Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №380/12049/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/12049/25 пров. № А/857/40666/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Носа С.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Плесак М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 380/12049/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,

суддя(і) у І інстанції Крутько О.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ у Львівській області, позивач) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – ВПВР), в якому просило скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 78217629 від 29.05.2025 про стягнення виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що старшим державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження не було взято до уваги, що боржником є державний орган, а рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, тому ним безпідставно винесено оскаржувану постанову.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при винесені оскаржуваної постанови державним виконавцем не було враховано всіх обставин та не вжито всіх заходів щодо з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття такого рішення. Звертає увагу, що відповідачем не було взято до уваги, що судове рішення було виконано.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Інші учасники справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належно повідомлені про дату, місце і час судового засідання.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі №380/4932/20 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 77% на 70% сум грошового забезпечення; зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Відповідач згідно постанови від 05.04.2023 відкрив виконавче провадження №71233306 з виконання виконавчого листа №380/4932/20, виданого 18.10.2021 Львівським окружним адміністративним судом; постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 26800 грн.

05.04.2023 головним державним виконавцем ВПВР у ВП № 71233306 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі №380/4932/20 ГУ ПФУ у Львівській області провело перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.92 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення. Доплата за період з 01.01.2018 по 30.11.2020 у сумі 30603,27 грн виплачена основними відомостями жовтня 2024 року.

28.05.2025 головним державним виконавцем ВПВР прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 71233306.

29.05.2025 головним державним виконавцем ВПВР відкрито виконавче провадження №78217629 з виконання постанови №71233306 від 05.04.2023 про стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області виконавчого збору у розмірі 26800 грн.

Не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини1 статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Як встановлено частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як встановлено частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 1 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною 1 статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічні положення зазначені і в Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802.

Судом встановлено, що 05.04.2023 головним державним виконавцем ВПВР у ВП №71233306 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору.

Постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 05.04.2023 в рамках ВП №71233306 є чинною та, як вірно зазначено судом першої інстанції, у розумінні Закону №1404-VIII така постанова є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

28.05.2025 головним державним виконавцем ВПВР прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 71233306.

При цьому апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що у разі, якщо виконавче провадження закінчено і винесена у ньому постанова щодо стягнення з боржника виконавчого збору є чинною (у порядку, визначеному законодавством, протиправною не визнана та не скасована) законодавством не передбачено іншої альтернативи поведінки виконавця, окрім як відкриття нового виконавчого провадження з виконання такої постанови (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону).

Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що державний виконавець у зв`язку із закінченням виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII правомірно відкрив виконавче провадження №78217629 з виконання постанови №71233306 від 05.04.2023 про стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області виконавчого збору у розмірі 26800 грн. Відповідно вимоги про скасування такої постанови є безпідставними та задоволенню не підлягають

Щодо покликання апелянта на те, що боржником у виконавчому провадженні є державний орган, а рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, слід зазначити наступне.

Приписами ч. 1 ст. 3 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №71233306 з примусового виконання виконавчого листа № 380/4932/20, виданого 18.10.2021 Львівським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 .

Отже, вимоги до боржника за виконавчим документом є зобов`язального характеру, в той час, як за Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” в процесі виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 380/12049/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 21.01.2026