Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №240/21417/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/21417/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

21 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 22.08.2025 ВП №77207644 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі № 240/27121/23, яке набрало законної сили 18.04.2024 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII в частині збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 01.07.2023.

Судом видано виконавчий лист у справі № 240/27121/23 на виконання судового рішення, який стягувачем пред`явлено до виконання.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.02.2025 року відкрито виконавче провадження № 77207644 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 240/27121/23 та вказано про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

З метою перевірки виконання рішення суду, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено вимогу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.05.2025, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду та надати підтверджуючі документи.

22.08.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пономарьовою К.В. було винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення суду.

При винесенні цієї постанови виконавцем було встановлено, що судове рішення боржником не виконане без поважних причин, оскільки перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання Рішення №240/27121/23 застосовано збільшення на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону України №1058-1V, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком за кожний рік роботи, понад стаж 20 років. Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, на нього розповсюджується дія статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За правилами статті 26 Закону № 1404-VIIІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (частина 6 статті 26 Закону № 1404-VIII).

В силу пунктів 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 63 Закону № 1404-VIIІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VIIІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії. Зокрема, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з наведених норм, правовою підставою накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Водночас, така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 року у справі № 560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин - наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 22.08.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 77207644 на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 у справі № 240/27121/23, колегія суддів зважає на таке.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Отже, боржник зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань, вказаних в його резолютивній частині та враховувати при цьому висновки суду, зазначені в його мотивувальній частині, оскільки саме вона містить усі обставини справи та мотиви, з яких суд виходив при прийнятті рішення, і положення закону, яким він керувався з огляду на об`єкт порушеного права.

Як зазначалося вище, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 у справі № 240/27121/23, яке набрало законної сили 18.04.2025 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII в частині збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 01.07.2023.

Вказане свідчить, що судом встановлено обов`язок провести перерахунок пенсії з урахуванням збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років.

Матеріали справи свідчать, що підставою для винесення оскаржуваної постанови про накладання штрафу є висновок відповідача, що "розрахунок доплати за понад нормований стаж стягувачу здійснено не вірно, оскільки при перерахунку пенсії на виконання рішенням №240/27121/23 застосовано аналогію закону та збільшено на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком за кожний рік роботи, понад встановлений стаж 20 років.

Суд погоджується із доводами державного виконавця, що в рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 у справі 240/27121/23, чітко та зрозуміло викладено його зміст та підстави, які слугували для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII в частині збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 01.07.2023.

В судовому рішенні прямо зазначено, що оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, на нього розповсюджується дія статті 56 Закону №796-XII, тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватись за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік, тобто позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1 (один) відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII.

Наведені обставини справи свідчать про невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 у справі № 240/27121/23.

Враховуючи підтверджений в ході судового розгляду факт не проведення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахунку пенсії із збільшенням пенсії на 1 (один) відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, суд вважає, що державним виконавцем був зроблений обґрунтований висновок про неналежне виконання боржником судового рішення у справі №240/27121/23 без поважних на те причин.

За викладених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафної санкції за невиконання рішення суду.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.