Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №120/6498/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6498/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

22 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дію,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови у виключенні з військового обліку шляхом внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- зобов`язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 ЗУ "Про військовий обов`язок та військову службу" (Закон в редакції станом на 01.087.2021).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача вказує про протиправні, на думку ОСОБА_1 , дії відповідача щодо відмови у виключенні позивача з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 ЗУ "Про військовий обов`язок та військову службу", а саме як громадянина України, який був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Звертає увагу на те, що позивач був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 ще 03.08.2021, а тому вважає, що під час розгляду даної справи варто застосовувати норми, які були чинні станом на час виникнення спірних правовідносин, а саме: у серпні 2021 року. Після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов`язаним, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов`язок та військову службу. Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов`язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку. Рішення про виключення з військового обліку є остаточним - особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно. Заяву на взяття його на військовий облік ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не подавав. Обов`язку самостійно оновити персональні дані для виключених з військового обліку осіб нормативно-правовими актами не встановлено.

Вказує, що згідно з п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку. Оскільки громадянин був саме виключений з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік він не підлягає.

Вважає, що під час розгляду даних спірних правовідносин потрібнозастосовувати норми, які діяли на момент виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 з 03.08.2021 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі підпункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за тяжкий злочин передбачений статтею 115 КК України).

10.03.2025 адвокат Дмитришена Т.І. в інтересах позивача звернулась до відповідача із заявою (вимогою), в якій просила внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку на підставі підпункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Листом від 14.04.2025 № 4038 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив заявника, що про відсутність правових підстав для внесення відомостей стосовно виключення громадянина ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до підпункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних і резервістів, при цьому відповідач посилався на норми частини шостої статті 37, частини четвертої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", положення абзацу 2 пункту 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560.

В свою чергу сторона позивача не погоджується з такою відмовою та посилаючись на норми статті 37 Закону №2232-XII (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: 24.11.2021), вказує, що, оскільки ОСОБА_1 03.08.2021 був виключений з військового обліку, як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп.6 п. 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов`язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби.

Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а відтак відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Норми статті 17 Конституції України встановлюють, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч. 9).

Як встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема копією довідки про звільнення серії ВІН № 067987 та копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 з 03.08.2021 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі підпункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за тяжкий злочин передбачений статтею 115 КК України).

Згідно з частиною 1, 2 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі -Порядок № 1487).

Відповідно до положень пункту 79 цього Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерів.

Положеннями частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

В той же час, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232 зазнала змін, внаслідок яких пункт 6 частини 6 цієї статті було виключено.

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин приписи частини 6 статті 37 Закону України № 2232-XII не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а в силу приписів частини 1 статті 37 Закону № 2232 позивач є громадянином України, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Існування у позивача підстав для виключення з військового обліку військовозобов`язаних станом на день набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, так і станом на дату звернення позивача (10.03.2025) до відповідача матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене вище колегія суддів констатує відсутність законних підстав щодо виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку, як раніше засудженого за вчинення тяжкого злочину, а також внесення відповідних змін до військово- облікових даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Щодо посилання сторони позивача зокрема на ч. 1 ст. 58 Конституції України, слід зазначити таке.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних). На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я. Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Колегія суддів зауважує, що в даному випадку законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Таким чином, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за тяжкий злочин.

Апеляційний суд зауважує, що відповідач відмовляючи у виключенні позивача з військового обліку, як раніше засудженого за вчинення тяжкого злочину, а також внесення відповідних змін до військово-облікових даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зважаючи на підстави та предмет заявленого спору, відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.