Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №569/7043/24 — Рівненський апеляційний суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/7043/24

Провадження № 22-ц/4815/34/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий : Боймиструк С.В., судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (відеозв`язок)

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання договору купівлі - продажу недійсним та встановлення порядку користування домоволодінням у складі житлового будинку, літньої кухні та прибудинкових споруд, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2025 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання договору купівлі-продажу недійсним та встановлення порядку користування домоволодінням у складі житлового будинку, літньої кухні та прибудинкових споруд, стягнення моральної шкоди у задоволенні позовних вимог відмовлено.

29.05.2025 представник відповідача - адвокат Соломон О.М. подала клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34500 грн.

Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Соломон О.М. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

На додаткове рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

Апелянт стверджує, що всупереч висновкам суду першої інстанції, вимогу про розподіл судових витрат було заявлено до закінчення судових дебатів. Зокрема, у відзиві на позовну заяву від 20.05.2024 р. було чітко вказано про необхідність покладення судових витрат на позивачку.

У скарзі зазначається, що на момент укладення договору про правничу допомогу (20.05.2024) неможливо було точно передбачити кількість годин та судових засідань, необхідних для розгляду справи. Через це в договорі була погоджена погодинна оплата та вартість участі в одному засіданні (по 2500,00 грн), що апелянт вважає належним визначенням вартості послуг.

Апелянт вказує, що адвокат позивачки у своїх запереченнях посилалася на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 826/5505/18, якої насправді не існує. В єдиному державному реєстрі судових рішень» від 08.11.2022 р., є рішення Господарського суду м.Києва по справі № 910/14303/21 та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2019 р. по справі № 826/5505/18 на які посилалась адвокат Катерина Воронюк. Про що було заявлено в судовому засіданні ОСОБА_4 .

Розмір витрат у сумі 34500,00 грн підтверджується актом опису робіт (наданих послуг) від 27.05.2025 р., що охоплює період надання допомоги з травня 2024 по травень 2025 року. Також апелянт зазначає, що оплата здійснювалася через «Приват-24» та готівкою, і просить суд апеляційної інстанції долучити копії квитанцій до матеріалів справи.

Під час судового засідання позивачка та її представниця не висловлювали заперечень щодо відсутності попереднього розрахунку витрат та не обґрунтовували, як це вплинуло на їхнє становище.

Апелянт вважає, що відмова у стягненні витрат лише через відсутність орієнтовного розрахунку є виявом надмірного формалізму з боку суду першої інстанції.

Таким чином, апелянт просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити заяву про стягнення 34500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

22 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав письмові пояснення, якими фактично доповнює доводи апеляційної скарги. Проте строк на апеляційне оскарження і доповнення відповідно до ч.1 ст.364 ЦПК сплинув. Необхідності надавати дозвіл відповідачу надавати додаткові пояснення з окремих питань в порядку ч.5 ст.174 ЦПК суд не вбачає.

15 вересня 2025 року представник ОСОБА_2 – адвокат Воронюк К.Ю. подала відзив разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.

На думку колегії суддів клопотання до задоволення не підлягає, а відзив слід залишити без розгляду.

Суд виходить з того, що ухвала про відкриття апеляційного провадження отримана представником позивача в підсистемі "Електронний суд" 06.08.2025 року, доступ до апеляційної скарги наданий 24.07.2025 року.

Таким чином сторона позивача мала об`єктивну можливість надати відзив на апеляційну скаргу в строк визначений судом.

Щодо клопотання ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи в зв`язку з її хворобою, то воно не підтверджено медичними документами, а тому не підлягає до задоволення.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 20.05.2024, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням "Бідюк та партнери", сторони погодили, що клієнт опллачує вартість правничої допомоги погодинно. Вартість однієї години надання послуг становить 2500,00 грн. 2 500 грн. - за участь в одному судовому засіданні.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 30.12.2024 до Договору про надання правничої допомоги від 20.05.2024, адвокатське об`єднання "Бідюк та партнери" та ОСОБА_1 погодили змінити пункт 6, виклавши його у такій редакції: "Договір набуває чинності з 01 січня 2025 року та діє до 31 грудня 2025 року.

Згідно наданого акту опису робіт (наданих послуг) від 27.05.2025 АО "Бідюк та партнери" та ОСОБА_1 адвокатське об`єднання "Бідюк та партнери" з 20 травня 2024 року по 27 травня 2025 року надало клієнту правничу допомогу відповідно до Договору про надання професійної правничої допомоги від 20.05.2024, а клієнт прийняв надані послуги, вартість яких за вказаний період становить 34500,00 грн. згідно наданого розрахунку.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24)Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, вказавши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника.

Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства зокрема є: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність (стаття 2 ЦПК України).

Принцип диспозитивності передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч.ч. 1, 2, 4, п. 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України)

Як встановлено судом першої інстанції відповідачем ОСОБА_1 при поданні відзиву на позовну заяву ( том 1 а.с. 144-147) не було подано попереднього ( орієнтовного) розрахунку судових витрат, а було лише зазначено, що такий розрахунок буде подано на день винесення рішення. Однак і на день винесення рішення такий розрахунок подано не було.

Вказаний розрахунок було зроблено та подано разом із заявою про ухвалення додаткового рішення.

На думку колегії суддів, повідомивши суд про намір подати попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у день ухвалення рішення, сторона відповідача самостійно визначила спосіб реалізації свого процесуального обов`язку та прийняла на себе ризик настання процесуальних наслідків. Сторона встановила момент виконання процесуальної вимоги (зазначення попереднього розрахунку), проте сама ж його недотрималась.

Оскільки такий розрахунок подано не було ані до ухвалення рішення суду першої інстанції, ані на момент завершення розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано реалізував надане йому ч. 2 ст. 134 ЦПК України право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Інакший підхід вказував би на невиправдану лояльність суду до сторони, яка неналежним чином виконує процесуальні вимоги та власні ж застереження.

Зазначений підхід відповідає принципам рівності сторін, змагальності та процесуальної дисципліни і спрямований на запобігання зловживанню процесуальними правами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного висновку суду першої інстанції та не містять підстав для іншої оцінки правомірності ухваленого додаткового рішення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складений 22 січня 2026 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.

Шимків С.С.