за №53-к від 08.02.2021, за №22-к від 27.03.2023 є завершеною дією, а саме по собі невчинення відповідачем дій щодо внесення змін до цих розпоряджень не робить вказані спірні правовідносини триваючими.

На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, зокрема: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».

Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Посилання апелянта на доводи наведені в апеляційній скарзі колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначене не завадило ОСОБА_1 вчасно звернутись з позовом в суд.

Жодних додаткових доводів стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були предметом дослідження судом першої інстанції апелянтом не наведено.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли апелянта можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд залишає без розгляду позовну заяву.

З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, наслідком чого є залишення без розгляду адміністративного позову на підставі вимог ст. 123 КАС України.

Решта доводів апелянта в частині інших недоліків позовної заяви, виявлених судом першої інстанції, зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

123,На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі №260/2746/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 22.01.26