Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №320/16925/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції - Лиска І.Г.

Суддя-доповідач - Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року Справа № 320/16925/21

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Мельничука В.П., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання

вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у п. 11 протоколу засідання об`єднаної житлової комісії Бориспільського гарнізону від 14.12.2020 № 14 про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та членів його сім`ї;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирному обліку з 03.09.1998.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, стверджуючи, що військовослужбовці залишаються на квартирному обліку лише у разі звільнення з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, тоді як ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

Також Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.06.2018 по справі № 359/9161/16-ц, у від 05.07.2021 в справі №359/544/19.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який на сьогоднішній день подовжено.

Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

8. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач з 01.08.1993 проходив військову службу в Збройних Силах України та з 03.09.1998 перебував на квартирному обліку у Збройних Силах України разом із членами своєї сім`ї.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 30.04.2015 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 18.07.2018 № 367 позивача звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «а» пункту другого частини п`ятої статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2019 №176 позивач виключений зі списків особового складу військової частини.

У даному наказі зазначено, що вислуга років Позивача на час звільнення становить календарна 24 роки 11 місяців, пільгова 25 років 02 місяці.

Відповідно до витягу з протоколу засідання об`єднаної житлової комісії Бориспільського гарнізону від 14.12.2020 № 14, керуючись п. 9 ст. 12 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 29 Постанови КМУ від 03.08.2006 № 1081, витягу з наказу командувача ПС ЗСУ від 18.07.2018 № 367 відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» вирішено зняти з квартирного обліку майора запасу ОСОБА_1 складом сім`ї 3 особи як такого, що втратив право перебувати на квартирному обліку у в/ч НОМЕР_1 після звільнення у запас за закінченням строку контракту.

9. Позивач, вважаючи рішення об`єднаної житлової комісії Бориспільського гарнізону від 14.12.2020 № 14 в частині виключення його з квартирного обліку протиправним звернувся до суду за захистом своїх прав.

10. Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацем 4 ч. 1 ст. 12 цього Закону встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок).

Відповідно до пункту 24 цього Порядку датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Пунктом 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент зняття позивача з обліку) передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені також і в пункті 29 Порядку.

Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Висновки суду апеляційної інстанції.

11. Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта, колегія суддів відзначає, що держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Аналогічні правові позиції викладені постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 487/5835/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 638/5769/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 683/2197/18 та від 19 травня 2020 року у справі № 683/2198/18, від 24.09.2021 у справі № 748/303/20.

12. У справі, що розглядається, суд, дослідивши зміст оскаржуваного рішення, оформленого протоколом № 14 від 14.12.2020, установив, що майора запасу ОСОБА_1 знято з квартирного обліку як такого, що втратив право перебувати на кваробліку у в/ч НОМЕР_1 після звільнення у запас за закінченням строку контракту.

13. Аналізуючи доводи Апелянта, колегія суддів відзначає, що Верховний Суд у справі № 260/764/21 вже вирішував спір за подібних обставин справи та дійшов до висновку, що:

(1) держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

(2) військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на грошову компенсацію, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку № 1081;

(3) у словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров`я», що міститься у пункті 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ такі умови як вік і стан здоров`я, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас»;

(4) у разі звільнення військовослужбовця в запас у зв`язку з закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги за відсутності підстав для зняття його з обліку, наведених у пункті 30 Порядку №1081, за такою особою зберігається право на перебування на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, а отже і право на грошову компенсацію за належне їй для отримання жиле приміщення відповідно до вимог пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ та Порядку № 728.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

14. Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів відзначає, що вислуга років Позивача на час звільнення становила: календарна - 24 роки 11 місяців, пільгова - 25 років 02 місяці, тобто більше 20 років. Наявність обставин, наведених у пункті 30 Порядку №1081, які є підставою для зняття з обліку, Відповідачем під час прийняття спірного рішення не встановлено та на їх наявність, під час розгляду цієї справи судом, також не посилається. А відтак, ОСОБА_1 підлягає поновленню на квартирному обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року в справі № 359/2295/17.

15. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

16. Посилання Апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.06.2018 по справі № 359/9161/16-ц колегія суддів вважає помилковим, оскільки колегія суддів враховує саме останню правову позицію касаційного суду.

При цьому безпідставними є посилання Апелянта на правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 05.07.2021 в справі №359/544/19, оскільки у цій постанові встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду. Так, судами у вказаній справі установлено, що позивач має вислугу на військовій службі менше 20 років.

Отже, доводи Апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

17. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

18. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

19. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

20. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

21. Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року - без змін.

22. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 22 січня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: В.П. Мельничук

Є.І. Мєзєнцев