Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №260/8014/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/8014/24 пров. № А/857/15596/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (головуюча суддя: Плеханова З.Б., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення моральної та матеріальної шкоди, –

встановив:

ОСОБА_1 , 03.12.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив про стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Обґрунтовує позов тим, що відповідач ухиляється від виконання судових рішень Закарпатського окружного адміністративного суду за № 260/517/21 від 27.07.21, № 260/3240/22 від 22.11.22, № 260/585/23 від 05.12.2023, № 260/2528/24 від 10.07.2024, № 260/7884/23 від 15.07.2024, № 260/7424/23 від 24.10.2023, № 260/622/23 від 26.04.2023, № 260/1093/23 від 05.02.2024, № 260/2532/24 від 24.06.2024.

Позивач зазначає, що відповідач надає формальні відписки щодо неможливості виконання судових рішень, відповіді яких повторювались і не мали логічного сенсу. Маючи похилий вік, важке поранення та контузію, змушений постійно отримувати потрясіння, викликані бездіяльністю та протиправними діями відповідача, що не могло не позначитися на стані його здоров`я, яке погіршується з кожним фактом неправомірних дій відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, внаслідок чого позивачу спричинено і моральну шкоду, що виразилося у душевних стражданнях, стані постійного стресу і інфаркту міокарда, порушеннях звичних комфортних умов проживання. Також позивач зазначає про надмірну затримку виконання судових рішень або взагалі ухиляння відповідача від їх виконання.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що у справах № 260/517/21, № 260/77/22, № 260/3240/22, № 260/622/23, № 260/7424/23, № 260/585/23 за позовами ОСОБА_1 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області в питанні перерахунку пенсії позивача та стосовно питань неналежного обрахунку та виплати пенсії. Вказані рішення набули законної сили і є обов`язковими до виконання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у межах кожної з вище перелічених справ, за наслідками яких прийнято рішення на його користь, має право звернутися до суду в порядку ст. 383 КАСУ, де також може ставити питання щодо завдання йому моральної шкоди внаслідок незаконних дій чи бездіяльності пенсійного органу на виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;.

Водночас, помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом цього позову фактично є стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, яка на думку позивача йому була завдана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області при виконання судових рішень при перерахунку його пенсії.

Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми вбачається, що адміністративні суди розглядають вимоги про відшкодування (стягнення або зобов`язання виплати) матеріальної та моральної шкоди лише за наявності пов`язаного публічно-правового спору, тобто якщо одночасно заявляються також конкретні вимоги щодо:

- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень;

- визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень;

- визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, або зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, або вчинити певні дії;

- інших обставин, які вказують на існування між сторонами конкретного невирішеного публічно-правового спору, через існування якого особі було завдано відповідної шкоди;

- інших порушень прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин.

Отже, в адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є похідними від вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень і розглядаються виключно за умови наявності вимоги про вирішення публічно-правового спору.

У випадку заявлення вимоги про відшкодування матеріальної шкоди за відсутності вимоги про вирішення публічно-правового спору, така вимога підлягає розгляду у порядку цивільного або господарського судочинства.

Тобто, визначальною обставиною, коли вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин є те, що вони повинні бути заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

В цьому випадку, вимога про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди та вимога вирішити публічно-правовий спір не були заявлена в одному провадженні.

Отже, оскільки позивачем не заявлено вимог вирішити публічно-правовий спір у розумінні положень КАС України, відтак позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, у тому числі, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, оскільки позовна вимога про вирішення будь-якого публічно-правового спору у позовній заяві відсутня, натомість міститься вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а тому цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, а провадження у справі закрити у відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Крім цього, необхідно звернути увагу, що згідно ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, підстави для стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 319, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 260/8014/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у цій справі.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції цивільного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, він може звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська