Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №420/26027/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26027/25

Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа: Національна поліція України, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУНП в Одеській області, третя особа: Національна поліція України, в якому просив:

- визнати протиправним бездіяльність ГУНП в Одеські області щодо реалізації права на безоплатне отримання у власність займаного ОСОБА_1 та членами його родини житла, відповідно до п.1 ч.1 ст.6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;

- визнати протиправним рішення ГУНП в Одеській області щодо відмови в наданні дозволу на виведення квартири, яку займає ОСОБА_1 із родиною за адресою: АДРЕСА_1 зі складу службових приміщень із направленням клопотання до Національної поліції України;

- зобов`язати ГУНП в Одеській області надати дозвіл на виведення квартири, яку займає ОСОБА_1 із родиною за адресою: АДРЕСА_1 зі складу службових приміщень із направленням клопотання до Національної поліції України;

- зобов`язати ГУНП в Одеській області забезпечити реалізацію права на безоплатне отримання у власність займаного ОСОБА_1 та членами його родини житла, відповідно до п.1 ч.1 ст.6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з необхідності поліпшення житлових умов позивач та його родина перебували на обліку осіб, які відповідно до ст.40 ЖК України потребують поліпшення житлових умов в ГУНП в Одеській області.

Відповідно до ст.118 Житлового кодексу Української РСР та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Україні, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4.02.1988р. №373 на підставі ордеру на службове жиле приміщення №2651 серії ПР від 2 серпня 2019р. під час проходження служби позивачу та членам його сім`ї (дружина – ОСОБА_2 , донька – ОСОБА_3 , син – ОСОБА_4 ) було надано службове житло — квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджується ордером на службове жиле приміщення №2651 серії ПР від 2 серпня 2019р..

У 2020р. позивача було звільнено зі служби з лав Національної Поліції України з вислугою 25 календарних років служби та 34 пільгових років служби відповідно. Відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» Позивач набув статус ветерана ОВС (Національної поліції України), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та на нього розповсюджуються соціальні гарантії та пільги встановлені для ветеранів ОВС ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Крім того, позивач на підставі ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» набув статус пенсіонера ОВС за вислугою років, що підтверджується відповідним посвідченням.

З моменту звільнення позивача зі служби він продовжує проживати в зазначеній квартирі разом із членами своєї сім`ї.

Позивач зазначив, що відповідно до п.1 ч.1 ст.6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надаються такі пільги: право на безоплатне отримання у власність займаного ними та членами їх сімей житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду.

У зв`язку із завершенням служби позивача в Національній поліції України, необхідність у використанні цього приміщення як службового відпала.

З метою подальшої реалізації права на безоплатне отримання у власність займаного ним та членами його сім`ї житла, гарантованого п.1 ч.1 ст.6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», з врахуванням того, що дана квартира за адресою АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання для позивача та його родини, позивач не має іншого житла, право на отримання у власність іншого житла не реалізовував, він звернувся до ГУ НП в Одеській області із заявою про виключення даної квартири зі складу службових приміщень.

Проте, листом ГУНП в Одеській області №827682025 від 2.07.2025р. (236240) позивача було повідомлено про фактичну відмову у задоволенні його законних вимог із зазначенням: « 23.06.2025 відбулось засідання житлової комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області, на порядок денний якого було винесено питання щодо розгляду Вашої заяви про виключення трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 80,90 кв.м, житловою площею 37,60 кв.м, з числа службових житлових приміщень. На теперішній час поліпшення житлових умов потребують 112 працівників поліції в м. Одесі, з яких відповідно до вимог ст. 47 Житлового кодексу України, поліцейських, які потребують поліпшення умов зі складом родини більше 3-х осіб складає 41. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, програма забезпечення службовим житлом поліцейських реалізується в умовах обмеженого фінансування, що в свою чергу приводить до відсутності можливості придбання житла для військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, відповідно до положень Порядку використання коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 147, загальною площею більше ніж 66 кв. м. На підставі викладеного та відповідно до п. 6 розділу І Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37, на сьогоднішній день існує велика потреба наявності житлового фонду ГУНП в Одеській області трикімнатних квартир для діючих працівників поліції. За результатами засідання членами житлової комісії ухвалено рішення, що на даний час надання дозволу на виведення зазначеної квартири з числа службових та направлення клопотання до Національної поліції України з метою погодження вказаного питання, є передчасним».

Позивач вважаючи вищевказані дії протиправними звернувся до суду із даним позовом з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУНП в Одеській області, які виразилися у відмові в направленні до Національної поліції України клопотання про надання дозволу на виведення квартири, яку займає ОСОБА_1 із родиною за адресою: АДРЕСА_1 , зі складу службових житлових приміщень.

Зобов`язано ГУНП в Одеській області надіслати до Національної поліції України клопотання про надання дозволу на виведення квартири, яку займає ОСОБА_1 із родиною за адресою: АДРЕСА_1 , зі складу службових житлових приміщень для прийняття рішення по суті звернення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з бюджетних асигнувань ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968,96грн.

В апеляційній скарзі ГУНП в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку наявні протиправні дії ГУНП в Одеській області, які виразилися у відмові в направленні до Національної поліції України клопотання про надання дозволу на виведення квартири, яку займає ОСОБА_1 із родиною за адресою: АДРЕСА_1 , зі складу службових житлових приміщень, оскільки позивач фактично втратив безпосередній зв`язок з НПУ, а займане ним житло отримано у передбачений законом спосіб, тобто правомірно, і учасниками справи зазначене не ставиться під сумнів, в силу положень Житлового кодексу України він не може бути з нього виселений, а іншим житлом не забезпечений, перед Державою в особі відповідних державних органів з моменту набуття ним статусу ветерана ОВС (НПУ) виник обов`язок забезпечити реалізацію ним права на безоплатну передачу займаного житлового приміщення у власність, як того гарантують положення п.1 ч.1 ст.6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». На підставі вказаного, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги слід задовольнити частково та необхідно зобов`язати ГУНП в Одеській області надіслати до Національної поліції України клопотання про надання дозволу на виведення квартири, яку займає ОСОБА_1 із родиною за адресою: АДРЕСА_1 , зі складу службових житлових приміщень для прийняття рішення по суті звернення.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що у 2020р. ОСОБА_1 було звільнено зі служби з лав Національної поліції України з вислугою 25 календарних років служби та 34 пільгових років служби. Відповідно до положень ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» Позивач набув статусу ветерана ОВС (Національної поліції України), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

У зв`язку із необхідності поліпшення житлових умов позивач та його родина перебували на обліку осіб, які відповідно до ст.40 ЖК України потребують поліпшення житлових умов в ГУ НП в Одеській області. Відповідно до ст.118 Житлового кодексу Української РСР та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Україні, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4.02.1988р. №373 на підставі ордеру на службове жиле приміщення №2651 серії ПР від 2 серпня 2019р. під час проходження служби позивачу та членам його сім`ї (дружина – ОСОБА_2 , донька – ОСОБА_3 , син – ОСОБА_4 ) було надано службове житло — квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджується ордером на службове жиле приміщення №2651 серії ПР від 2 серпня 2019р.. На теперішній час позивач та його родина продовжує проживати у вказаному житловому приміщенні.

З метою реалізації права на безоплатне отримання у власність займаного ним та членами його сім`ї житла, гарантованого п.1 ч.1 ст.6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», з врахуванням того, що дана квартира за адресою АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання для позивача та його родини, позивач не має іншого житла, останній звернувся із заявою до ГУ НП в Одеській області про виключення даної квартири зі складу службових приміщень.

Проте, листом ГУ НП в Одеській області №82768 2025 від 2.07.2025р. (236240) позивача було повідомлено про фактичну відмову у задоволенні його вимог із зазначенням наступного: « 23.06.2025 відбулось засідання житлової комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області, на порядок денний якого було винесено питання щодо розгляду Вашої заяви про виключення трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 80,90 кв.м, житловою площею 37,60 кв.м, з числа службових житлових приміщень. На теперішній час поліпшення житлових умов потребують 112 працівників поліції в м. Одесі, з яких відповідно до вимог ст. 47 Житлового кодексу України, поліцейських, які потребують поліпшення умов зі складом родини більше 3-х осіб складає 41. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, програма забезпечення службовим житлом поліцейських реалізується в умовах обмеженого фінансування, що в свою чергу приводить до відсутності можливості придбання житла для військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, відповідно до положень Порядку використання коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 147, загальною площею більше ніж 66 кв. м. На підставі викладеного та відповідно до п. 6 розділу І Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37, на сьогоднішній день існує велика потреба наявності житлового фонду ГУНП в Одеській області трикімнатних квартир для діючих працівників поліції. За результатами засідання членами житлової комісії ухвалено рішення, що на даний час надання дозволу на виведення зазначеної квартири з числа службових та направлення клопотання до Національної поліції України з метою погодження вказаного питання, є передчасним».

Позивач зазначає, що має надані Державою гарантії, передбачені п.1 ч.1 ст.6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» щодо права на безоплатне отримання у власність займаного ними та членами їх сімей житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду, що не було забезпечено, у зв`язку із чим звернувся до суду із відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи правомірність та законність дій та рішень ГУНП в Одеській області у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що на ОСОБА_1 , з врахуванням наявності у нього статусу Ветерана ОВС, розповсюджуються соціальні гарантії та пільги, встановлені для ветеранів ОВС ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Так, відповідно до преамбули ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», цей Закон визначає статус ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, та членів їхніх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві (надалі - Закон №203/98-ВР).

Приписами ч.4 ст.1 Закон №203/98-ВР, відповідальність за реалізацію державної політики стосовно ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закон №203/98-ВР, законодавство України про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України, що регулюють суспільні відносини у сфері соціального захисту громадян.

У відповідності до ч.1 ст.4 Закон №203/98-ВР, забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального захисту ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, та членів їхніх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно п.1 ч.1 ст.6 Закон №203/98-ВР, ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, надаються такі пільги: право на безоплатне отримання у власність займаного ними та членами їх сімей житла незалежно від розміру його загальної площі в будинках державного житлового фонду.

Як вбачається із матеріалів справи, що займане житлове приміщення ОСОБА_1 та його родиною квартиру за адресою: АДРЕСА_1 має статус службового.

Нормативно-правовими актами, які визначають правовий статус службового житла є Житловий кодекс України (надалі - ЖК України) та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 4.02.1988р. №37 (надалі - Положення №37).

Так, приписами ст.58 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Положеннями ст.61 ЖК України встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою), і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього (ч.1 ст.118 ЖК України).

Відповідно до ч.2 ст.121 ЖК України, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ст.122 ЖК України).

За правилами п.2 Положення №37, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ним обслуговується (їх робочого місця). Пунктом 3 Положення № 37 визначено, що жиле приміщення виключається з числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. Відповідно до пункту 6 Положення № 37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому поряду воно виключене з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що вирішення питання про виключення житлового приміщення із числа службових можливо лише за наявності клопотання адміністрації підприємства, у сфері управління якого перебуває вказане житлове приміщення як службове.

Як вбачається із матеріалів справи, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав належить на праві власності Національній поліції України та на праві оперативного управління – ГУНП в Одеській області.

Відповідно до пп.58,59 п.4 Положення «Про Національну поліцію», затвердженого Постановою КМУ від 28.10.2015р. за №877, Національна поліція України відповідно до покладених на неї завдань виконує в межах повноважень, передбачених законом, функції управління об`єктами державної власності, що належить до сфери її управління.

Відповідно до наказу НПУ від 15.09.2016р. №854 «Про питання фонду службового житла в системі Національної поліції України», наказу НПУ від 21.11.2017р. №1201, прийнятими відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 4.02.1988р. №37 «Про службові жилі приміщення», Положення про Національну поліцію, а також з метою впорядкування роботи з надання службових жилих приміщень і користування ними в Національній поліції України, визначено, що виключення жилих приміщень державної власності, що належить до сфери управління Національної поліції з числа службових, здійснюється з дотриманням порядку, встановленого законодавством України, за погодженням з Головою Національної поліції України або із заступником Голови Національної поліції України відповідно до розподілу функціональних обов`язків.

Наказом МВС України від 05.04.2016р. за №250 затверджено Положення про Центральну житлову комісію Національної поліції України (надалі – Положення про ЦЖК НПУ).

Положеннями п.1,2 Положення про ЦЖК НПУ передбачено, що це Положення визначає організаційно-правові основи діяльності Центральної житлової комісії (далі – ЦЖК) Національної поліції України (далі – НПУ) щодо надання жилих приміщень поліцейським, державним службовцям, працівникам, пенсіонерам центрального органу управління НПУ, керівникам територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів НПУ, закладів професійної (професійно-технічної) освіти із специфічними умовами навчання, державних установ НПУ та членам їх сімей (далі – працівники). ЦЖК є колегіальним органом, утвореним для вирішення житлових питань працівників.

У відповідності до пп.8 п.2 Розділу ІІ Положення про Центральну житлову комісію Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 5.04.2016р. за №250, з метою виконання завдань ЦЖК: розглядає питання щодо клопотання про виключення (включення) житла зі (до) списку службового.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, судова колегія зазначає, що прийняття рішення про виведення службового жилого приміщення із числа службових віднесено до компетенції Національної поліції України (ЦЖК НПУ), якій на праві власності належить дане майно, при чому таке рішення має бути прийнято за наслідками розгляду відповідного клопотання, в даному випадку ГУНП в Одеській області, на праві оперативного управління якого дане житло належить. В свою чергу, ГУНП своїми діями фактично відмовив ОСОБА_1 у вирішенні зазначеного питання.

Крім того, судова колегія бере до уваги те, що за результатами розгляду клопотання позивача, ГУНП в Одеській області не приймав жодних рішень (актів) та не допустив бездіяльності, оскільки вчинив дії, які виразилися у відмові в направленні до Національної поліції України клопотання про надання дозволу на виведення квартири, яку займає позивач, зі складу службових житлових приміщень.

Що стосується правомірності правової поведінки ГУНП в Одеській області у спірних правовідносинах за наслідками розгляду звернення позивача, суд зазначає наступе.

Як вже встановлено вище, що ОСОБА_1 , реалізуючи право, гарантоване п.1 ч.1 ст.6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», на отримання займаного житлового приміщення у власність, звернувся до ГУНП в Одеській області із відповідною заявою про виключення займаного житлового приміщення з числа службових.

Однак, листом ГУНП в Одеській області №82768 2025 від 2.07.2025р. (236240) позивача було повідомлено про фактичну відмову у задоволенні його вимог з вказанням наступного: « 23.06.2025 відбулось засідання житлової комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області, на порядок денний якого було винесено питання щодо розгляду Вашої заяви про виключення трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 80,90 кв.м, житловою площею 37,60 кв.м, з числа службових житлових приміщень. На теперішній час поліпшення житлових умов потребують 112 працівників поліції в м. Одесі, з яких відповідно до вимог ст. 47 Житлового кодексу України, поліцейських, які потребують поліпшення умов зі складом родини більше 3-х осіб складає 41. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, програма забезпечення службовим житлом поліцейських реалізується в умовах обмеженого фінансування, що в свою чергу приводить до відсутності можливості придбання житла для військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, відповідно до положень Порядку використання коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 147, загальною площею більше ніж 66 кв. м. На підставі викладеного та відповідно до п. 6 розділу І Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37, на сьогоднішній день існує велика потреба наявності житлового фонду ГУНП в Одеській області трикімнатних квартир для діючих працівників поліції. За результатами засідання членами житлової комісії ухвалено рішення, що на даний час надання дозволу на виведення зазначеної квартири з числа службових та направлення клопотання до Національної поліції України з метою погодження вказаного питання, є передчасним».

Так, у відповідності до пп.8 п.2 Розділу ІІ Положення про Центральну житлову комісію Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 5.04.2016р. №250 з метою виконання завдань ЦЖК: розглядає питання щодо клопотання про виключення (включення) житла зі (до) списку службового.

Тобто, розгляд клопотання позивача про виключення житла зі списку службового належить до виключної компетенції Центральної житлової комісії Національної поліції України. Разом із тим, в порушення вказаного Положення, житлова комісія відповідача перебрала на себе повноваження Центральної житлової комісії Національної поліції України, розглянувши питання зняття статусу службового житла позивача по суті та відмовивши в задоволенні його вимог, вказавши у відповіді на заяву позивача наступне: «на сьогоднішній день існує велика потреба наявності житлового фонду ГУНП в Одеській області трикімнатних квартир для діючих працівників поліції. За результатами засідання членами житлової комісії ухвалено рішення, що на даний час надання дозволу на виведення зазначеної квартири з числа службових та направлення клопотання до Національної поліції України з метою погодження вказаного питання, є передчасним».

Апеляційний суд зазначає, що орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навивши належне правове та фактичне обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

При цьому, судова колегія вважає не обґрунтованими доводи ГУНП свого рішення щодо відмови в задоволенні вимог позивача «передчасністю» його звернення. Оскільки право на безоплатне отримання займаного житлового приміщення ветераном НП України ОСОБА_1 - трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 80,90кв.м, житловою площею 37,60кв.м у власність позивача виникло одночасно з набуттям ним статусу Ветерана Національної поліції, а саме 25.03.2020р., вказане право є непорушним та гарантованим.

Окрім того, судова колегія бере до уваги те, що реалізація такого права ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» не пов`язується з кількістю осіб, що потребують поліпшення житлових умов в певній установі, статусом займаного житлового приміщення, недофінансуванням державних органів, періодом звернення ветераном за реалізацією прав та гарантій встановлених Законом. Суд враховує, що метою звернення Позивача до Відповідача з заявою про виключення займаного житлового приміщення з числа службових було реалізація гарантій, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» з метою подальшого отримання займаного житлового приміщення у власність, реалізація якого покладена на відповідний державний орган.

На підставі вищевказаного, судова колегія вважає, що ГУНП в Одеській області повинен був надіслати звернення позивача на розгляд Центральної житлової комісії Національної поліції України, яка уповноважена приймати рішення по суті звернення. Разом з тим, ГУНП в Одеській області вказаних дій не зробив, розглянув звернення позивача по суті та безпідставно відмовив у його задоволенні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко