Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №620/6847/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6847/25 Головуючий у І інстанції - Житняк Л.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Відповідача від 08.07.2025 № 12198/Ж10/25-01-24-05, від 08.07.2025 № 12201/Ж10/25-01-24-05, від 06.03.2025 № 4043/Ж10/25-01-24-05, від 06.03.2025 № 4047/Ж10/25-01-24-05, від 06.03.2025 № 4048/Ж10/25-01-24-05.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав на те, що висновки, викладені в Акті перевірки від 27.01.2025, не відповідають фактичним обставинам. Зазначив, що контролюючий орган вибірково врахував подані Позивачем документи та безпідставно не врахував первинні документи, що підтверджують вартість придбаних Позивачем товарно-матеріальних цінностей та інших витрат, які він поніс у зв`язку із провадженням господарської діяльності, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акта перевірки від 27.01.2025, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 08.07.2025 № 12198/Ж10/25-01-24-05.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 08.07.2025 № 12201/Ж10/25-01-24-05.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 06.03.2025 № 4043/Ж10/25-01-24-05.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 06.03.2025 № 4047/Ж10/25-01-24-05.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 06.03.2025 № 4048/Ж10/25-01-24-05.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Чернігівській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована відповідністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Позивача в залі суду, представника Відповідача в режимі відеоконференції, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою частково та підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 14.02.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21.07.2016 по 14.02.2020, за результатами якої складено акт від 27.01.2025 № 374/Ж5/25-01-24-05/3381819375, в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку Позивача:

- ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу, абз. 6 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу та п. 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 на перевірку не надав книгу обліку доходів та витрат.

- п.п. 16.1.2 ст. 16, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, занижено суму чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2 190 149,00 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 905 202,64 грн, за 2019 рік на суму 1 189 026,36 грн, за 2020 рік на суму 95 920,00 грн.

- підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та п.п. 2 п. 5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом МФУ від 20.04.2015 № 449, занижено суму єдиного внеску за 2018 рік на 137 602,08 грн, за 2019 рік на 154 234,08 грн, за 2020 рік на 19 024,28 грн.

- п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки на 32 852,25 грн, в тому числі за 2018 рік - 13 578,05 грн, за 2019 рік - 17 835,40 грн, за 2020 рік - 1438,80 грн.

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 п. 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме: ОСОБА_1 перебуваючи на загальній системі оподаткування здійснила операції з реалізації товарів (послуг) на загальну суму, що перевищила 1 000 000 гривень та не виконала вимог щодо подання заяви про обов`язкову реєстрацію платником податку на додану вартість, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету в періоді з 11.08.2019 по 28.01.2020 встановлено їх заниження у загальній сумі 111 103,22 грн, у тому числі за серпень 2019 року в сумі 10 155,87 грн, за вересень 2019 року в сумі 24 171,28 грн, за жовтень 2019 року в сумі 17 740,01 грн, за листопад 2019 року в сумі 19 939,28 грн, за грудень 2019 року в сумі 20 623,40 грн, за січень 2020 року в сумі 18 473,38 грн.

- пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Чернігівській області не було подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2020 року та не було відображено, нарахування та виплату за ознакою « 101».

- п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2018 рік;

- п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено податкове зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2018 та 2020 роки.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2025 року:

- № 4041/ж10/25-01-24-05, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 40 705,61 грн, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями у сумі 32 852,25 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 7 853,36 грн;

- № 4042/ж10/25-01-24-05, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 488 467,96 грн, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями у сумі 394 227,49 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 94 240,47 грн;

- № 4043/ж10/25-01-24-05, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 138 878,81 грн, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями у сумі 111 103,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 27 775,81 грн;

- № 4047/ж10/25-01-24-05, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за ненадання книги обліку доходів та витрат, у сумі 1200,00 грн;

- № 4048/ж10/25-01-24-05, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за ненадання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2020 року, у сумі 1200,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями Відповідача, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України «Про результати розгляду скарги» від 30.05.2025 № 15660/6/99-00-06-01-02-06, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 06.03.2025 № 4042/ж10/25-01-24-05 в частині грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням на суму 141 256,48 грн та у відповідній частині штрафні санкції, № 4041/ж10/25-01-24-05 в частині грошового зобов`язання з військового збору за податковим зобов`язанням на суму 11 771,37 грн та у відповідній частині штрафні санкції, в інших частинах податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 06.03.2025 № 4043/ж10/25-01-24-05, № 4047/ж10/25-01-24-05, № 4048/ж10/25-01-24-05 залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2025 року:

- № 12198/ж10/25-01-24-05, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 26 117,16 грн, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями у сумі 21 080,88 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 5 036,28 грн;

- № 12201/ж10/25-01-24-05, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 330 406,46 грн, у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями у сумі 252 971,01 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 60 435,45 грн;

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що норма п. 117.1 ст. 117 ПК України передбачає відповідальності за неподання Відповідачу на перевірку книги обліку доходів та витрат, проте розмір штрафної санкції для фізичних осіб складає 340 грн, а не 1020 грн, що встановлений для юридичної особи.

Крім цього, пунктом 6 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, від 26 вересня 2001 року № 1269 передбачено, що Книга зберігається у суб`єкта підприємницької діяльності протягом 3 років після виконання останнього запису.

Як вбачається з Книги обліку доходів та витрат, останній запис у ній виконано у січні 2020 року, тому періодом її зберігання є лютий 2020 року - січень 2023 року.

Таким чином, вимоги щодо надання книги обліку на перевірку, що проводилась у 2025 році є безпідставними, а отже застосування до Позивача штрафних санкцій у сумі 1020,00 грн є протиправним, а податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2025 року № 4047/Ж10/25-01-24-05 таким, що підлягає скасуванню.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2025 року № 4048/Ж10/25-01-24-05, суд першої інстанції вказав, що в ньому вказано період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено це порушення І квартал 2020 року, а штраф застосовано на підставі п. 119.1. ст. 119 ПК України в сумі 1020 грн.

Проте, зазначена сума штрафу введена в дію з 23.05.2020 з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX.

Таким чином, до Позивача безпідставно застосовано штрафну санкцію у сумі 1020,00 грн, а повідомлення-рішення від 06.03.2025 № 4048/Ж10/25-01-24-05 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо протиправності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернігівській області від 08.07.2025 № 12198/Ж10/25-01-24-05, від 08.07.2025 № 12201/Ж10/25-01-24-05, судом встановлено, що понесені Позивачем у перевіряємому періоді витрати, пов`язані з його господарською діяльністю, документально підтверджені, що відповідає даним податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік, поданих до контролюючого органу, тому застосовані відповідні штрафні санкції є протиправними.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 06.03.2025 № 4043/Ж10/25-01-24-05, суд вказав, що строк давності для визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість сплинув, оскільки перевіряємий період для визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість Відповідач визначив період з серпня 2018 року по липень 2019 року.

Крім цього, як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для застосування до Позивача штрафної санкції стали норми п. 123.2 ст. 123 ПК України, що є безпідставним, оскільки до правовідносин, які виникли до 01.01.2021 та були зафіксовані Відповідачем в Акті перевірки неможливе встановлення Відповідачем при визначенні суми штрафної санкції вини, як кваліфікуючої ознаки податкового правопорушення.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 117.1 ст.117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Отже, зазначена норма п. 117.1 ст. 117 ПК України передбачає відповідальності за неподання Відповідачу на перевірку книги обліку доходів та витрат, проте розмір штрафної санкції для фізичних осіб складає 340 грн, а не 1020 грн, що встановлений для юридичної особи.

Крім того, пунктом 6 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, від 26 вересня 2001 року № 1269 передбачено, що Книга зберігається у суб`єкта підприємницької діяльності протягом 3 років після виконання останнього запису.

