Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №120/9309/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9309/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

22 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "АТП Кривешко" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "АТП Кривешко" (далі - позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 13.06.2025 Державною службою з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області винесено постанову №ОПШ 000190, якою на позивача накладено штраф у сумі 17000 гривень.

Позивач не погоджується з вказаною постановою, вважає її необґрунтованою та протиправною, в зв`язку з чим звертається до суду щодо її оскарження.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 00190 від 13.06.2025.

Стягнуто на користь приватного підприємства "АТП Кривешко" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 08.07.2025, зберігаються свою дію до набрання законної сили цим судовим рішенням.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що відсутність необхідних документів (в даному випадку – під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирів відсутній документ про оплату транспортних послуг), визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567, на момент проведення рейдової перевірки знайшло своє відображення в акті від 15.04.2025 №084795.

На думку відповідача, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Як наслідок, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо позивача було винесено постанову від 13.06.2025 №ПШ000190. На переконання представника відповідача, вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону № 2344-ІІІ, зокрема абзацу 3 частини першої статті 60.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Приватне підприємство "АТП Кривешко" зареєстровано як юридична особа 18.04.2007 Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області.

Основний вид діяльності: 49.39. Інший пасажирський наземний транспорт.

Працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області 15.04.2025 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки "EOS" номерний знак НОМЕР_1 , що належить ПП "АТП Кривешко" щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами проведеної перевірки складено акт №084795 від 15.04.2025, в якому зафіксовано наступні порушення: під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирів водій не надав документ про сплату транспортних послуг, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту перевірки № 084795 від 15.04.2025 відповідачем складено постанову №ОПШ 000190, в якій зазначено, що перевізником ПП " АТП Кривешко" допущено порушення ст. 39 Закону України " Про автомобільний транспорт" , за що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України " Про автомобільний транспорт" передбачено відповідальність, в зв`язку з чим до позивача застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 17000 гривень.

Не погоджуючись з вказаною постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом”. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу ч. 7 ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.

Згідно з ст. 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із аналізу процитованих норм видно, що автомобільні перевізники та водії для здійснення пасажирських перевезень, зобов`язані мати документи, визначені статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Наслідком не виконання цього обов`язку є притягнення перевізників до відповідальності у вигляді штрафу, що передбачено ст. 60 цього ж Закону.

Як встановлено судом, підставою для притягнення позивача до відповідальності та накладення адміністративно-господарського штрафу відповідно до постанови №ОПШ 000190 стало те, що під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирів водій не надав документ про сплату транспортних послуг, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - рейдова перевірка) визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2025 р. № 141) (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 5 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, визначені у статті 39 Закону № 2344-III.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону № 2344-III визначено такі документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1184) під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника з замовником послуг і копію договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Таким чином, крім документів, визначених статтею 39 Закону № 2344-III, водій під час здійснення нерегулярних перевезень повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Згідно з ст. 60 Закону № 2344-III відповідальність перевізника настає за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

При цьому судом встановлено, що згідно з п. 1.1 договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів від 14.04.2025, укладеного між перевізником ПП "АТП Кривешко" та замовником ТОВ "ГК "Автострада" у порядку та на умовах, визначених цим Договором, перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 390 осіб та їх багажу. Мета поїздки: трансфер ( п. 1.2 ).

Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 Договору, розмір плати за цим Договором, згідно рахунку-фактури, становить 274445,60 копійок з ПДВ. Договором передбачається попередня оплата за послуги з перевезення пасажирів. Остаточний розрахунок проводиться згідно акту виконаних робіт.

Згідно з платіжною інструкцією №4186 від 15.04.2025 ТОВ "ГК "Автострада" оплатило послуги перевезення, що надаються ПП "АТП Кривешко" згідно з договором про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів від 14.04.2025, та згідно з рахунком від 14.04.2025 року №73 в сумі 20000 грн.

Колегія суддів констатує, що під час проведення перевірки у водія був наявний договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів, укладений між перевізником ПП "АТП Кривешко" та замовником ТОВ "ГК "Автострада".

Крім того, на момент проведення перевірки був наявний документ про сплату транспортних послуг ( попередня оплата ), про що свідчить платіжна інструкція №4186 від 15.04.2025.

Під час проведення рейдової перевірки водієм транспортного засобу марки "EOS" номерний знак НОМЕР_1 , що належить ПП "АТП Кривешко", відповідні документи були надані, при цьому в поясненнях водія в акті перевірки від 15.04.2025 № 084795, зазначено «відсутність квитанції про оплату послуг у зв`язку з тим, що оплата після надання послуг», що узгоджується з умовами наданого договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів, в частині, що остаточний розрахунок проводиться згідно акту виконаних робіт.

Відповідно до п 6.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до прибуття автобуса до місця призначення згідно із замовленням, а саме: до 23 год 59 хв «17» квітня 2025 року, але у будь-якому випадку до виконання своїх зобов`язань сторонами.

Таким чином, повна оплата за Договором мала відбутися після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Зазначені документи також були надані позивачем під час розгляду відповідачем справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Крім того, згідно з ч. 17 - 21 статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото - і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами п. 14 Порядку проведення рейдових перевірок ( перевірок на дорозі ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 ( далі - Порядок № 1567) рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до приписів п. 16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі.

Таким чином, доказами вчинення автомобільним перевізником порушення законодавства про автомобільний транспорт є акт перевірки, а також можливі докази фото - і відеофіксації процесу перевірки. В той же час, відповідачем не надано доказів фото - чи відеофіксації проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки "EOS" номерний знак НОМЕР_1 , що належить ПП "АТП Кривешко".

Відтак, твердження позивача про надання водієм всіх необхідних документів відповідачем не спростовані.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби з безпеки на транспорті №ОПШ 000190, якою на позивача накладено штраф у сумі 17000 гривень, є протиправною та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.