Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №128/2414/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 128/2414/24

Головуючий у 1-й інстанції: Саєнко О.Б.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

22 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся із позовом до Вінницького районного суду Вінницької області в якому просив: скасувати постанову серії ЕНА №2175612 від 18.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07.10.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наявної в матеріалах справи копії постанови серії ЕНА №2175612 від 18.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, 18.05.2024 о 10:42 год. в м. Вінниця, по вул. Хмельницьке шосе, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії на вимогу працівника поліції, чим порушив п.2.4 «а» ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що відповідачем доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, при цьому відповідачем дотримано вимоги частини 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію», якою визначено право працівників поліції зупиняти транспортні засоби.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", установлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.

За правилами п.1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб...

ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

Пунктом 2.4 а ПДР визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Вказані положення узгоджуються з приписами абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух».

Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що позивач керуючи транспортним засобом не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії на вимогу працівника поліції, чим порушив п.2.4 «а» ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

В оскаржуваній постанові серії ЕНА №2175612 від 18.05.2024 вказано про те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом LEXUS NX 300 д.н.з. НОМЕР_1 , належність – ОСОБА_2 , допустив вказане адміністративне правопорушення.

При цьому відповідачем долучено до відзиву на позов диск із відеозаписом здійсненого боді камерою поліцейського. Вказаним відеозаписом зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення. Також із відеозапису слідує, що позивач перебував в автомобілі Mercedes-Benz E 220 д.н.з. НОМЕР_2 .

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлений статтею 283 КУпАП. Вказаною нормою встановлено, що постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Також вказано, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже марка та державний номер транспортного засобу є ідентифікуючими ознаками події, без яких неможливо однозначно встановити: який саме транспортний засіб перебував у керуванні особи; чи перебувала особа взагалі у статусі водія конкретного ТЗ у момент виявлення правопорушення.

Та обставина, що у постанові зазначено, що особа керувала ТЗ LEXUS NX 300 д.н.з. НОМЕР_1 , тоді як із відеозапису вбачається, що позивач перебував в ТЗ Mercedes-Benz E 220 д.н.з. НОМЕР_2 , дає підстави для висновку, що опис об`єктивної сторони правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, подія правопорушення, зафіксована в постанові, не підтверджується належними та допустимими доказами.

В цьому випадку наявна невідповідність між викладеними у постанові обставинами та фактичними даними, зафіксованими технічним засобом.

Стосовно тверджень відповідача, які прийняті судом першої інстанції про допущення працівником поліції технічної помилки при введенні номерного знаку автомобіля колегія суддів зауважує, що помилка у постанові поліцейського щодо марки та державного номерного знаку транспортного засобу є істотною, а не технічною. Така помилка унеможливлює встановлення події та об`єктивної сторони правопорушення та свідчить про відсутність належних і допустимих доказів керування саме тим транспортним засобом, який зазначено у постанові.

Колегія суддів враховує, що наявні розбіжності у зазначенні транспортного засобу, не спростовують відмови позивача від пред`явлення документів на вимогу поліцейського, проте такі розбіжності призвели до процесуальних порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові вказано про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності під час керування ТЗ LEXUS NX 300 д.н.з. НОМЕР_1 , що не відповідає дійсності. Фактичне існування такої постанови може мати за собою негативні наслідки як для ОСОБА_1 , який в даному випадку не є водієм ТЗ LEXUS NX 300 д.н.з. НОМЕР_1 , так і для власника ТЗ LEXUS NX 300 д.н.з. НОМЕР_1 .

Така невідповідність між описом обставин правопорушення, наведених у постанові, та фактичними даними, зафіксованими технічним засобом, свідчить про недоведеність події адміністративного правопорушення у тій редакції, у якій вона викладена уповноваженою особою. За таких умов суд позбавлений можливості визнати доведеним факт керування позивачем саме тим транспортним засобом, який зазначений у постанові, а також не вправі самостійно змінювати чи доповнювати фабулу правопорушення, сформульовану органом, що притягнув особу до адміністративної відповідальності. Допущені відповідачем помилки не можуть бути розцінені як формальні, оскільки вони безпосередньо впливають на встановлення об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, порушують принцип правової визначеності та право особи на захист, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2175612 від 18.05.2024 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП закриттю.

При цьому судом досліджено й інші доводи скаржника, проте вони не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно матеріалів справи, представник позивача долучив до апеляційної скарги копію свідоцтва про паво на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги, копії договору про надання правової допомоги, розрахунку судових витрат, рахунку фактури та платіжної інструкції, які підтверджують понесені витрати позивача на правову допомогу.

Відповідно до рахунку-фактури №1 від 21.10.2025 адвокатом надано послуги, а саме – надання послуг правничої допомоги – 10 год. -800 грн/год. Всього на суму 8000 грн.

Згідно розрахунку суми судових витрат витрати на професійну правничу допомогу складають:

консультування клієнта; аналіз наданих матеріалів; аналіз судової практики – 2 год – 800 грн/год – 1600 грн;

підготовка, оформленнята подача апеляційної скарги на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07.10.2025 у справі №128/2414/24 – 8 год – 800 грн/год – 6400 грн.

Всього вартість наданих послуг адвокатом складає 8000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.

У постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

З урахуванням зазначеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому враховуючи надані позивачем докази понесених витрат на правничу допомогу, суд не заперечує обґрунтованості встановленого договірними відносинами розміру адвокатського гонорару, який було сплачений позивачем за надані послуги.

Проте, колегія суддів оцінює співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги, складністю справи, ціною позову (штраф 425 грн), значенням даної справи для сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, виходячи з фактично витраченого представником позивача часу та наданих послуг, а також кількості підготовлених документів та їх зміст.

Дана справа незначної складності, відповідно до ст. 286 КАС України для цієї категорії справ передбачені скорочені терміни розгляду справи.

Враховуючи, що розмір вартості наданих послуг, визначених позивачем, є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу, а саме 4000 грн, що відповідає засадам співмірності та справедливості.

Таким чином заява позивача про стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Крім того понесені скаржником судові витрати за подання позовної заяви (квитанція від 04.06.2024 на суму 605,60 грн) та апеляційної скарги (квитанція від 22.10.2025 на суму 908,40 грн) в загальній сумі 1514 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2175612 від 18 травня 2024 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області (ЄДРПОУ 40108672, вул. Ботанічна, 24, м. Вінниця, 21010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 грн (чотири тисячі гривень) та витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 1514 грн (одна тисяча чотирнадцять гривень).

В задоволенні заяви в іншій частині, а саме щодо стягнення витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000 грн - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.