Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №640/1255/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/1255/21 Суддя (судді) першої інстанції: Татаринов Дмитро Вікторович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

12.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позов до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 18.06.2019 року №172942-54 форми «Ф» Головного управління ДФС у Київській області та визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Київській області та скасувати суму боргу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на суму 205 809,29 грн. в інтегрованій картці платника податку в Головному управлінні ДПС у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна податкова вимога прийнята з порушенням Податкового кодексу України та Порядку Міністерства фінансів України за № 422 та підлягає скасуванню.

Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м. Києва ця справа надійшла 17.03.2025 на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Приймаючи таке рішення суд перші інстанції виходи з того, що позовні вимоги не підтверджені належними доказами.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Апелянт наголосив, що суд першої інстанції не дослідив обставини направлення йому податкової вимоги від 18.06.2019 № 172942-54 на суму 104299.77грн., яка стала підставою для прийняття спірної вимоги.

Так, апелянт навів судову практику Верховного Суду з подібних спорів, зокрема постанову у справі № 120/2014/24, яку суд першої інстанції не прийняв до уваги при прийнятті спірного рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після її надходження, ухвалою від 30.09.2025 призначено до слухання у порядку письмового провадження з 20.10.2025.

Слухання справи продовжувалось з поважних причин.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою з огляду на таке.

Обставини, встановлені судом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Фізична особа підприємець ОСОБА_1 припинив здійснювати господарську діяльність із 22.10.2019 року, номер запису: 23390060002020144 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.

За даними інформаційної системи ДПС України у позивача станом на 18.06.2019 року обліковувався податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб (КБК 18050400) в сумі 104 299,72 грн., який виник 20.05.2019 року в результаті несплати грошових зобов`язань самостійно визначених платником податків згідно податкової декларації вiд 10.05.2019 року № 44228.

Вказані грошові зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб позивачем самостійно не сплачені.

18.06.2019 року ГУ ДФС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу форми «Ф» №172942-54 на суму 104299,72 грн., яка була направлена позивачу засобами поштового зв`язку з рекомендованим листом про вручення поштового відправлення.

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги позивача на підставі тих доказів, які надали сторони, відповідно до положень ст.308 КАС України.

Нормативно-правове обґрунтування.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі- ПК України в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 291.1. статті 291 ПК України у цій главі встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Пунктами 291.2, 291.3 статті 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4. статті 291 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:

а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:

здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;

провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;

не використовують працю найманих осіб;

членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;

площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Згідно з пунктом 293.1 статті 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до пункту 293.3 статті 293 ПК України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Пунктами 46.1, 46.2 ст. 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску. Платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 49.1 та 49.2 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Положеннями пункту 295.3 статті 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до пунктів 296.1 298.3 статті 296 ПК України, платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.

Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів та витрат такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.

Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Пунктом 296.4 та підпунктом 296.5.3, 296.5.4 пункту 296.5 статті 296 ПК України встановлено, що податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси. Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці) у податковій декларації окремо відображають: 1) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку; 2) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу). Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) у податковій декларації окремо відображають: 1) обсяг доходу, що оподаткований за відповідною ставкою єдиного податку, встановленою для таких платників пунктом 293.3 статті 293 цього Кодексу; 2) обсяг доходу, що оподаткований за подвійною ставкою єдиного податку, встановленою для таких платників пунктом 293.3 статті 293 цього Кодексу (у разі перевищення обсягу доходу).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 59.4 та 59.5 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Також, відповідно до пункту 1 розділу 3 «Порядку направлення податковим органами податкових вимог платникам податків» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610 передбачено, що податкові вимоги разом із детальним розрахунком суми податкового боргу формується автоматично на підставі даних інформаційно-комукаційної системи ДПС з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої у порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 ПК України.

Згідно з пунктом 5 розділу 4 «Порядку направлення податковим органами податкових вимог платникам податків» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610, сформована в ІТС податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у паперовій та/або електронній формі. Податкова вимога, що надсилається (вручається) у паперовій формі, у день її формування в ІТС друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та не пізніше наступного робочого дня один примірник надсилається (вручається) платнику податків, другий долучається до справи платника податків.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання, з огляду на вказану норму ГУ ДПС у Київській області мало право направити зазначену вимогу лише після 21 травня 2019 року. При цьому, ПК України та «Порядком направлення податковим органами податкових вимог платникам податків», не визначений граничний термін формування такої вимоги, у зв`язку з чим податкова вимога сформована та направлена без порушення положень пункту 59.3 статті 59 ПК України.

Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджено, що за даними інформаційної системи ДПС України у позивача станом на 18.06.2019 року обліковувався податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб (КБК 18050400) в сумі 104 299,72 грн., який виник 20.05.2019 року в результаті несплати грошових зобов`язань самостійно визначених платником податків згідно податкової декларації вiд 10.05.2019 року № 44228.

Вказані грошові зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб позивачем самостійно не сплачені.

18.06.2019 року ГУ ДФС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу форми «Ф» №172942-54 на суму 104299,72 грн., яка була направлена позивачу засобами поштового зв`язку з рекомендованим листом про вручення поштового відправлення.

Вказані обставини підтверджені належними доказами і апелянтом не спростовано.

Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, апелянт не надав належних та допустимих доказів щодо наведених вище обставин і їх спростування.

Доводи апелянта щодо наявності іншої судової практики, зокрема Верховного суду у справі № 120/2014/24, колегія суддів вважає цей довід таким, що не заслуговує уваги, оскільки у вказаній справі інші правовідносини, а саме це справа за позовом Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області до Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар`єр" про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівнику Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар`єр".

Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволені адміністративного позову у повному обсязі.

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 р. - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Файдюк