Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №400/9498/21 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/9498/21

Перша інстанція: суддя Малих О.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2025р. про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про виконання рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій, бездіяльності та відмови протиправними; зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправними та скасування рішень, якщо такі були прийняті,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії та рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області стосовно припинення виплати пенсії ОСОБА_1 у жовтні 2020р. та скасувати такі рішення;

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Миколаївській області стосовно поновлення виплати пенсії на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок, викладений у листі №3745-3494/Ш-02/8-1400/21 від 12.04.2021р.;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області по не виплаті пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 та виплатити всі неотримані пенсійні кошти з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2023р. позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо переведення з 1.11.2020р. пенсії ОСОБА_1 на поштове відділення 54001 за місцем проживання/перебування, зазначеним в матеріалах пенсійної справи є протиправними;

- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 29.04.2021р. №1170402 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1.05.2021р.;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк»;

- в решті позовних вимог – відмовлено.

На виконання зазначеного рішення 3.05.2023р. видано виконавчі листи.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2024р. зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області протягом місяця з дня отримання ухвали подати звіт про виконання судового рішення від 26.01.2023р. у справі №400/9498/21 із наданням розгорнутих роз`яснень щодо виконання рішення суду з 28.02.2023р., а не з 1.05.2021р. – дати припинення нарахування ОСОБА_1 пенсії на його рахунок, а також щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 1.11.2020р. по 30.04.2021р..

26.04.2024р. від ГУ ПФУ надійшов звіт про виконання рішення, у якому вказано, що на виконання рішення від 26.01.2023р. здійснено виплату ОСОБА_1 пенсії на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк».

У зобов`язальній частині рішення суду від 26.01.2023р. у справі №400/9498/21, яке набрало законної сили 28.02.2023р., не встановлено дату, з якої необхідно поновити пенсійну виплату, тому поновлення проведено з дати набрання рішення законної сили, так як іншого не встановлено судом.

Щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за період з 1.11.2020р. по 30.04.2021р. ГУ ПФУ зазначило, що згідно звітів поштового відділення 54001 про виплату пенсій пенсія позивача в період з 1.11.2020р. по 30.04.2021р. залишилась невиплаченою. Невиплачені суми пенсії за період з 1.11.2020р. по 30.04.2021р. не включені у виплатні відомості, оскільки в рішенні від 26.01.2023р. у справі №400/9498/21, яке набрало законної сили 28.02.2023р., відсутні зобов`язання щодо виплати пенсії за зазначений період.

Загальний розмір доплати за рішенням склав 2 951,5грн. та виплачений у квітні 2023р..

Пенсійний орган до звіту додані: розрахунок суми на виконання рішення суду за період з 28.02.2023р. по 31.03.2023р.; довідка про розмір нарахованої пенсії за період з 1.11.2020р. по 30.04.2021р.; перерахунок пенсії від 15.03.2023р.; докази виплати пенсії.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 5.11.2025р. прийнято звіт ГУ ПФУ в Миколаївській області про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2023р. по справі за №400/9498/21.

Не погодившись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у прийнятті звіту про виконання судового рішення, накласти на керівника ГУ ПФУ у Миколаївській області - ОСОБА_2 , відповідальну за невиконання обов`язку стосовно виконання рішення суду від 26.01.2023р. у справі №400/9498/21, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; зобов`язати ГУ ПФУ у Миколаївській області подати у десятиденний строк звіт про виконання Рішення від 26.01.2023р.; постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому ст.249 КАС України і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За правилами ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Приймаючи ухвалу про прийняття звіту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано рішення суду від 26.01.2023р. по справі №400/9498/21, оскільки відповідачем надано відповідні документи про виконання судового рішення в повному обсязі.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку чим допустив порушення норм процесуального права, а тому апеляційний суд на підставі ст.320 КАС України, скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013р., зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004р. вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019р. №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019р. №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Відповідно до ч.2-3 ст.14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно з ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, у відповідності до зазначених правових норм, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2023р., яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання на всій території України.

Як вбачається із змісту наданого ГУ ПФУ на виконання рішення суду від 26.01.2023р. у даній справі, що, зокрема, стосувалось нарахування та виплати позивачу пенсії за період з 1.11.2020р. по 30.04.2021р. ГУ ПФУ зазначило, що згідно звітів поштового відділення 54001 про виплату пенсій пенсія позивача в період з 1.11.2020р. по 30.04.2021 року залишилась невиплаченою. Невиплачені суми пенсії за період з 1.11.2020р. по 30.04.2021р. не включені у виплатні відомості, оскільки в рішенні від 26.01.2023р. у справі №400/9498/21, яке набрало законної сили 28.02.2023р., відсутні зобов`язання щодо виплати пенсії за зазначений період.

Загальний розмір доплати за рішенням склав 2 951,5грн. та виплачений у квітні 2023р..

До звіту додані: розрахунок суми на виконання рішення суду за період з 28.02.2023р.ку по 31.03.2023 року; довідка про розмір нарахованої пенсії за період з 1.11.2020р. по 30.04.2021р.; перерахунок пенсії від 15.03.2023 року; докази виплати пенсії.

Суд першої прийняв вказаний звіт про виконання судового рішення.

Проте, судова колегія вважає, що суд першої інстанції взагалі не дослідив нарахування пенсії, що свідчить про формальне виконання судового рішення, а не по суті, оскільки ПФУ лише відзвітував про «виконання», але не про дійсне виконання судового рішення.

При цьому, відповідно до матеріалів справи, пенсія позивача до припинення виплати становила більший розмір, а ніж було нараховано ПФУ за рішенням суду не зрозумілу «доплату», а не пенсію.

Окрім того, пенсійним органом взагалі не надано доказів виплати саме пенсії позивача, зокрема її розмір та складові.

Відтак, суд першої інстанції взагалі не дослідив вказані обставини та відповідно не надав їм належної оцінку в контексті норм чинного процесуального законодавства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції не досліджено належним чином обставини справи, не перевірено правильність здійснення виплати пенсії позивачу на виконання рішення.

Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Відповідно до ст.320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.

Керуючись ст.ст.242,243,250,308,312,315,320,321,322,325,328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2025р. про прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко