Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №380/4434/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/4434/25 пров. № А/857/46027/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року, головуючий суддя – Качур Р.П., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ТзОВ «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA 209000/2024/000735/2 від 13.12.2024 року; визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення” Львівської митниці Державної митної служби України № UА209150/2024/000120; визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA209000/2023/000200/2 від 24.08.2023 року; визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення” Львівської митниці Державної митної служби України № UA209150/2023/000087.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Вказав, що надані документи за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про вагу та ціну товару які не мали відмінностей, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Тому вважає оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 позовну заяву приватного підприємства “УКРТЕКСТРЕЙДИНГ” до Львівської митниці повернуто позивачу в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA209000/2023/000200/2 від 24.08.2023 року та визнання протиправним і скасування рішення, яке оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення” Львівської митниці Державної митної служби України № UA209150/2023/000087.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним і скасовано рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000735/2 від 13.12.2024 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Держмитслужби №UA209150/2024/000120.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що контрактом спільного співробітництва міжнародної купівлі-продажу товарів № 2018/09/01 від 01.09.2018 року, що укладений між ПП «Укртекстрейдинг» та Optimum SK S.R.O. (надалі – «Контракт ЗЕД»), у вступній частині та в реквізитах відсутні відомості про осіб, уповноважених на укладення та підписання контракту. Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору зі сторони Покупця та Продавця, із наданих документів, є неможливим. Вказав, що пунктом 6.2. Контракту ЗЕД передбачено, що «Покупець повинен в строк виплатити вартість поставленого товару або згоду Покупця здійснити передоплату грошових коштів за поставлений товар». При цьому, польська версія Контракту містить розбіжності, а відтак передбачено: «Покупець зобов`язаний протягом 30 днів сплатити вартість товару…». Пунктом 6.4. передбачено, що «Покупець має право здійснювати 100 % передоплату», а пунктом 6.5., що «Покупець має право здійснювати 100% передоплату за зарезервований товар». Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу, одним із документів, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів. Тобто, в будь-якому разі вартість товару повинна бути сплаченою, проте, декларантом не надано платіжних документів, які б підтверджували факт переказу коштів та сплати за товар; п. 1.1. Контракту ЗЕД передбачено, що «в порядку та на умовах, визначених дійсним Контрактом, Продавець зобов`язується продати Покупцю, а Покупець зобов`язується придбати в Продавця на умовах EXW (у відповідності з Інкотермс) товари у відповідності з інвойсами, які додані до товаросупровідних документів. Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо). Проте, конкретне географічне місце завантаження у договорі не вказано. Враховуючи те, що юридична адреса продавця м. Братислава, а задекларовані умови поставки EXW- Kraina Polana, не визначення конкретного місця завантаження може вказувати на не включення всіх складових митної вартості товару. Умови пункту 1.4. Контракту ЗЕД дають підстави вважати про наявність у фірми представника ПП "Укртекстрейдинг" та Optimum SK S.R.O. окремого дилерського/дистриб`юторського договору, який до митного оформлення не подавався.- відповідно до п. 2.1. Контракту ЗЕД (Додатком № 7 внесено доповнення), ціни на тканину декоративну від 0,73 дол./м.п, 0,833 дол./м.п, 0,93 дол./м.п, 1,04 дол./м.п, 1,14 дол./м.п, 1,24 дол./м.п, 1,34 дол./м.п, 1,44 дол./м.п. Тобто, ціна товару коливається від 0,73 дол./м.п до 1,44 дол./м.п., однак, жодних критеріїв формування такої різниці у Контракті не вказано. Пунктом п. 2.1 Контракту ЗЕД передбачено, що ціни на тканину будуть зазначені в fakturah DPH. Проте, до митного оформлення надано інвойс без ПДВ та без посилань на підстави звільнення операції від нарахування ПДВ. Повідомив, що пунктом 4.1. Контракту ЗЕД передбачено, що «якість проданих товарів повинна відповідати погодженим Покупцем і Продавцем стандартам і технічним умовам і повинна підтверджуватись товаросупровідними документами на тканину різних кольорів сортів і якості». Однак, документів, що підтверджують якість товару не надано. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Перевезення здійснюється власним транспортом. До митного оформлення подана калькуляція витрат на перевезення збірного вантажу від 27.11.2024, котра підписана бухгалтером та менеджер з логістики. При цьому, на такій відсутній підпис керівника підприємства..

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП «Укртекстрейдинг» є юридичною особою зареєстрованою в Україні 09.08.2005, ідентифікаційний код юридичної особи – 33663016. Є платником податків та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між приватним підприємством «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» та підприємством «OPTIMUMSKS.R.O.» 01 вересня 2018року укладено міжнародний Контракт № 2018/09/01 купівлі-продажу товарів, пунктом 1 якого визначено, що в порядку та на умовах даного Контракту Продавець «OPTIMUMSK S.R.O.» зобов`язується продати Покупцю (ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ»), а покупець зобов`язується придбати у Продавця на умовах EXW (відповідно з правилами ІНКОТЕРМС) товари відповідно до інвойсів, доданих до товаросупровідних документів що є невід ’ємною частиною Контракту.

29.11.2024 року через свого митного брокера при перетині митного кордону митному органу було подано вантажну митну декларацію (далі ВМД) по вантажному автомобілю та документи, на підставі яких декларант визначив митну вартість товару та метод визначення такої вартості.

28.11.2024 року митний кордон перетнув один вантажний автомобіль з одним товаром - Текстильним матеріалом у куску (синтетичною тканиною декоративною) в кількості 124 місць за кодом УКТ ЗЕД: 6001920000 від продавця до покупця згідно з контрактом і відповідно на кожну партію товару відповідачу була надана ВМД з переліком необхідних документів.

Позивачем разом з митною декларацією ВМД № 24UA209150013916U0, в якій декларант визначив загальну суму за рахунком-фактурою товару (invoice) № 34/11/2024 від 22.11.2024 року 4613,07 доларів США, що становить по курсу на день заповнення декларації 191936,00 грн, подано такі документи: специфікації, листи-проформи, довідки що стосуються вартісних та якісних характеристик товару, бухгалтерську документацію на товар (платіжні доручення в іноземній валюті), експортний супровідний документ (декларація) країни відправника, свідоцтво походження товару, описи упаковок, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR б/н від 25.11.2020) торгово-промислової палати № 19-09/302 від 30.03.2023 року, висновок судового експерта № 24/1/247 від 07.12.2024 року, висновок судового експерта № 24/1/247/1 від 12.12.2024 року, Рішення Тернопільської митниці України про визначення коду товару.

Львівська митниця 29.11.2024 надіслала декларанту пропозицію, відповідно до частини третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. Якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказану вимогу декларантом подано копії таких документів: експортної МД 24PL402010000FS3BO, судового рішення у справі № 380/10683/23, ухвали у справі № 380/10683/23, висновку ТПП № 19-09/302, податкових накладних № 46, № 24, № 17, № 20, митних декларацій, оформлених по першому методу UA403030/2019/020870, UA403030/2019/022435, UA403030/2019/020800, UA403030/2019/019823, листа Львівської митниці про повернення коштів № 7.4-2/15-01/13/23429, рішення суду про стягнення матеріальної шкоди № 914/3563/23 від 05.11.2024 року на користь ПП «Укртексттрейдинг», цінника, висновки експерта № 24/1/247 від 07.12.2024 року, № 24/1/247/1 від 12.12.2024 року, експортної декларації № 4PL402010000FS3B0, проформи, листа про нанесення шкоди та відшкодування матеріальних витрат.

Львівською митницею 13 грудня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000735/2. У пункті 33 рішення вказано: «Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МКУ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: Контрактом спільного співробітництва міжнародної купівлі-продажу товарів № 2018/09/01 від 01.09.2018 року, що укладений між ПП «Укртекстрейдинг» та Optimum SK S.R.O. («Контракт ЗЕД»), в вступній частині та в реквізитах відсутні відомості про осіб, уповноважених на укладення та підписання контракту. Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору зі сторони Покупця та Продавця, із наданих документів, є неможливим. Пунктом 6.2. Контракту ЗЕД передбачено, що «Покупець повинен в строк виплатити вартість поставленого товару або згоду Покупця здійснити передоплату грошових коштів за поставлений товар». При цьому, польська версія Контракту містить розбіжності, а відтак передбачено: «Покупець зобов`язаний протягом 30 днів сплатити вартість товару…». Пунктом 6.4. передбачено, що «Покупець має право здійснювати 100 % передоплату», а пунктом 6.5., що «Покупець має право здійснювати 100% передоплату за зарезервований товар». Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу, одним із документів, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів. Тобто, в будь-якому разі вартість товару повинна бути сплаченою, проте, декларантом не надано платіжних документів, які б підтверджували факт переказу коштів та сплати за товар. Пунктом 1.1. Контракту ЗЕД передбачено, що «в порядку та на умовах, визначених дійсним Контрактом, Продавець зобов`язується продати Покупцю, а Покупець зобов`язується придбати в Продавця на умовах EXW (у відповідності з Інкотермс) товари у відповідності з інвойсами, які додані до товаросупровідних документів. Термін EXW означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо). Проте, конкретне географічне місце завантаження у договорі не вказано. Враховуючи те, що юридична адреса продавця м. Братислава, а задекларовані умови поставки EXW- Kraina Polana, не визначення конкретного місця завантаження може вказувати на не включення всіх складових митної вартості товару. Умови пункту 1.4. Контракту ЗЕД дають підстави вважати про наявність у фірми-представника ПП "Укртекстрейдинг" та Optimum SK S.R.O. окремого дилерського/дистриб`юторського договору, який до митного оформлення не подавався. Відповідно до п. 2.1. Контракту ЗЕД (Додатком № 7 внесено доповнення), ціни на тканину декоративну від 0,73 дол./м.п, 0,833 дол./м.п, 0,93 дол./м.п, 1,04 дол./м.п, 1,14 дол./м.п, 1,24 дол./м.п, 1,34 дол./м.п, 1,44 дол./м.п. Тобто, ціна товару коливається від 0,73 дол./м.п до 1,44 дол./м.п., однак, жодних критеріїв формування такої різниці у Контракті не вказано. Пунктом п. 2.1 Контракту ЗЕД передбачено, що ціни на тканину будуть зазначені в fakturah DPH. Проте, до митного оформлення надано інвойс без ПДВ та без посилань на підстави звільнення операції від нарахування ПДВ; Пунктом 4.1. Контракту ЗЕД передбачено, що «якість проданих товарів повинна відповідати погодженим Покупцем і Продавцем стандартам і технічним умовам і повинно підтверджуватись товаросупровідними документами на тканину різних кольорів сортів і якості». Однак, документів, що підтверджують якість товару не надано. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Перевезення здійснюється власним транспортом. До митного оформлення подана Калькуляція витрат на перевезення збірного вантажу від 27.11.2024 року, котра підписана бухгалтером та менеджер з логістики. При цьому, на такій відсутній підпис керівника підприємства. Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: "Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. Якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини". Додатково надані декларантом документи не усувають та не роз`яснюють виявлені розбіжності. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, що є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митниця прийняла рішення про відмову в митному оформленні за заявленою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 110140/2024/009732 від 10.12.2024 року - де митна вартість товару зі схожими характеристиками (двошаровий текстильний матеріал) становить 3,96 дол. США/кг. Коригування на умови поставки, розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.».

Львівською митницею за результатами розгляду документів позивача прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209150/2024/000120.

З метою випуску товару у вільний обіг позивачем здійснено митне оформлення товару за митною декларацією, ціна в якій визначена з урахуванням рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/000735/2 від 13.12.2024 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.10.2020 року справа №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів враховує, що на підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до Львівської митниці такі документи: специфікації, листи-проформи, довідки що стосуються вартісних та якісних характеристик товару, бухгалтерську документацію на товар (платіжні доручення в іноземній валюті), експортний супровідний документ (декларація) країни відправника, свідоцтво походження товару, описи упаковок, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR б/н від 25.11.2020 року) торгово-промислової палати № 19-09/302 від 30.03.2023 року, висновок судового експерта № 24/1/247 від 07.12.2024 року, висновок судового експерта № 24/1/247/1 від 12.12.2024 року, Рішення Тернопільської митниці України про визначення коду товару.

Позивачем також надано копії таких документів: експортної МД 24PL402010000FS3BO, судового рішення у справі № 380/10683/23, ухвали у справі № 380/10683/23, висновку ТПП № 19-09/302, податкових накладних № 46, № 24, № 17, № 20, митних декларацій, оформлених по першому методу UA403030/2019/020870, UA403030/2019/022435, UA403030/2019/020800, UA403030/2019/019823, листа Львівської митниці про повернення коштів № 7.4-2/15-01/13/23429, рішення суду про стягнення матеріальної шкоди № 914/3563/23 від 05.11.2024 року на користь ПП «Укртексттрейдинг», цінника, висновки експерта № 24/1/247 від 07.12.2024 року, № 24/1/247/1 від 12.12.2024, експортної декларації № 4PL402010000FS3B0, проформи, листа про нанесення шкоди та відшкодування матеріальних витрат.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 року по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товарів, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №380/4434/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич