Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №420/34415/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34415/25

Перша інстанція: суддя Бабенко Д.А.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025р. про повернення позовної заяви без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дніпровського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 19 квітня 2023р. про відкриття виконавчого провадження, яка винесена в рамках виконавчого провадження №71613032 з примусового виконання постанови №63436197 від 28 жовтня 2020р. по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 245 325,81грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 19 квітня 2023р. про арешт майна боржника, винесену в рамках виконавчого провадження №71613032;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 19 квітня 2023р. про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження №71613032;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 19 квітня 2023р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену в рамках виконавчого провадження №71613032;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 10 грудня 2024р. про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження №71613032.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025р. визнано неповажними підстави для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, які зазначені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови про арешт коштів боржника від 10.12.2024 ВП №71613032.

У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови про арешт коштів боржника від 10.12.2024 ВП №71613032 – відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови – повернуто позивачу без розгляду.

Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи ухвалу про повернення позову позивачеві без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у спосіб подання заяви із наведенням підстав для поновлення процесуального строку, а наведені підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, що зазначені в заяві про поновлення строку на оскарження постанови про арешт коштів боржника є неповажними, то позовна заява підлягає поверненню на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів виходить з наступного.

Приписами ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 КАС України.

За правилами ч.1,2 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст.123 КАС України.

Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У відповідності до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Судова колегія зазначає, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Положеннями ст.44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пп.6, 7 ч.5 ст.44 КАС України).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 10 грудня 2024р. про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження №71613032.

Проте, до суду із даним позовом позивач звернувся лише 10.10.2025р., тобто з пропущенням десятиденного строку звернення до суду, встановленого ст.287 КАС України.

При цьому, з наданої позивачем копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого №02563 від 24.07.2025р. вбачається, що позивач знаходився на лікуванні з 22.07.2025р. по 24.07.2025р..

Також з наданої позивачем копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4499 від 4.08.2025р. вбачається, що позивач знаходився на лікуванні з 24.07.2025р. по 4.08.2025р..

Проте, судова колегія звертає увагу на те, що позивач не надає доказів поважності причин пропуску строку за період з 10.12.2024р. по 22.07.2025р. та за період з 4.08.2025р. по 10.10.2025р..

Тобто, позивач не був позбавлений можливості оскаржити спірну постанову Державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10 грудня 2024р. про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження №71613032 в десятиденний строк.

Проте, до суду позивач звернувся лише 10.10.2025р..

За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку причини пропуску строку звернення до суду є неповажними.

При цьому, ані матеріали позовної заяви, ані заява про поновлення строку звернення до суду не містять обґрунтованих підстав поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначені позивачем обставини, на переконання суду, не були перешкодою для звернення до суду особи за захистом своїх прав.

Крім того, дослідивши подану заяву про поновлення строків звернення до суду, судова колегія звертає увагу на те, що зазначена заява містить аналогічні позовній заяві твердження та обґрунтування підстав для поновлення пропущеного строку, за виключенням підстав щодо перебування позивача на лікуванні.

Тобто, оцінка таких підстав вже надавалась судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 15.10.2025р.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 1.04.2020р. у справі №9901/601/19, початок перебігу строку не може бути пов`язаним з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову. Тобто, окремі обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а невжиття останнім активних дій протягом майже трьох місяців з часу винесення спірного рішення свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.02.2020р. №826/14417/18 зазначено, що вчинення дій щодо врегулювання спору у досудовому порядку шляхом тривалого (2008 - 2018р.) листування з дозвільними органами не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки ця обставина не є непереборною та такою, що унеможливила своєчасне звернення до суду, зважаючи на негативні відповіді щодо порушених позивачками у зверненнях питань.

При цьому, як зазначає позивач у змісті позову, про наявність оскаржуваних постанов йому стало відомо саме на початку лютого 2025р. після завантаження додатку «Дія», в якому безпосередньо і відображались оскаржувані постанови.

Відтак, суддя звертає увагу на те, що позивач щонайменше з лютого 2025р. обізнаний щодо наявності оскаржуваної постанови.

Тобто, в даному випадку це свідчить про зволікання з боку сторони позивача та не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не наведено обґрунтованих причин, підтверджених належними доказами, об`єктивної неможливості оскарження постанови про арешт коштів боржника в судовому порядку у встановлений законом десятиденний строк.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 р. № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком судом першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, а наведені ним причини суддя визнає неповажними.

Інших обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду, позивачем у заяві про поновлення строку на оскарження постанови про арешт коштів боржника не зазначено, та відповідних доказів на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду не надано.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025р. про повернення позовної заяви без розгляду - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту отримання.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко