Рішення від 02 листопада 2025 р. у справі №759/25001/24 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/25001/24

пр. № 2/759/1497/25

03 листопада 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., представника Оболонської окружної прокуратури міста Києва, Кобченко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на частину земельної ділянки шляхом її конфіскації на користь держави

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції сторін

Аргументи Оболонської окружної прокуратури

22 листопада 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на частину земельної ділянки шляхом її конфіскації на користь держави.

Позов обґрунтований тим, що:

- 23 липня 2008 року громадянин російської федерації ОСОБА_1 одержав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку у праві власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,0601 га, кадастровий номер 8000000000:75:763:0005, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (далі також - земельна ділянка);

- 20 березня 2009 року громадянин російської федерації ОСОБА_1 на підставі вказаного свідоцтва отримав державний акт на право власності на земельну ділянку;

- у порушення вимог закону ОСОБА_1 земельну ділянку протягом року після набуття права власності на неї не відчужив.

У судовому засіданні представник Оболонської окружної прокуратури міста Києва, Кобченко Т.І. , позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, з підстав, викладених у позові.

Позиція Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області

Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області позов підтримало.

17 січня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшли пояснення Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, подані 16 січня 2025 року Цап Н.О.

У поясненнях представник Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській областіпросила позов задовольнити, справу розглянути без її участі.

Позиція відповідача

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 210).

Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

ІІ. Процесуальні дії суду

03 грудня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 30 січня 2025 року.

30 січня 2025 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 27 березня 2025 року.

У зв`язку з незгодою представника Оболонської окружної прокуратури міста Києва на заочний розгляд справи судове засідання, призначене на 27 березня 2025 року, суд відклав на 05 травня 2025 року.

У зв`язку з незгодою представника Оболонської окружної прокуратури міста Києва на заочний розгляд справи судове засідання, призначене на 05 травня 2025 року, суд відклав на 09 червня 2025 року.

У зв`язку з незгодою представника Оболонської окружної прокуратури міста Києва на заочний розгляд справи судове засідання, призначене на 09 червня 2025 року, суд відклав на 10 липня 2025 року.

У зв`язку з незгодою представника Оболонської окружної прокуратури міста Києва на заочний розгляд справи судове засідання, призначене на 10 липня 2025 року, суд відклав на 10 вересня 2025 року.

У зв`язку з незгодою представника Оболонської окружної прокуратури міста Києва на заочний розгляд справи судове засідання, призначене на 10 вересня 2025 року, суд відклав на 03 листопада 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, а також ураховуючи те, що представник Оболонської окружної прокуратури міста Києва у судовому засіданні 03 листопада 2025 року проти ухвалення заочного рішення не заперечила, суд без оформлення окремого документа ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

23 липня 2008 року за р. № 1-1651 державний нотаріус Четвертої київської державної нотаріальної контори Бірюк О.А. видала громадянину російської федерації ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку у праві власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,0601 га, кадастровий номер 8000000000:75:763:0005, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 63).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 993181, виданого Київською міською радою 20.03.2009 1/4 частка у праві власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,0601 га, кадастровий номер 8000000000:75:763:0005, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 належить громадянину російської федерації ОСОБА_1 (а.с. 28).

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 1/4 частка у праві власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,0601 га, кадастровий номер 8000000000:75:763:0005, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 належить громадянину російської федерації ОСОБА_1 (а.с. 19-21).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 40368848 від 13.11.2024 за параметрами запиту:кадастровий номер 8000000000:75:763:0005 відомості відсутні (а.с. 22).

Відповідно до листа Центрального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 13532-24 від 16.10.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортами громадянина України, паспортами громадянина України для виїзду за кордон не документувався (а.с. 35).

Згідно з листом Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації № 057-13602 від 08.10.2024 у діях громадянина російської федерації ОСОБА_1 містяться ознаки порушення вимог земельного законодавства, а саме ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України (а.с. 23-25).

ІV. Мотиви, оцінка і висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Одним зі способів захисту цивільних прав, згідно із п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є припинення правовідношення.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом приписів ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частина 1 статті 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом

Відповідно до ч. 1 ст. 348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до положень статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (частини друга - четверта статті 81 ЗК України).

Відповідно до вимог п. п. "д", "е" ч. 1 ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч. ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України).

Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику (ч. 4 ст. 145 ЗК України).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається:

- Оболонська окружна прокуратура міста Києва звернулася до суду в інтересах Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області з вимогою конфіскувати земельну ділянку, що належить громадянину російської федерації ОСОБА_1 , у власність держави;

- надані Оболонською окружною прокуратурою міста Києва з достатнім ступенем переконливості підтверджують, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення 20 березня 2009 року, проте не здійснив її відчуження протягом року, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 81 ЗК України;

- відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не подав відзиву на позов та не навів суду будь-яких аргументів, якщо у нього такі існували, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог.

Оскільки порушення іноземним громадянином вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України має наслідком примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, суд задовольняє позов повністю.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За подання цього позову Київська міська прокуратура сплатила судовий збір у сумі 3 028,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 2266 від 21.11.2024 (а.с. 155).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Київської міської прокуратури.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на частину земельної ділянки шляхом її конфіскації на користь держави задовольнити повністю.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області 1/4 частку у праві власності на земельну ділянку загальною площею 0,0601 га, кадастровий номер 8000000000:75:763:0005, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910019) судовий збір у сумі 3 028,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Учасники справи:

Позивач: Оболонська окружна прокуратура міста Києва (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Героїв полку «Азов», будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України Київської міської прокуратури 02910019) в інтересах Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Серпова, будинок 3/14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39817550).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя Ю.В. Кравченко