Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №295/13579/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/13579/25 Головуючий у 1-й інст. Кузнецов Д. В.

Номер провадження №33/4805/512/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Скітневська О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м.Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Скітневської О.М., за участі: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605, 60 грн. на користь держави.

Згідно з постановою судді місцевого суду 20.09.2025 року о 22 годині 05 хвилин на вул. Київська, 77, у м. Житомирі ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Auris, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обгрунтована, зокрема, тим, що суддею допущено спрощений підхід щодо розгляду вказаної справи, не було встановлено фактичні обставини правопорушення, а суддя послався лише на обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, тобто не виконав свої безпосередні функції щодо повного, всебічного, і об`єктивного з`ясування обставин справи. Наведені в оскаржуваній постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не грунтуються на доказах та не відповідають фактичним обставинам. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази керування ним транспортним засобом та зупинки його працівниками поліції. Вважає, що дії працівників поліції щодо проходження огляду в медичному закладі свідчать про провокацію з боку працівників поліції з метою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Окрім того, направлення на огляд складено працівниками поліції у формі, яка не відповідає додатку 1 до Інструкції в редакції Наказу МВС №338/825 від 16.05.2025. Звертає увагу на те, що огляд на стан сп`яніння його як військовослужбовця ініційовано не уповноваженою особою та з порушенням вимог ст.266-1 КУпАП.

Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник посилається на те, що первинна апеляційна скарга подана з дотриманням строків, передбачених ст.294 КУпАП, але постановою Житомирського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року (а.с.83) апеляційна скарга повернута особі, що її подала, у зв`язку з відсутністю власноручного підпису / електронного цифрового підпису або підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». 26 грудня 2025 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подана повторна апеляційна скарга.

Розглянувши клопотання про поновлення строку та враховуючи незначний час між поверненням апеляційної скарги, поданої в межах строків апеляційного оскарження, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров`я.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу по адміністративне правопорушення від 20.09.2025 року убачається, що 20.09.2025 року о 22 годині 05 хвилин на вул. Київська, 77, у м. Житомирі ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Auris, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки ТЗ, а також у найближчому медичному закладі охорони здоров`я водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Від керування ТЗ відсторонений на підставі ст.266 КУпАП шляхом залишення ТЗ припаркованим у безпечному місці без порушень ПДР (а.с.1).

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився (а.с.1); копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5768081 від 20.09.2025 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.4); акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с.6); рапорті інспектора взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції І.Бризньова, відповідно до якого під час несення служби у складі екіпажу Граніт-102, отримали вказівку від ЧЧ «Граніт» про надання допомоги екіпажу Тор 12, які 20.09.2025 приблизно о 22 год 05 хв згідно ст.35 ЗУ «Про НПУ» зупинили ТЗ Toyota н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки ТЗ, а також в найближчому медичному закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога, водій відмовився. Відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП та постанову за ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.7); наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.9).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що в матеріалах справи відсутні належні докази керування ним транспортним засобом є необґрунтованими, оскільки на наявному в матеріалах справи відеозаписі із нагрудної камери поліцейського об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Убачається, що факт керування автомобілем ОСОБА_1 зафіксовано на відео, з якого видно, що ОСОБА_1 безумовно керував транспортним засобом, останній не заперечував цього факту на відеозаписі після перегляду останнім відео, наданого поліцейським, а його зупинка була обумовлена порушенням Правил дорожнього руху, за що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.4). Будь-яких заперечень щодо дій працівників поліції відносно його зупинки, як і керування ним автомобілем ОСОБА_1 не виказував.

Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 уповноважені особи запропонували пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу, на що водій відмовився. Також, працівники поліції запропонували пройти огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився, але в подальшому після прибуття до лікарні відмовився. При цьому, працівником поліції було доступно роз`яснено наслідки такої відмови, а тому доводи скарги в частині щодо дії працівників поліції як бажання притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, тобто як провокаційні судом не приймаються, як не підтверджені доказами.

Разом з тим, кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття провокація, як і в цілому національне законодавство. Натомість ЄСПЛ неодноразово формулював у своїх рішеннях визначення провокації, розкривав її зміст та форми (справи «Раманаускас проти Литви», № 55146/14, 20 лютого 2018 року, «Баннікова проти Росії», № 18757/06, 04 листопада 2010 року, «Матановіч проти Хорватії», № 2742/12, 04 квітня 2017 року).

Із правових позицій цього суду вбачається, що провокація вчинення злочину наявна, якщо: були активні дії правоохоронних органів; з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину; злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів.

З переглянутого відеозапису судом не встановлено обставин, які б свідчили, що поліцейські своїми активними діями спонукали або примусили ОСОБА_1 вчинити адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів скарги відносного того, що ОСОБА_1 запропоновано від`їхати у бік на парковку, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що водію було запропоновано припаркувати авто у безпечному місці без порушень ПДР, щоб його транспортний засіб не заважав руху інших авто, адже він знаходився на проїзній частині «Макдрайв» поруч із ТРЦ «Глобал» в м.Житомирі, а вказані дії не свідчать про примус ОСОБА_1 до керування його автомобілем чи про провокацію вчинення правопорушення.

Відсутність чи наявність направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я не спростовує винності ОСОБА_1 , який відмовився від огляду на стан сп`яніння і така відмова була беззаперечною. Разом з тим, направлення в заклад охорони здоров`я складається поліцейським для закладу охорони здоров`я та було долучено до матеріалів справи з відміткою про відмову водія від проходження огляду.

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних сил України, а тому діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст.266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому розумінні норм права апелянтом, а тому суд апеляційної інстанції не бере до уваги з наступних підстав.

Відповідно до частин 1-3 статті 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Тобто порядок проведення огляду військовослужбовців на стан алкогольного сп`яніння у порядку статті 266-1 КУпАП (посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України) передбачений лише у випадку, якщо є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення), а також виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

При цьому суд зазначає, що в статті 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Відповідно до статті 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Таким чином, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 на те, що суддею допущено спрощений підхід щодо розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення, є безпідставними.

Так, відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови, убачається що під час розгляду справи суддею місцевого суду вирішено усі клопотання захисника про зупинення провадження у справі та виклику свідків працівників поліції з докладними мотивами, які описані у самій постанові.

На обгрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався не лише на протокол про адміністративне правопорушення від 20.09.2025 серії ЕПР1 №460087, але й на матеріали, додані до нього, належно перевіривши та дослідивши їх у судовому засіданні та обгрунтував свій висновок відповідними доказами. При цьому, суд виклав у постанові підтверджені іншими доказами обставини події, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, що не є порушенням, оскільки нормами законодавства не передбачено право суду змінювати суть адміністративного звинувачення.

Так, ЄСПЛ у п.36 по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Таким чином, місцевий суду дав належну оцінку вказаним доказам, які мають значення для справи, і які відповідають вимогам ст.251 КУпАП, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами та дійшов до вірного висновку, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначені доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд надав їм правильну, повну та неупереджену оцінку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.

Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Скітневська