Як вбачається з Книги обліку доходів та витрат, останній запис у ній виконано у січні 2020 року, у зв`язку з чим періодом її зберігання є лютий 2020 року - січень 2023 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги щодо надання книги обліку на перевірку, які проводилась у 2025 році є безпідставними, а отже застосування до Позивача штрафних санкцій у сумі 1020,00 грн є протиправним, а податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2025 року № 4047/Ж10/25-01-24-05 таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності/протиправності податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2025 року № 4048/Ж10/25-01-24-05, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із зазначеного вище податкового повідомлення-рішення, воно прийняте Відповідачем у зв`язку з тим, що Позивач не подав податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2020 року та не відобразив нарахування за ознакою « 101», чим порушив п. 176.2 ст. 176 ПК України, а тому на підставі п.п. 54.3.3. ст. 54 та п. 119.1 ст. 119 ПК України Відповідач застосував штраф у сумі 1020,00 грн.

Відповідно до п.п. б п. 176.2. ст. 176 ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює 49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Враховуючи наведені приписи законодавства, останнім днем подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку є 12.05.2020.

Разом з тим, з 12.03.2020 на всій території України на підставі постанови Кабінету міністрів України № 211 від 11.03.2020 введений карантин, який відмінено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 30.06.2023.

Отже, граничний день подання Позивачем розрахунку, а саме 12.05.2020, припадав на період дії карантину.

Пунктом 52 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України встановлено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення вимог у випадках, встановлених цим пунктом.

При цьому, станом на 12.05.2020, діяла редакція статті 119 Податкового кодексу України, відповідно до якої неподання або порушення порядку подання платником податків інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, передбаченого цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 85 гривень.

Проте, в податковому повідомленні-рішенні від 06.03.2025 № 4048/Ж10/25-01-24-0 застосовано штраф на підставі п. 119.1. ст. 119 ПК України в сумі 1020 грн.

Зазначена сума штрафу введена в дію з 23.05.2020 з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до Позивача безпідставно застосовано штрафну санкцію у сумі 1020,00 грн, а тому повідомлення-рішення від 06.03.2025 № 4048/Ж10/25-01-24-05 є протиправним та підлягає скасуванню, з чим також погоджується і колегія суддів.

Щодо податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернігівській області від 08.07.2025 № 12198/Ж10/25-01-24-05, від 08.07.2025 № 12201/Ж10/25-01-24-05, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з вказаних вище оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, періодами господарської діяльності Позивача, за які виявлено податкові правопорушення є 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік, а саме по 14.02.2020 - день припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, законодавцем установлено присічний строк, протягом якого Відповідач може провести перевірку платника податків та визначити суму грошових зобов`язань платника податків.

Колегія суддів звертає увагу, що останнім днем граничного строку подання податкової декларації по податку з доходів фізичних осіб за 2018 рік є 11 лютого 2019 року (фактично подана 07 лютого 2019 року). таким чином, відлік строку у 1095 днів, протягом якого Відповідач міг провести перевірку Позивача та визначити суму грошових зобов`язань за 2018 рік розпочався 12 лютого 2019 року.

При цьому, відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було зупинено перебіг строків давності, встановлених ст. 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, до моменту зупинення строків давності, встановлених ст. 102 ПК України, перебіг відповідного строку за період з 12.02.2019 по 17.03.2020 становив 400 днів.

У подальшому, дію п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно з п. 2 розділу II Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022. Цим же Законом в ПК України були внесені певні зміни, зокрема, ст.102 доповнено п. 102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Також, 07.03.2022 набрав чинності Закон України від 03.03.2022 № 2118-IX, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено п. 69, зокрема, п.п. 69.9 якого встановлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

27.05.2022 набрав чинності Закон України від 12.05.2022 № 2260-IX, яким, зокрема:

- п. 102.9 ст. 102 ПК України доповнено словами «крім випадків, передбачених цим Кодексом»;

- п.п. 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладено у такій редакції: « 69.9. Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

- строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок».

Таким чином, починаючи з 27.05.2022 строк давності, зокрема щодо звітного періоду 2018 року, продовжив свій перебіг.

25.11.2022 набрав чинності Закон України від 03.11.2022 № 2719-IX, яким абз. 4 п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у новій редакції, яка вже не містила такого винятку, на який зупинення строків давності не поширювалося, зокрема «строк визначення грошового зобов`язання».

Отже, починаючи з 25.11.2022 перебіг строку давності було зупинено.

При цьому, з 27.05.2022 по 24.11.2022 перебіг строку давності становив 182 дні.

01.08.2023 набрав чинності Закон України від 30.06.2023 № 3219-IX, яким з Податкового кодексу України виключено п. 102.9 ст. 102, а в абз. 1 п.п. 69.9 слово «Для» замінено словами і цифрами «Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для».

Таким чином, з 01.08.2023 строк давності щодо звітного періоду 2018 року продовжив свій перебіг.

За період з 01.08.2023 по 05.03.2025 перебіг строку давності становить 583 дні.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням зупинення перебігу строку, встановленого ст. 102 ПК України, з моменту початку відліку до дати визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік кількість днів становить 1 165 (400+182+583), тобто перевищує строк (1 095), у межах якого Відповідач міг визначити Позивачу грошове зобов`язання.

Таким чином, сплив строку, встановленого ст. 102 ПК України позбавляє Відповідача повноважень на проведення перевірки платника податків та визначення платнику податків суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за звітний період 2018 року та застосування штрафних санкцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно зі ст. 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2 витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3 суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4 інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Діяльності Позивача за видами КВЕД була: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, не віднесені до інших угруповань (н.в.і.у.); 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 56.30 Обслуговування напоями.

Таким чином, у перевіряємому періоді витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, виникали у Позивача у зв`язку із придбанням ним напоїв, продуктів харчування та інших товарноматеріальних цінностей з метою провадження підприємницької діяльності та отримання прибутку.

Так, оскільки господарська діяльність Позивача стосувалась реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, він в перевіряємому періоді також сплачував акцизний податок, що підтверджується випискою банку.

Крім того, у перевіряємому періоді для здійснення підприємницької діяльності Позивач орендував приміщення, а тому сплачував орендну плату на підставі договорів оренди від 01.10.2016 № 10/04, від 01.09.2019 № 09/06.

Також, під час здійснення підприємницької діяльності Позивач наймав працівників, а тому ніс витрати на оплату їх праці, а також сплачував до бюджету податки, збори та внески, що пов`язані оплатою праці найманих працівників.

Крім того, Позивач надав первинні документи на підтвердження понесених ним витрат на придбання у перевіряємому періоді товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Баядера Логістик», ТОВ «Санте-алко», ТОВ «Орбіта» ТОВ «АНД-Груп», ТОВ «Приват-алко», ТОВ «Імпульс Схід», ТОВ «Фірма Континент» та інших витрат, які він поніс у зв`язку із провадженням господарської діяльності.

Проте, лише понесені Позивачем витрати, по`вязані з оплатою праці таких найманих працівників, були враховані контролюючим органом, що і стало підставою для зменшення у перевіряємому періоді чистого оподатковуваного доходу Позивача та, як наслідок, встановлення завищення суми податку на доходи фізичних осіб та у відповідній частині застосування штрафної санкції.

При цьому контролюючим органом безпідставно не були враховані надані Позивачем документи, що підтверджують витрати, які безпосередньо пов`язані з отриманням ним доходів, зокрема: витяг з Книги обліку доходів і витрат за період січень 2018 - лютий 2020 років; рахунки-фактури від 02.01.2018, від 01.02.2018, від 01.05.2018, від 30.05.2018, від 01.06.2018, від 01.08.2018, від 03.09.2018, від 01.10.2018, від 01.11.2018, від 02.01.2019, від 01.02.2019, від 01.03.2019, від 01.04.2019, від 02.05.2019, від 03.06.2019, від 01.08.2019, від 01.11.2019, від 02.12.2019, від 03.01.2020; Акти здачі-прийняття робіт від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 30.05.2018, від 31.05.2018, від 27.06.2018, від 31.08.2018, від 28.09.2018, від 31.10.2018, від 30.11.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 29.03.2019, від 30.04.2019, від 31.05.2019, від 28.06.2019, від 30.08.2019, від 29.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020; накладні від 03.01.2018; від 10.01.2018, від 17.01.2018, від 24.01.2018, від 31.01.2018, від 07.02.2018, від 14.02.2018, від 19.02.2018, від 17.02.2018, від 21.02.2018, від 28.02.2018, від 18.04.2018, від 25.04.2018, від 02.05.2018, від 09.05.2018, від 15.05.2018, від 16.05.2018, від 23.05.2018, від 15.06.2018, від 20.06.2018, від 27.06.2018, від 28.06.2018, від 29.06.2018, від 04.07.2018, від 10.07.2018, від 11.07.2018, від 18.07.2018, від 24.07.2018, від 25.07.2018, від 30.07.2018, від 01.08.2018, від 08.08.2018, від 15.08.2018, від 22.08.2018, від 28.08.2018, від 29.08.2018, від 05.09.2018, від 07.09.2018, від 12.09.2018, від 17.09.2018, від 19.09.2018, від 26.09.2018, від 02.10.2018, від 03.10.2018, від 05.10.2018, від 10.10.2018, від 17.10.2018, від 26.10.2018, від 31.10.2018, від 07.11.2018, від 14.11.2018, від 21.11.2018, від 28.11.2018, від 05.12.2018, від 07.12.2018, від 12.12.2018, від 18.12.2018, від 19.12.2018, від 26.12.2018, від 03.01.2019, від 09.01.2019, від 16.01.2019, від 25.01.2019, від 30.01.2019, від 06.02.2019, від 13.02.2019, від 27.02.2019, від 05.03.2019, від 06.03.2019, від 13.03.2019, від 20.03.2019, від 25.03.2019, від 29.03.2019, від 03.04.2019, від 10.04.2019, від 17.04.2019, від 24.04.2019, від 01.05.2019, від 03.05.2019, від 08.05.2019, від 14.05.2019, від 15.05.2019, від 22.05.2019, від 30.05.2019, від 05.06.2019, від 12.06.2019, від 17.06.2019, від 19.06.2019, від 26.06.2019, від 01.07.2019, від 03.07.2019, від 10.07.2019, від 17.07.2019, від 22.07.2019, від 24.07.2019, від 31.07.2019, від 07.08.2019, від 14.08.2019, від 21.08.2019, від 30.08.2019, від 11.09.2019, від 18.09.2019, від 25.09.2019, від 09.10.2019, від 16.10.2019, від 23.10.2019, від 30.10.2019, від 06.11.2019, від 13.11.2019, від 20.11.2019, від 29.11.2019, від 04.12.2019, від 11.12.2019, від 25.12.2019, від 18.12.2019, від 07.01.2020, від 08.01.2020, від 15.01.2020, від 22.01.2020, від 29.01.2020, від 31.01.2020, від 01.02.2020; квитанції від 19.02.2018, від 15.05.2018, від 27.06.2018, від 10.07.2018, від 24.07.2018, від 30.07.2018, від 17.09.2018, від 02.10.2018, від 20.02.2019, від 05.03.2019, від 03.05.2019, від 01.07.2019, від 22.07.2019; видаткові накладні від 04.01.2018, від 05.01.2018, від 09.01.2018, від 10.01.2018, від 11.01.2018, від 16.01.2018, від 17.01.2018, від 18.01.2018, від 23.01.2018, від 23.01.2018, від 24.01.2018, від 26.01.2018, від 30.01.2018, від 31.01.2018, від 03.02.2018, від 06.02.2018, від 07.02.2018, від 13.02.2018, від 14.02.2018, від 16.02.2018, від 17.02.2018, від 20.02.2018, від 21.02.2018, від 28.02.2018, від 17.04.2018, від 18.04.2018, від 19.04.2018, від 24.04.2018, від 25.04.2018, від 30.04.2018, від 02.05.2018, від 08.05.2018, від 09.05.2018, від 15.05.2018, від 16.05.2018, від 17.05.2018, від 23.05.2018, від 24.05.2018, від 29.05.2018, від 31.05.2018, від 06.06.2018, від 07.06.2018, від 12.06.2018, від 19.06.2018, від 20.06.2018, від 21.06.2018, від 26.06.2018, від 27.06.2018, від 04.07.2018, від 07.07.2018, від 10.07.2018, від 11.07.2018, від 17.07.2018, від 19.07.2018, від 24.07.2018, від 25.07.2018, від 31.07.2018, від 01.08.2018, від 02.08.2018, від 07.08.2018, від 08.08.2018, від 14.08.2018, від 15.08.2018, від 16.08.2018, від 21.08.2018, від 22.08.2018, від 28.08.2018, від 29.08.2018, від 04.09.2018, від 05.09.2018, від 06.09.2018, від 11.09.2018, від 12.09.2018, від 18.09.2018, від 19.09.2018, від 20.09.2018, від 21.09.2018, від 25.09.2018, від 26.09.2018, від 27.09.2018, від 01.10.2018, від 02.10.2018, від 03.10.2018, від 09.10.2018, від 10.10.2018, від 17.10.2018, від 18.10.2018, від 19.10.2018, від 23.10.2018, від 24.10.2018, від 27.10.2018, від 30.10.2018, від 31.10.2018, від 06.11.2018, від 07.11.2018, від 13.11.2018, від 14.11.2018, від 20.11.2018, від 22.11.2018, від 24.11.2018, від 27.11.2018, від 28.11.2018, від 29.11.2018, від 30.11.2018, від 04.12.2018, від 05.12.2018, від 11.12.2018, від 12.12.2018, від 18.12.2018, від 19.12.2018, від 25.12.2018, від 26.12.2018, від 27.12.2018, від 04.01.2019, від 05.01.2019, від 09.01.2019, від 16.01.2019, від 17.01.2019, від 23.01.2019, від 29.01.2019, від 30.01.2019, від 31.01.2019, від 05.02.2019, від 06.02.2019, від 12.02.2019, від 14.02.2019, від 19.02.2019, від 20.02.2019, від 26.02.2019, від 27.02.2019, від 28.02.2019, від 01.03.2019, від 05.03.2019, від 06.03.2019, від 13.03.2019, від 15.03.2019, від 19.03.2019, від 20.03.2019, від 21.03.2019, від 26.03.2019, від 27.03.2019, від 28.03.2019, від 02.04.2019, від 03.04.2019, від 05.04.2019, від 09.04.2019, від 10.04.2019, від 11.04.2019, від 16.04.2019, від 17.04.2019, від 23.04.2019, від 24.04.2019, від30.04.2019, від 01.05.2019, від 02.05.2019, від 07.05.2019, від 08.05.2019, від 11.05.2019, від 15.05.2019, від 21.05.2019, від 22.05.2019, від 24.05.2019, від 28.05.2019, від 29.05.2019, від 30.05.2019, від 04.06.2019, від 05.06.2019, від 08.06.2019, від 11.06.2019, від 12.06.2019, від 13.06.2019, від 14.06.2019, від 15.06.2019, від 18.06.2019, від 19.06.2019, від 20.06.2019, від 25.06.2019, від 26.06.2019, від 28.06.2019, від 29.06.2019, від 03.07.2019, від 04.07.2019, від 06.07.2019, від 09.07.2019, від 10.07.2019, від 12.07.2019, від 16.07.2019, від 17.07.2019, від 23.07.2019, від 24.07.2019, від 25.07.2019, від 26.07.2019, від 30.07.2019, від 31.07.2019, від 03.08.2019, від 06.08.2019, від 07.08.2019, від 09.08.2019, від 13.08.2019, від 14.08.2019, від 15.08.2019, від 20.08.2019, від 21.08.2019, від 27.08.2019, від 28.08.2019, від 30.08.2019, від 03.09.2019, від 10.09.2019, від 11.09.2019, від 17.09.2019, від 18.09.2019, від 20.09.2019, від 24.09.2019, від 25.09.2019, від 30.09.2019, від 03.10.2019, від 08.10.2019, від 09.10.2019, від 10.10.2019, від 14.10.2019, від 15.10.2019, від 16.10.2019, від 22.10.2019, від 23.10.2019, від 29.10.2019, від 30.10.2019, від 01.11.2019, від 05.11.2019, від 06.11.2019, від 07.11.2019, від 12.11.2019, від 13.11.2019, від 15.11.2019, від 20.11.2019, від 21.11.2019, від 22.11.2019, від 26.11.2019, від 27.11.2019, від 30.11.2019, від 03.12.2019, від 04.12.2019, від 05.12.2019, від 11.12.2019, від 14.12.2019, від 16.12.2019, від 17.12.2019, від 18.12.2019, від 25.12.2019, від 27.12.2019, від 30.12.2019, від 31.12.2019, від 03.01.2020, від 04.01.2020, від 08.01.2020, від 10.01.2020, від 14.01.2020, від 15.01.2020, від 21.01.2020, від 22.01.2020, від 28.01.2020, від 29.01.2020, від 01.02.2020; товарно-транспортні накладні від 17.04.2018, від 18.04.2018, від 21.02.2018, від 19.04.2018, від 24.04.2018, від 25.04.2018, від 30.04.2018, від 16.05.2018, від 31.05.2018, від 31.10.2018, від 06.11.2018, від 11.12.2018, від 12.12.2018, від 18.12.2018, від 30.01.2019, від 20.02.2019, від 17.07.2019, від 15.01.2020, від 29.01.2020; квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 24.10.2018; виписка АТ КБ «ПриватБанк» за період з 20.09.2016 по 03.03.2020.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що понесені Позивачем у перевіряємому періоді витрати, пов`язані з його господарською діяльністю, документально підтверджені, що відповідає даним податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік, поданих до контролюючого органу.

Крім того, підставою для застосування до Позивача штрафної санкції визначено норми п. 123.2 ст. 123 ПК України.

Станом на день підписання Акта перевірки - 27.01.2025, пунктом 123.2. ст.123 ПК України було передбачено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України, в редакції, чинній у перевіряємому періоді (2018-2020 роки) вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів звертає увагу, що ст. 123 ПК України було викладено у новій редакції Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» № 466-IX від 16.01.2020, за умовами п. 1 Розділу II «Прикінцеві положення» якого, останній набирав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім змін до, зокрема, ст. 123 ПК України, що набирали чинності з 01 січня 2021 року.

Таким чином, ст. 123 ПК України у редакції до 01.01.2021 не передбачала складу податкового правопорушення, елементом якого є умисел платника податків.

Як вбачається з Акта перевірки від 27.01.2025, Позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб та застосовано відповідну штрафну санкцію за період з 01.01.2018 по 14.02.2020, тобто до введення законодавцем в дію Закону України від 16.01.2020 № 466-IX, проте за податковим законодавством, яким запроваджено інститут вини платника податків з метою визначення розміру штрафної санкції.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте Головним управлінням ДПС у Чернігівській області податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2025 року № 12198/Ж10/25-01-24-05, якими Позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб, а також застосовані відповідні штрафні санкції, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2025 року № 12201/Ж10/25-01-24-05 Відповідачем за результатами перевірки було встановлено, що з врахуванням допущених порушень, які зазначені вище, Позивачем занижено військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування.

Оскільки суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2025 року № 12198/Ж10/25-01-24-05, то податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2025 року № 12201/Ж10/25-01-24-05 є також протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2025 року № 4043/Ж10/25-01-24-05 колегія суддів звертає увагу, що строк давності для визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість сплинув, оскільки перевіряємий період для визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість Відповідач визначив період з серпня 2018 року по липень 2019 року.

Крім того, як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підставою для застосування до Позивача штрафної санкції визначено норми п. 123.2 ст. 123 ПК України, що є безпідставним, оскільки правовідносини, які виникли до 01.01.2021 та були зафіксовані Відповідачем у Акті перевірки від 27.01.2025, не передбачали встановлення Відповідачем при визначенні суми штрафної санкції вини, як кваліфікуючої ознаки податкового правопорушення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2025 року № 4043/Ж10/25-01-24-05 також є протиправним та підлягає скасуванню, з чим погоджується і колегія суддів.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 20 000,00 грн, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До суду першої інстанції, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 31 березня 2025 року № 31/03/25/КО на 4 арк.; додатку № 2 від 11 червня 2025 року на 1 арк.; Рахунок на оплату № 156 від 11 червня 2025 року на 1 арк.; платіжну інструкцію від 12 червня 2025 року № 1.175073841.1 про оплату вартості правової допомоги; Ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1110278 від 11 червня 2025 року на 1 арк.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 31 березня 2025 року № 31/03/25/КО, укладеного між Позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Лігал Айк`ю Груп» (Адвокатське об`єднання) у порядку та на умовах, визначених цим Договором Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання здійснити представництво Клієнта, що полягає у забезпеченні реалізації прав і обов`язків Клієнта в цивільному, господарському, адміністративному судочинстві, в інших державних органах, у тому числі і органах Державної податкової служби України (центрального апарату та територіальних органах), перед фізичними та юридичними особами, а також надати інші види правничої допомоги щодо надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, я також на сприяння їх відновленню у разі порушення (надалі також Послуги).

11.06.2025 між Сторонами було підписано Додаток № 2 до договору, відповідно до пунктів 1, 2 якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту юридичні послуги (правову допомогу) з представництва та надання інших видів правової допомоги, необхідних для підготовки та подання до Чернігівського окружного адміністративного суду позову з метою скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом на підставі Акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.01.2025 № 1374/Ж5/25-01-24-05/3381819375, зокрема:

- складення і направлення до суду заяв по суті справи, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво Клієнта (зокрема, ведення справи в суді).

Вартість Послуг, передбачених у п. 1 цього Додатку, становить 20 000,00 грн.

На підтвердження сплати наданих правничих послуг Позивачем надано до суду першої інстанції платіжну інструкцію від 12 червня 2025 року №1.175073841.1 про сплату 20 000,00 грн за оплату рахунку № 156 від 11.06.2025 згідно додатку № 2 від 11.06.2025 до договору № 31/03/25/КО від 31.03.2025.

Відповідач заперечуючи проти клопотання Позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що розмір заявлених Позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є завищеним.

Відповідач вказав, що спірні правовідносини у даній справі стосувалися виключно надання оцінки правомірності дій контролюючого органу. При цьому, обсяг нормативного регулювання спірних правовідносин також не є значним та зводиться до статей Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів.

За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17.

Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Також, Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Колегія суддів при вирішенні питання витрат на професійну правничу допомогу вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв`язку з чим понесені Позивачем витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції необхідно присудити в сумі 10 000,00 грн.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи та частково порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання в частині присудженої до стягнення на користь Позивача суми витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, у зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині, що стосується присудженої до стягнення на користь Позивача суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції скасувати, постановити в цій частині нове судове рішення, яким заяву Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції задовольнити частково.

Також, представником Позивача у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи у Шостому апеляційному адміністративному суді в сумі 12 000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції Позивачем надано: додаток № 5 від 08 грудня 2025 року на 1 арк.; Рахунок на оплату № 283 від 08 грудня 2025 року на 1 арк.; Акт надання послуг № 285 від 24 грудня 2025 року на 1 арк.; платіжну інструкцію від 09 грудня 2025 року № 2.439244733.1 про оплату вартості правової допомоги; Ордер про надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1110259 від 01 квітня 2025 року на 1 арк..

Колегія суддів звертає увагу, що представником Позивача було подано до суду апеляційної інстанції лише відзив на апеляційну скаргу.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за потрібне присудити понесені Позивачем в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року - скасувати в частині, що стосується присудженої до стягнення на користь ОСОБА_1 суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 10 000,00 (десять тисяч) грн.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Є.І. Мєзєнцев

Повний текст складено 22.01.2026 року.