Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №753/24257/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 753/24257/24 Суддя (судді) першої інстанції: Троценко Т.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

11.12.2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ГБВ № 177236 від 09. 11. 2024 року, складену поліцейським взводу 1 батальйону 2 полку 2 Управління поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Лободою О. С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП та провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 178 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вищезазначена постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2025 р. позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення не підтверджено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду, подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом, оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм КУпАП.

Зокрема, відповідач зауважує, що суду першої інстанції повторно було надано ДВД диск, на якому міститься файл відеозапису, що відтворює об`єктивну сторону правопорушення Позивача за ч.1 ст. 178 КУпАП, що мало місце 09.11.2024 року.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином, від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка з огляду на скорочені строки, визначені ст. 286 КАС України для розгляду справ даної категорії, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Постановою серії ГБВ № 177236 від 09.11.2024 року, складену поліцейським взводу 1 батальйону 2 полку 2 Управління поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Лободою О.С. притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, о 03 год 43 хв. по вул. Анни Ахматової, 49 у м. Києві останній перебував у громадському місці у п`яному вигляді та своєю поведінкою ображав людську гідність і громадську мораль, що виражалося у розхитуванні при ходьбі зі сторони в сторону, неохайному брудному одязі із неприємним запахом.

ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 85 грн.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).

Отже, оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, то склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.178 КУпАП розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтями 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

У рекомендації №К(91) І Комітету Ради Європи Державам членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що для встановлення у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.178 КУпАП, необхідно встановити, що він дійсно перебував в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

За приписами п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу та події адміністративного правопорушення.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Так, для правомірного притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідним є наявність двох критеріїв: 1) належним чином зафіксований факт вчинення правопорушення та 2) додержання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Об`єктом адміністративного проступку, визначеного ч.1 статті 178 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у появі в громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, під якою необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп`яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав`язливе ставлення до громадян тощо); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп`яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п`яний повністю безпорадний (у непритомному стані). До того ж не має значення вид вжитого напою, що містив алкогольну складову, а також місце його вживання (це може бути будь-яке громадське місце, навіть те, де розпивання алкогольних напоїв не заборонено. Водночас не можна кваліфікувати появу у п`яному вигляді лише за ознаками стану сп`яніння в громадському місці, якщо поведінка особи не ображає людську гідність і громадську мораль (постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у справі № 536/2056/16-а).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» суспільна мораль - система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов`язок, совість, справедливість.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що, на переконання поліцейського, об`єктивна сторона правопорушення, вчиненого позивачем, полягала саме в появі в громадському місці у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Проте, відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи, в тому числі й апеляційним судом, з наявних матеріалів, не встановлено, які саме дії або бездіяльність позивача ображали людську гідність і мораль.

При цьому, як в суді і інстанції, так і в апеляційній скарзі, відповідач посилається як на доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП, на відеозапис нагрудної боді - камери працівника поліції БК № 472733, яка працювала під час складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 09.11.2024 року, проте судом першої інстанції було зазначено, що після відкриття конверту, у якому містився ДВД диск, виявилося, що він пошкоджений та перегляду не підлягає.

Апеляційному суду даний диск також надано не було.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів для підтвердження здійснення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього було притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2025 р. - залишити без задоволення.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Файдюк