Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №120/6376/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6376/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

22 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

у травні 2025 року Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач є платником податків і зборів та згідно інтегрованої картки платника податків за нею рахується податкова заборгованість на суму 48341,69 грн., яка в добровільному порядку не сплачена, у зв`язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг в сумі 48341,69 грн. (сорок вісім тисяч триста сорок одну гривень шістдесят дев`ять шість копійок).

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Вказує, що податковим органом, а, відтак, і судом першої інстанції не було враховано те, що Відповідачу не належить площа приміщень, врахована контролюючим органом. Так, станом на 08.05.2012 року існувало домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 180,8 кв.м. по АДРЕСА_2 . Співвласниками домоволодіння були: 1/2 частка – ОСОБА_2 1/2 частка – ОСОБА_3 В зв`язку із закінчення будівництва, в червні 2017 року за зверненням ОСОБА_2 було внесено зміни в реєстр прав власності на нерухоме майно щодо об`єкту, а саме: було – «Домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 180,8 кв.м.» стало – «Домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями, торгово-офісною будівлею з медичним центром, загальною площею 1020,10 кв.м.»

15 березня 2021 року після смерті ОСОБА_3 було оформлено право на спадщину і зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку Домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами господарськими будівлями, торгово-офісною будівлею з медичним центром, загальною площею 1020,10 кв.м.

Таким чином, станом на 15 березня 2021 року співвласниками домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями, торгово-офісною будівлею з медичним центром, загальною площею 1020,10 кв.м. по АДРЕСА_2 були: 1/2 частка – ОСОБА_2 1/2 частка – ОСОБА_1 06 грудня 2021 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на новий об`єкт – торгово-офісна будівля з медичним центром, загальною площею 894,4 кв.м. Об`єкту присвоєно нову адресу – АДРЕСА_2 (в подальшому подаровано ОСОБА_4 , яка є власником на сьогоднішній день). У зв`язку з цим, припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями, торгово-офісною будівлею з медичним центром, загальною площею 1020,10 кв.м. по АДРЕСА_3 .

Тобто, торгово-офісну будівлю з медичним центром, яка була складовою домоволодіння по АДРЕСА_2 , було виділено в окрему одиницю та присвоєно адресу – АДРЕСА_2 .

Таким чином Відповідачу НЕ належить 1/2 частка домоволодіння з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями, торгово-офісною будівлею з медичним центром, загальною площею 1020,10 кв.м. по АДРЕСА_2 , оскільки приміщення площею 894,4 кв.м. були виділені в окремий об`єкт нерухомого майна.

21 січня 2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник Головного управління ДПС у Вінницькій області вказує. що всі дії Головного управління ДПС у Вінницькій області є правомірними і вчиненні відповідно до норм чинного законодавства, визначених Конституцією України, Податковим кодексом України, КАС України. Податковий орган повністю погоджується з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року та вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі докази, які необхідно було дослідити, надав оцінку фактичним обставинам з дотриманням норм матеріального та процесуального права та виніс по суті спору справедливе та законне рішення. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного суду окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року – без змін.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та є платником податків і зборів.

Згідно із інформацією, яка міститься в довідці ГУ ДПС у Вінницькій області б/н про суми податкового боргу платника податків, станом на 08.05.2025 року, за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 48341,69 грн., який складається з наступних платежів:

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код бюджетної класифікації - "18010200") - основний платіж 48341,69 грн., штрафні санкції - 0,00, пеня - 0,00. Дата виникнення податкового боргу - 26.08.2024 року.

Зазначена заборгованість утворилась в результаті несплати самостійно задекларованих сум грошового зобов`язання та підтверджується карткою особового рахунку, податковими повідомленнями - рішеннями №0120689-2407-0228 від 29.03.2024 року, №0120690-2407-0228 від 29.03.2024 року.

З метою погашення грошового зобов`язання на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми "Ф" від 12.06.2023 року № 0005841-1302-0232 на суму 38563,64 грн. та який повернувся з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

До податкової вимоги додано детальний розрахунок суми податкового боргу, по якому виник борг, всього на суму 38563,64 грн.

У добровільному порядку відповідач вказану заборгованість не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ст. 67 Конституції України, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України відповідач, як платник податків, зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п. 15.1-15.2 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 42.1. статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Положеннями пункту 42.5 статті 42 ПК України, серед іншого, передбачає, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Судом встановлено, що податкові повідомлення - рішення №0120689-2407-0228 від 29.03.2024 року, №0120690-2407-0228 від 29.03.2024 року на підставі яких у відповідача виник податковий борг, направлені на податкову адресу відповідача: АДРЕСА_1 . Проте такі поштові повідомлення повернуті до відправника із поміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи положення статті 42 ПК України, вказані податкові повідомлення - рішення належним чином надіслані та вручені відповідачу, а відтак сума визначеного ними податкового зобов`язання є узгодженою та підлягає сплаті у визначений в пункті а) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України строк.

Однак, визначені у таких податкових повідомленнях-рішеннях суми грошових зобов`язань у встановлений податковим законодавством України строк сплачені в повному обсязі не були.

При цьому, судом встановлено, що податкові повідомлення рішення №0120689-2407-0228 від 29.03.2024 року, №0120690-2407-0228 від 29.03.2024 року на підставі яких у відповідача виник податковий борг, не оскаржувались позивачем в адміністративному чи судовому порядку.

Таким чином, на час ухвалення рішення у справі прийняті контролюючим органом податкові повідомлення - рішення є чинними, а визначені у них податкові зобов`язання вважаються узгодженими, а отже визнаються податковим боргом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.05.2020 року у справі №810/1963/18, від 12.08.2020 року у справі №160/2116/19, від 20.10.2020 року у справі №140/30/20, від 02.12.2020 року у справі №160/2705/19.

Відповідно до пунктів 3, 6 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 року за №124/28254, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірно зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків-не повідомленим належним чином про наявність податкового зобов`язання.

Згідно п. 19.1.9 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб-платників податків, Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи.

Відповідно до п. 70.1 статті 70 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб-платників податків (далі - Державний реєстр).

Згідно з пунктом 2 розділу І Положенням про реєстрацію фізичних осіб у державному реєстрі фізичних осіб-платників податків визначено, що Державний реєстр фізичних осіб створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язувані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючим органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога форми "Ф" від 12.06.2023 року № 0005841-1302-0232 на суму 38563,64 грн. направлялась відповідачу на податкову адресу: АДРЕСА_1 та була повернута до Головного управління ДПС у Вінницькій області з позначкою "за закінчення терміну зберігання".

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (стаття 45 Податкового кодексу України).

Згідно до п. 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Відповідно до п. 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційної номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно до положень п. 42.3 статті 42 Податкового кодексу України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Відповідно до п. 1 розділу VI Положенням про реєстрацію фізичних осіб у державному реєстрі фізичних осіб - платників податків визначено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки/Повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін у порядку, визначеному цим Положенням.

Водночас, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, станом на момент винесення податкової вимоги форми "Ф" від 12.06.2023 року № 0005841-1302-0232, у контролюючого органу відсутні інші офіційні дані, які б свідчили про нову адресу платника податку, а сам відповідач не повідомляв контролюючий орган про зміну адреси, як передбачено Податковим кодексом.

Згідно з пунктами 59.4, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується борг зі сплати податку на нерухоме майно, в загальній сумі 48341,69 грн.

Грошове зобов`язання на цю суму у встановленому законом порядку узгоджене, а отже визнається податковим боргом.

При цьому, станом на день розгляду справи, суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку вказаної суми заборгованості.

Згідно з п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність податкового боргу підтверджується матеріалами справи, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 48341,69 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.