Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №600/5316/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5316/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

22 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2025 року Військова частина НОМЕР_1 (позивач) звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 270158,52 грн.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року в задоволенні заяви про визнання поважними причин пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, - відмовлено.

Визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, - повернуто позивачу.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.12.2025 року.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.11.2025 даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з цим, для усунення недоліків позовної заяви запропоновано позивачу:

- подати доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу на адресу – АДРЕСА_1 ;

- подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду;

- надати суду належні та допустимі докази сплати судового збору на суму 3241,90 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

- подати позовну заяву у паперовій формі із належним чином засвідченими додатками (доказами) у паперовій формі.

На виконання вказаної ували, позивачем подано заяву, в якій позивач просив поновити строк звернення до суду. Вказана заява мотивована тим, що військова частина НОМЕР_1 є одним із регулярних формувань Збройних Сил України, яке залучене для виконання конституційних завдань пов`язаних із обороною України, захистом її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності безпосередньо в районах ведення активних бойових дій. Своєчасно сформувати адміністративний позов та відправити матеріали до Чернівецького окружного адміністративного суду вбачалось неможливим через поганий інтернет-зв`язок та відсутність поштового зв`язку. Також, питання подання позову за події 2023 року обумовлені тим, що вся документація за попередні роки знаходиться за юридичною адресою військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Також вказував, що особовий склад військової частини НОМЕР_1 залучено для виконання бойових завдань.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року в задоволенні заяви про визнання поважними причин пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, - відмовлено. Визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів. Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, - повернуто позивачу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом, суб`єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів протягом тримісячного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Так, з матеріалів справи встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2023 від 771 за порушення вимог ст. 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючись ст. 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, внаслідок відсутності на військовій службі без поважних причин з 25.08.2022 та на момент завершення службового розслідування не прибув (13.06.2023), на військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - "сувора догана".

Також у вказаному наказі зазначено, що відповідач протиправно отримав грошове забезпечення у сумі 270158,52 грн.

Отже, про протиправне отримання відповідачем грошове забезпечення у сумі 270158,52 грн позивачу було відомо ще станом на 20.06.2023, тобто право на звернення до суду у позивача виникло з 20.06.2023.

В той же час, позивач звернувся до суду з цим позовом тільки 10.11.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи наведене, як зазначалось вище, ухвалою суду від 17.11.2025 адміністративний позов було залишено без руху, для усунення недоліків позовної заяви було запропоновано позивачу, зокрема, подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів критично оцінює доводи представника відповідача про поновлення строку звернення до адміністративного суду про те, що в умовах правового режиму воєнного стану та залучення суб`єкта в район ведення бойових дій створює подвійний характер неможливості належної реалізації суб`єктом адміністративного оскарження органом військового формування військовою частиною НОМЕР_1 своїх повноважень по пред`явленню адміністративних позовів до фізичних осіб, які тими чи іншими способами завдали збитків.

Колегія суддів звертає увагу, що неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Позивач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 22.12.2022 у справі №380/19423/21 та від 18.01.2023 у справі №200/7384/19-а.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 по справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з підготовкою до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Втім, посилання позивача на введення воєнного стану, як причину пропуску строку звернення до суду, без посилання на конкретні обставини, які є об`єктивно непереборними та такими, що перешкоджали зверненню до суду упродовж двох років, не можуть бути визнані судом поважнимними.

Також, позивачем не доведено, що військова частина НОМЕР_1 у повному складі перебуває в зоні бойових дій в першому ешелоні оборони.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Таким чином, з огляду на зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що твердження, на які позивач посилається у своїй заяві, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку, оскільки дотримання строку звернення до суду, в даному випадку, залежали виключно від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, і не пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, тобто є неповажними.

Колегія суддів зауважує те, що позивачем пропущено значний строк звернення до суду, понад 2 роки (з 20.06.2023 (дата коли стало відомо про порушене право) по 10.11.2025 (дата звернення до суду з позовом), однак жодних обставин, доказів, які є об`єктивно непереборними та такими, що перешкоджали зверненню до суду упродовж двох років, позивачем суду не надано, а тому відсутні правові підстави для визнання їх поважними.

Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст.123 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1. ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, з огляду на зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення провадження у справі.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року відповідає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.