Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №380/681/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/681/24 пров. № А/857/34092/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року (суддя–Сидор Н.Т., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення– не зазначено),

в адміністративній справі №380/681/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП «Екопрінт» до Львівської митниці,

про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

У січні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП «Екопрінт» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просив:1) визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України від 07.08.2023 № UA209000/2023/100481/2 про коригування митної вартості товарів; 2) визнати протиправною та скасувати складену Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002068.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці від 07.08.2023 № UA209000/2023/100481/2 про коригування митної вартості товарів. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002068. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП «Екопрінт» судовий збір у розмірі 6056,00 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що митна декларація, на яку посилається в графі 33 рішення про коригування митної вартості була оформлена митним органом, на момент прийняття рішень про коригування митної вартості та посадова особа митниці мала повну інформацію щодо того, що товар був ввезений до України; митна вартість за відповідною митною декларацією не була в подальшому відкоригована;рішення про коригування митної вартості за даними партіями товарів не приймалися та до суду не оскаржувалися. Зі змісту наданих документів посадова особа митного органу під час здійснення митного оформлення не знайшла підтвердження включення у вартість за митні формальності у країні транзиту (Польща). Апелянт зазначає, що не підтверджено таку складову митної вартості як витрати на транспортування, вивантаження та навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням, позивачем не надано документів та даних, які б підтверджували вартість перевезення вантажу. На вимогу декларантом додаткових документів не надано. Відсутність у декларанта документів, у яких визначено відомості про складові митної вартості не означає автоматичного застосування методу визначення митної вартості за ціною договору та обов`язку митного органу прийняти заявлену митну вартість на підставі документів, які є у наявності декларанта, оскільки це суперечитиме норміст.58 МК України. У даній справі, документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 22.11.2024 скасувати та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП «ЕКОПРІНТ» зареєстроване як юридична особа в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (а.с.44).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПП «ЕКОПРІНТ», як покупцем, та ZHEJIANG TOGETHER PACKING CO., LTD, (Китай), як продавцем, укладено Контракт № ТЕ-11 від 23.11.2020 (а.с.10-12).

Відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти товар згідно специфікації чи інвойсу.

На виконання вимог контракту згідно інвойсу від 10.07.2023 № ІYH2302 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 29357,85 доларів США (а.с.14-16).

«ПП «ЕКОПРІНТ» подано 07.08.2024 до Львівської митниці ДМС України електронну митну декларацію №23UA209230083330U3, згідно якої задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: плівка самоклеюча з поліпропілену(виготовлена з біаксільно орієнтованого поліпропілену та продуктів поліприєднання, з нанесенням клеєвого шару з однієї сторони без малюнку або друку завширшки менше 20 см - Пакувальна стрічка 36мкм х 18мм х 21м-30м прозора – 300 кор., 144000шт., 2310кг (а.с.6-9).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів: контракт від 23.11.2020 № ТЕ-11; лист виробника про характеристики товарів від 01.08.2023; платіжна інструкція від 06.06.2023 № 89JBKLN6; договір транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні від 23.09.2022 № RH-019147; договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 18.07.2022 № GC-018784; рахунок на оплату від 01.08.2023 № UA00077497; довідка про вартість перевезення до митного кордону України від 01.08.2023 № SNGB7296845; проформа інвойс (PROFORMA INVOICE) від 06.06.2023 № IYH2302; комерційна фактура від 10.06.2023 № IYH2302; пакувальний лист від 10.06.2023 за інвойс № IYH2302; коносамент NGB7296845 від 16.06.2023; автотранспортна накладна (CMR) від 31.07.2023 № 2170; митна декларація країни відправлення № 310120230518024144.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи.

На вказану вимогу декларантом надано додаткові документи: банківські платіжні документи 89.IBKL.N6, № 89 від 06.06.2023, рахунок за перевезення № UА00077497 від 01.08.2023, довідку №SNGВ7296845 від 01.08.2023, договір-перевезення № RН-019147 від 23.09.2022, договір перевезення №GС-018784 від 18.07.2022, декларацію країни відправлення № 310120230518024144 від 16.06.2023, характеристики товарів від 01.08.2023, № 687296845 від 16.06.2023.

07.08.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100481/2 (а.с.39).

Згідно рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100481/2 від 07.08.2023 зазначено, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу опрацювання документів, наданих для України від 13.03.2012 №4495-VI ( далі- МКУ), за результатами підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час розгляду документів було виявлено наступне: - згідно пункту 8.6 зовнішньоекономічної угоди від 23.11.2020 № ТЕ-11 зазначено, що упаковка та маркування, входить у вартість доставки, разом з тим у інвойсі від 10.06.2023 № IYH2302 такі складові вартості товару відсутні, таким чином не зрозуміло на як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару; - згідно наданої до митного контролю CMR від 31.07.2023 № 2170 та інформації стосовно перевізника який зазначено у графах 16 та 23 зазначено що перевізником є ФОП ОСОБА_1 , проте, за зазначеним маршрутом декларантом не надано комерційні документи, заявку перевезення, та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг а відповідним чином рівень заявленої митної вартості товару який оцінюється; - згідно інформації яка міститься у пакувальному листі від 05.05.2023 б/н зазначено наступний номер інвойсу - YWJN23-04060073, проте декларантом до митного оформлення фактично надано інвойс від 10.06.2023 № IYH2302; - згідно інформації яка наведена у коносаменті від 16.06.2023 № NGB7296845 вказано порт призначення - Гданськ. Згідно інформації яка наведена у рахунку фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2023 № UA000774977, розмір транспортних витрат у митній декларації розраховано від м. Гдиня. Разом з тим частину транспортних витрат від м. Гданськ (порт призначення) до м. Гдиня (місце завантаження) декларантом не враховано під час розрахунку митної вартості товару.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002068 (а.с.38).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі законодавства, а також без урахування усіх обставин, а тому суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.

Колегія суддів враховує, що у розглядуваній справі підставою для прийняття оспорюваного рішення №UA209000/2023/100481/2 від 07.08.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002068 стало те, що згідно пункту 8.6 зовнішньоекономічної угоди від 23.11.2020 № TE-11 зазначено, що упаковка та маркування, входить у вартість доставки, разом з тим у інвойсі від 10.06.2023 № IYH2302 такі складові вартості товару відсутні, таким чином не зрозуміло на як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару;- згідно наданої до митного контролю CMR від 31.07.2023 № 2170 та інформації стосовно перевізника який зазначено у графах 16 та 23 зазначено що перевізником є ФОП ОСОБА_1 проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано комерційні документи, заявку перевезення, та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг а відповідним чином рівень заявленої митної вартості товару який оцінюється;- згідно інформації яка міститься у пакувальному листі від 05.05.2023 б/н зазначено наступний номер інвойсу – YWJN23-04060073, проте декларантом до митного оформлення фактично надано інвойс від 10.06.2023 № IYH2302;- згідно інформації яка наведена у коносаменті від 16.06.2023 № NGB7296845 вказано порт призначення – Гданськ. Згідно інформації яка наведена у рахунку фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2023 № UA000774977, розмір транспортних витрат у митній декларації розраховано від м. Гдиня. Разом з тим частину транспортних витрат від м. Гданськ (порт призначення) до м. Гдиня (місце завантаження) декларантом не враховано під час розрахунку митної вартості товару.

Декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.

За вимогами частин першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 5 статті 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Досліджуючи перелік документів, який при митному оформленні, був наданий позивачем, судом встановлено наступні обставини, зокрема, для підтвердження заявленої митної вартості позивач подав разом із митною декларацією документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: контракт від 23.11.2020 № ТЕ-11; лист виробника про характеристики товарів від 01.08.2023; платіжну інструкцію від 06.06.2023 № 89JBKLN6; договір транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні від 23.09.2022 № RH-019147; договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 18.07.2022 № GC-018784; рахунок на оплату від 01.08.2023 № UA00077497; довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 01.08.2023 № SNGB7296845; проформу інвойс (PROFORMA INVOICE) від 06.06.2023 № IYH2302; комерційну фактура від 10.06.2023 № IYH2302; пакувальний лист від 10.06.2023 за інвойс № IYH2302; коносамент NGB7296845 від 16.06.2023; автотранспортну накладну (CMR) від 31.07.2023 № 2170; митну декларацію країни відправлення № 310120230518024144.

Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу представник позивача подав: банківські платіжні документи 89.IBKL.N6, № 89 від 06.06.2023, рахунок за перевезення № UА00077497 від 01.08.2023, довідку №SNGВ7296845 від 01.08.2023, договір-перевезення № RН-019147 від 23.09.2022, договір перевезення №GС-018784 від 18.07.2022, декларацію країни відправлення № 310120230518024144 від 16.06.2023, характеристики товарів від 01.08.2023, від 16.06.2023 № 687296845.

Судом досліджено вказані документи та не виявлено у них розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару. Так, згідно пункту 8.6 зовнішньоекономічної угоди від 23.11.2020 № ТЕ-11 зазначено, що упаковка та маркування, входить у вартість доставки, разом з тим у інвойсі від 10.06.2023 № IYH2302 такі складові вартості товару відсутні, таким чином не зрозуміло як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару.

П. 8.5 контракту від 23.11.2020 № ТЕ визначено, що ціна товару визначається для кожної партії і зазначається в інвойсах на кожну партію. Умови поставки - FOB, CFR, CIF, CIР кордон України.

В той же час, відповідно до п. 8.6 контракту від 23.11.2020 № ТЕ у вартість поставки входить упаковка та маркування товару.

З цього приводу суд враховує, що відповідно до підп. в п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Тобто, за умовами контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підп. в п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Отже, вказані в оскаржуваному рішенні митного органу розбіжності жодним чином не впливають на митну вартість заявленого позивачем для митного оформлення товару і у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними.

Необхідно також взяти до увагу, що відповідно до інвойсу від 10.07.2023 № IYH2302, поставка товару здійснювалась на умовах FOB Nigbo.

Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Суд першої інстанції вірно вказав, що оскільки поставка товару заявленого до митного оформлення здійснювалася на умовах FOB (FREE ON BOARD) відповідно до правил «Інкотермс 2010», що покладають обов`язок пакування товару на продавця, то суд вважає необґрунтованими вказані зауваження митного органу.

Також митний орган вказує, що згідно наданої до митного контролю CMR від 31.07.2023 № 2170 та інформації стосовно перевізника, який зазначено у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 , проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано комерційні документи, заявку перевезення, та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг, а відповідним чином рівень заявленої митної вартості товару який оцінюється.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП «ЕКОПРІНТ» (клієнт) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» (експедитор) договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 18.07.2022 № GC-018784, згідно з умов якого експедитор за оплату та за рахунок замовника надає комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів 40-, 40- та понад 40-фунтових контейнерах стандартів ІSО, в тому числі й збірних вантажів від місця, зазначеного замовником до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно ч.4 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Отже, залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

З метою виконання умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 18.07.2022 № GC-018784 експедитором Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» залучено до транспортування товару перевізника ФОП ОСОБА_1 згідно з договору від 23.09.2022 № RH-019147 транспортного перевезення вантажів в міжнародному сполученні.

У зв`язку з тим, що позивач мав взаємовідносини саме з експедитором Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» до митниці було надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 18.07.2022 № GC-018784, довідку від 01.08.2023 № SNGВ7296845, рахунок на оплату від 01.08.2023 № UА00077497 про транспортні витрати саме від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА». Позивач не укладав ніяких угод з перевізником, не є стороною в цих угодах, тому і надати будь-які документи від імені перевізника, не мав можливості.

Крім того, відповідач в спірному рішенні вказує про те, що згідно інформації, яка міститься у пакувальному листі від 05.05.2023 б/н зазначено наступний номер інвойсу - YWJN23-04060073, проте декларантом до митного оформлення фактично надано інвойс від 10.06.2023 № IYH2302.

Отже, пакувальний лист жодним чином не впливає на вартість товару, адже не містить вартісних показників.

Разом з цим, позивач до митного оформлення надав пакувальний лист від 10.06.2023, у якому зазначений інвойс № IYH2302, тобто інвойс відповідно до якого покупець на виконання вимог контракту від 23.11.2020 № ТЕ-11 придбав у продавця товар.

Суд правильно врахував, що у графі 44 митної декларації № 23UA209230083330U3, картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002068 та у наданих на вимогу митного органу документах відсутній пакувальний листі від 05.05.2023 б/н, на який покликається відповідач.

Тому окружний суд правильно вважав, що описане відповідачем зауваження жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.

Щодо зауваження митного органу, що згідно інформації яка наведена у коносаменті від 16.06.2023 № NGB7296845 вказано порт призначення - Гданськ. Згідно інформації, яка наведена у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2023 № UA000774977, розмір транспортних витрат у митній декларації розраховано від м. Гдиня. Разом з тим частину транспортних витрат від м. Гданськ (порт призначення) до м. Гдиня (місце завантаження) декларантом не враховано під час розрахунку митної вартості товару.».

Так, позивачем надано до суду довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» від 01.08.2023 № SNGВ7296845 про вартість перевезення до митного кордону України, відповідно до якої вартість морського перевезення контейнеру 1 х 40НС N8 САІ U9802170 за коносаментом № NGВ7296845, з порту Нінгбо, Китай до Гдиня, Польща, включаючи локальні витрати в порту прибуття, послуги з міжнародного перевезення вантажу по маршруту Гдиня (Польща) - п/п Рава Руська (Україна) становить 117 412,70 грн, а також повідомлено, що страхування вантажу не проводилось.

Також відповідно до листа MSC CALYPSO FW323W – NEW PORT OF DISCHARGE від 19.07.2023 позивача повідомлено, що у результаті зміни збори за обробку терміналів (ТНС) також будуть скориговані до ставок, що діють у порту Гдиня (140 євро замість 170 євро). Також повідомили, що ця зміна не спричинить жодних додаткових витрат для позивача у зв`язку зі зміною пункту призначення до Гдині або зборами за виправлення маніфесту.

Отже, вказані в оскаржуваному рішенні митного органу розбіжності жодним чином не впливають на митну вартість заявленого позивачем для митного оформлення товару і у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними.

Відтак, надані документи підтверджують цінові складові митної вартості, а тому відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості товару за резервним методом.

Отже, доводи митного органу щодо ненадання позивачем митному органу повного переліку додаткових документів, відповідачем не було обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару. У той же час суд встановив, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та його числове значення.

Надані відповідачеві для здійснення митного оформлення документи надавали йому повне право під час митного оформлення товару застосовувати метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції, зокрема у справах №804/16980/14, № 815/2013/15, про те, що основним методом визначення вартості митної продукції, яка ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операцій).

Кожен наступний метод використовують лише у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

За наведеного висновок відповідача, що сформований у рішенні про те, що надані документи мають розбіжності, є безпідставним, тому що у відповідача не було жодних передбачених законом підстав для визначення вартості імпортованого товару за резервним методом.

Отже, враховуючи викладені вище обґрунтування, висновки суду першої інстанції, висловлені в оскаржуваному рішенні даної справі є обґрунтовані та відповідають нормам матеріального права, яке було застосовано судом у прийнятому рішенні.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі Львівською митницею не доводиться те, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару згідно №23UA209230083330U3 від 07.08.2024 недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків суду не спростовують.

Отже, на підставі з`ясованих у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, приймаючи рішення 07.08.2023 № UA209000/2023/100481/2 про коригування митної вартості товарів та похідну від неї картку відмови в митному оформленні (випуску) товару № UA209230/2023/002068, діяв не на підставі чинного законодавства.

Тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року в адміністративній справі №380/681/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП «Екопрінт» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська