Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №560/6910/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6910/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

22 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.02.2019 Кам`янець-Подільською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 була встановлена ІІ група інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія ААБ №0041726.

15.11.2024 щодо ОСОБА_1 . Державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", який виконував повноваження Центральної МСЕК, видано довідку про невизнання його інвалідом (за формою первинної облікової документації №167/о, а.с. 10). Зі змісту довідки вбачається, що ОСОБА_1 15.11.2024 оглядався (заочно) Центральною МСЕК та за результатами огляду не визнаний інвалідом.

02.01.2025 позивач звертався до відповідача з заявою та просив повідомити у зв`язку з чим прийняте рішення про невизнання його інвалідом.

09.01.2025 представник позивача направила на адресу відповідача адвокатський запит №02/25, в якому просила надати інформацію про те, на підставі чого було прийняте рішення про необхідність проведення перевірки обґрунтованості або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача.

14.02.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою у якій просив надати йому вказану вище інформацію.

Листом №1075/03-19 від 11.03.2025 Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" повідомила, що медико-експерта справа ОСОБА_1 разом з актом його огляду на ЦМСЕК 20.02.2025 вилучено ДБР, про що є протокол вилучення медико-експертних справ. Оригінал довідки про невизнання позивача особою з інвалідністю скеровано до Хмельницького обласного центру медико-соціальної експертизи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити належний соціальний захист.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Відповідно до п. 3 Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 №561 затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності (далі - Інструкція), пунктом 1.4 якої визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (п. 1.10 Інструкції).

Відповідно до п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інші заходи впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. Згідно з п. 13 Положення №1317 ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження особи, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 17 Положення про медико-соціальну експертизу).

Відповідно до п. 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії було покладено на державну установу "Український державний науково - дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" з дати підписання цього наказу.

Судом встановлено, що огляд позивача 15.11.2024 здійснювався не на підставі, визначеній п. 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Судом встановлено, що заяву про проведення повторного огляду позивач не подавав, не подавав також відомості стосовно суттєвих змін стану здоров`я, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, згідно з п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу. Крім того, відсутнє рішення суду, яким відповідача було зобов`язано провести щодо ОСОБА_1 медико - соціальну експертизу.

В порушення вимог Інструкції №561 медико - соціальна експертиза відповідачем проведена заочно, тобто без об`єктивного і фактичного обстеження стану здоров`я позивача, оцінки стану систем організму, без проведення необхідних лабораторних, функціональних та інших досліджень членами комісії, а також без опитування, яке передбачене згаданими вище нормативними актами.

Відповідач вказане належними доказами не спростував і не довів суду протилежне.

Крім того, відповідач не обґрунтував безпосередню підставу для здійснення повторного огляду особи, якій раніше інвалідність встановлена безстроково. Також у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про необхідність прибуття до Установи або будь-якого іншого профільного закладу охорони здоров`я для медичного обстеження або проведення необхідних досліджень в межах процедури медико - соціальної експертизи. Відповідач не надав докази виклику позивача на засідання комісії, на якому прийняте рішення про невизнання його особою з інвалідністю.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 березня 2020 у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 у справі № 817/820/16, відповідно до яких суд не здійснює самостійно оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК з медичних критеріїв, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. Водночас, суд вправі перевірити законність процедури прийняття висновків МСЕК на підставі Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.