Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №699/1333/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 699/1333/25

Провадження № 22-ц/821/158/26

категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, у складі головуючого судді Мельника А. В.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20000 грн, судові витрати.

23.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

03.11.2025 від представника ОСОБА_2 – адвоката Свитки С. Л. до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 699/1562/25 щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що в провадженні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області знаходиться кримінальне провадження № 699/1562/25 щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України. Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_1 .

Зазначав, що обставини вказаних судових справ стосуються одних і тих же подій, які відбулися 02.08.2025 по АДРЕСА_1 , під час яких ОСОБА_1 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Умовами виникнення деліктних зобов`язань для відшкодування заподіяної шкоди є наступні умови: заподіяння шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, винуватість заподіювача шкоди.

Оскільки матеріали цивільної справи на даний час не містять преюдиційних доказів винуватості ОСОБА_2 , а останній заперечує свою винуватість у інкримінованому йому діянні, виникає необхідність у зупиненні провадження у зазначеній цивільній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 699/1562/25, оскільки жодним іншим процесуальним доказом, крім вироку суду, що набрав законної сили, не може бути доведена винуватість особи у заподіянні шкоди.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди до набрання законної сили рішення у справі № 699/1562/25 щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, є необхідність зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили рішення у справі № 699/1562/25 щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки обставини, які будуть встановлені мають преюдиційне значення для цивільної справи.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року про зупинення провадження та направити справу для продовження розгляду до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Зазначає, що предметом судового розгляду умисних тілесних ушкоджень у кримінальному процесі є встановлення наявності факту умисного спричинення шкоди здоров`ю потерпілого, визначення ступеня тяжкості цих ушкоджень та доведення винуватості особи, яка їх спричинила.

Предмет судового розгляду в цивільному процесі про відшкодування моральної шкоди за ушкодження здоров`я полягає в доведенні факту завдання такої шкоди, протиправності діяння, причинного зв`язку між діянням та шкодою, а також вини заподіювача. При цьому тягар доказування покладається на позивача.

В даному випадку, суд не врахував, що наявність відкритого кримінального провадження ще не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду даної справи до розгляду кримінального провадження та не пов`язано з обставинами, які б доводили неможливість розгляду даної цивільної справи.

Вказує, що в рамках кримінального провадження № 12025255380000118 цивільний позов потерпілим ОСОБА_1 не заявлявся. В рамках цивільної справи № 699/1333/25 позивачем ОСОБА_1 надані усі докази на підтвердження позовних вимог.

Вважає, що підстава для зупинення провадження, яка передбачена п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України відсутня, адже наявність кримінального провадження ще не є обов`язковою підставою для зупинення провадження у справі.

Зазначає, що суд також порушив право позивача на розумні строки розгляду справи, оскільки дана справа перебуває в провадженні суду з 26 серпня 2025 року, а оскаржувана ухвала суперечить ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягуванню розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо зупинення провадження у справі.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах, зокрема 14 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Перевіривши матеріали справи, ознайомившись із апеляційною скаргою, колегія суддів приходить до переконання про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення.

Задовольняючи клопотання про зупинення провадження, суд першої інстанції виходив із того, що розгляд кримінальної справи № 699/1562/25, стосується підстав, обставин та умов, від яких залежить розгляд даної цивільної справи.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Інститут зупинення провадження у справі впроваджений для об`єктивного і правильного розгляду залежних одна від одної цивільних чи інших справ, зокрема, з метою недопущення у подальшому здійснення процедури повороту виконання рішення суду.

Визначаючи наявність підстав, передбачених ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у п. 6 ч. 1 цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Звертаючись в суд з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що моральної шкоди йому завдано внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 , а саме нанесення тілесних ушкоджень.

Згідно висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 07.08.2025 року № 05-11-01/107, за результатами огляду, в ОСОБА_1 виявлені садна близькі до смугоподібної форми, що покриті червоно-бурими кірками; які відмічаються вище рівня навколишньої шкіри і мають відшаровані по периферії краї: в лобній ділянці зліва розміром 4x3 см, в лобній ділянці справа розміром близько 2x3 см, на задній поверхні правого ліктьового суглобу розміром близько 1x3 см, на передній поверхні правого колінного суглоба розміром 2.5x3.5 см, на передній поверхні середньої третини лівої гомілки розміром 2.5x3.5 см, на передньо-боковій поверхні і середньої третини лівої гомілки розміром близько 8x5 см. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Тобто, предметом даного спору є встановлення підстав для стягнення із ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 20000 грн у відповідності до ст. ст. 1167, 1177 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

З викладеного вбачається, що обов`язковому з`ясуванню у даній справі є, зокрема, протиправність діяння заподіювача шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Разом з тим, станом на час звернення ОСОБА_1 в суд з даним позовом, в провадженні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області знаходиться кримінальне провадження № 699/1562/25 щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України. Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_1 .

Даних щодо вирішення вказаної кримінальної справи, наявність обвинувального вироку відносно ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Враховуючи, що питання доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та встановлення причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні ще не вирішено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішення у справі № 699/1562/25 щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови складено 21 січня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков