Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №420/34415/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 21 січня 2026 р.

Справа: №420/34415/25

Суддя: Градовський Ю.М.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34415/25

Перша інстанція: суддя Бабенко Д.А.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025р. про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дніпровського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 19 квітня 2023р. про відкриття виконавчого провадження, яка винесена в рамках виконавчого провадження №71613032 з примусового виконання постанови №63436197 від 28 жовтня 2020р. по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 245 325,81грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 19 квітня 2023р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену в рамках виконавчого провадження №71613032;

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №420/24212/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 19 квітня 2023р. про відкриття виконавчого провадження, яка винесена в рамках виконавчого провадження №71613032 з примусового виконання постанови №63436197 від 28 жовтня 2020р. по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 245 325,81грн.;

- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 19 квітня 2023р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену в рамках виконавчого провадження №71613032.

Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ініціює новий позов з тим же предметом до того самого відповідача, що є аналогічним щодо предмету спору у справі №420/15979/23, що вже вирішене в цілому.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спірне питання, виходячи з наступного.

Положеннями ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Правилами ч.1 ст.370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч.2 ст.382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч.1 ст.383 КАС України).

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ст.ст.382, 383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена постановах від 20.02.2019р. у справі №806/2143/15, від 17.04.2019р. (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020р. (справа №815/2252/16), від 16.12.2021р. (справа №170/167/17).

Відмова у відкритті провадження у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні адміністративного процесуального закону підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутись до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

Судова колегія звертає увагу, що, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999р. у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 квітня 2023р. в рамках виконавчого провадження №71613032, то судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного розгляду, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2023р. у справі за №420/15979/23:

- визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 квітня 2023 року про відкриття виконавчого провадження, яка винесена в рамках виконавчого провадження №71613032 з примусового виконання постанови №63436197 від 28.10.2020 року по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 246309,86 грн;

- визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 квітня 2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену в рамках виконавчого провадження № 71613032;

- в іншій частині позову – відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2024р. апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023р. – скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 19.04.2023р. та ухвалено у відповідній частині нове рішення суду, яким у задоволені зазначених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023р. залишено без змін.

Відтак, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично заявляє позовні вимоги, що є аналогічним позовним вимогам, заявленим у справі №420/15979/23.

Тобто, оскаржувані постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 квітня 2023р. в рамках виконавчого провадження №71613032 вже були предметом розгляду у справі №420/15979/23.

При цьому, зі змісту адміністративного позову вбачається, що вказане підтверджується позивачем.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.04.2018р. у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами (стаття 361 КАС України). Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду у справі №752/4995/17 підтримала правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо підстав перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, визначивши, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не самe це рішення як юридичний факт, а обставина, яку в ньому встановив суд.

Жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

При цьому, суддя зазначає, що встановлення нових обставин у справі № 420/15979/23, що стали відомі позивачу після ухвалення П`ятим апеляційним адміністративним судом постанови від 11.10.2024, не є підставою для звернення до суду з новим позовом, предметом спору якого є ті ж самі спірні правовідносини, що були предметом розгляду у справі №420/15979/23.

Однак, позивач ініціює новий позов з тим же предметом до того самого відповідача, що є аналогічним щодо предмету спору у справі № 420/15979/23, що вже вирішене в цілому.

Зазначаючи про нові обставини та підстави позову позивач намагається повторно оскаржити у судовому порядку одні і ті ж самі акти індивідуальної дії, а саме постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 квітня 2023 року в рамках виконавчого провадження №71613032, що є неприпустимим, оскільки в межах справи №420/15979/23 вже надано оцінку оскаржуваним постановам та ухвалено відповідне судове рішення, яке набрало законної сили.

Позивачем, у порушення вимог ст.45 КАС України, повторно заявлено позовні вимоги до того ж відповідача та з тим самими предметом, за наслідками розгляду яких судом прийнято рішення у справі №420/15979/23, що набрало законної сили.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, що серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (п. 61 рішення ЄСПЛ у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania), 28342/95).

Беручи до уваги суб`єктний склад учасників даної справи, зазначені предмет та підстави даного позову, суд встановив, що заявлений у цій справі спір є спором між тими самими сторонами, щодо одних і тих самих підстав і предмету, що вирішений Одеським окружним адміністративним судом та П`ятим апеляційним адміністративним судом за наслідками розгляду справи №420/15979/23. При цьому, відмова суду у задоволенні відповідних позовних вимог не може бути підставою для повторного звернення позивача до суду з тими ж вимогами. Після набрання судовим рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, до того ж відповідача.

При цьому судова колегія зазначає, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається. Також не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі позивачу під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Окрім того, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, або наведення іншого праворозуміння таких норм.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, на час розгляду справи є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до п.1 ч.2 ст.361 КАС України.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15).

Різне обґрунтування позивачем одних і тих самих позовних вимог у різних адміністративних справах не свідчить про наявність іншого позову у розумінні КАС України.

На підставі вказаного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за №420/24212/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині позовних вимог про:

1) визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 квітня 2023 року про відкриття виконавчого провадження, яка винесена в рамках виконавчого провадження №71613032 з примусового виконання постанови №63436197 від 28 жовтня 2020 року по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 245 325,81 грн.;

2) визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 квітня 2023 року про арешт майна боржника, винесену в рамках виконавчого провадження №71613032;

3) визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 квітня 2023 року про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження №71613032;

4) визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 квітня 2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену в рамках виконавчого провадження №71613032.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025р. про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту отримання.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua