Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №500/2430/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/2430/25 пров. № А/857/35345/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року (головуючий суддя Подлісна І.М., м.Тернопіль) у справі №500/2430/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

29.04.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовує тим, що 08.05.2024 Тернопільським міськрайонним судом було ухвалене рішення у справі №607/7365/24, яким було встановлено юридичний факт належності ОСОБА_1 диплома серії НОМЕР_1 , виданого 20 червня 1987 року. Вказує, що 22.10.2024 року позивач звернулася із заявою №11475 про перерахунок пенсії та вказаним рішенням суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві о/р НОМЕР_2 від 04.12.2024 року у задоволенні заяви та перерахунку пенсії позивачці було відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відповідно до диплома серії НОМЕР_1 від 20.06.1987 період навчання позивача з 01.09.1981 по 20.06.1987 не підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки перевищує загальноприйнятий термін навчання. Позивач вважає дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує її конституційне право на соціальний захист.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 191950013125 від 04.12.2024 року про відмову в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу позивача період навчання згідно диплома серії НОМЕР_1 від 20.06.1987 з 01.09.1981 по 20.06.1987, та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення №191950013125 від 04.12.2024 про відмову у перерахунку пенсії. До страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1981 по 20.06.1987 (відповідно до диплома серії НОМЕР_1 від 20.06.1987), оскільки такий перевищує загальноприйнятий термін навчання, а надана довідка від 13.10.2021 №01-09/1249 не містить інформації щодо форми та періоду навчання.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 призначена та виплачується пенсія за віком згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон 1058-IV).

08.05.2024 Тернопільським міськрайонним судом було ухвалене рішення у справі №607/7365/24, яким було встановлено юридичний факт належності ОСОБА_1 диплома серії НОМЕР_1 , виданого 20 червня 1987 року.

22.10.2024 року до органів Пенсійного фонду України надійшла заява позивача щодо перерахунку її пенсії шляхом донарахування до страхового стажу періоду з 01.09.1981 по 20.06.1987 рік. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення №191950013125 від 04.12.2024 про відмову у перерахунку пенсії.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до диплома серії НОМЕР_1 від 20.06.1987 період навчання позивача з 01.09.1981 по 20.06.1987, не підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки перевищує загальноприйнятий термін навчання.

Не погодившись із оскаржуваним рішенням, позивачка звернулася в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (Закон №1058).

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що позивачка здобувала вищу освіту в Донецькому політехнічному інституті до 1987 року, тобто ще до здобуття Україною незалежності. ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на той момент не були чинними.

Відповідно для визначення стажу слід керуватися Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637 (Порядок).

Пункт 1 Порядку визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 8 Порядку період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Апеляційний суд зазначає, що Порядок також не містить в собі обмежень щодо терміну навчання для його врахування до стажу та понять “загальноприйнятий термін навчання”, через що позивачу було відмовлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що належного запису про навчання в трудовій книжці позивача немає, тож вона подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області копію свого диплому про освіту, що цілком відповідає чинному законодавству. Відтак, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №191950013125 від 04.12.2024 про відмову у перерахунку пенсії є необґрунтованим та таким, що порушує права позивача.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути подану позивачем заяву про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу позивача період навчання згідно диплома серії НОМЕР_1 від 20.06.1987 з 01.09.1981 по 20.06.1987 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі № 500/2430/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар