Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №420/17736/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17736/25

Категорія: 108020000 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:11.09.2025р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці про:

- визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2025/000099/2 державної митної служби України – Одеської митниці від 17 лютого 2025 року;

- визнання протиправним та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2025/000148 від 17 лютого 2025 року;

- визнання протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби в частині не вжиття заходів щодо оформлення та подання висновку до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу, Про повернення грошових коштів ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в загальній сумі 51 800 грн., яка складається з наступних сум: 51 800 грн. (доплата на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2025/000099/2 державної митної служби України-Одеської митниці від 17 лютого 2025 року);

- зобов`язання Одеську митницю Держмитслужби скласти та подати висновок до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в загальній сумі 51 800 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що документи, подані для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 МК України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані Позивачем документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем не було проведено консультацію між декларантом та митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв`язку із прийняттям оскаржуваних рішень про коригування та картки відмови, на Позивача було покладено додаткові фінансові зобов`язання у вигляді митних і інших пов`язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав Позивача, які підлягають захист з огляду на наступні обставини.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500500/2025/000099/2 від 17 лютого 2025 року.

Визнано протиправним та скасовано прийняту Одеською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2025/000148 від 17 лютого 2025 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 623 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

В апеляційній скарзі Одеської митниці ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- позивач для здійснення митного оформлення товару звернувся до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №25UA500500005182U7 від 16 лютого 2025 року, відповідно до якої на митну територію України надійшов товар ОСОБА_1 , а саме: - товар №1 - Легковий автомобіль, з двигуном внутрішнього згоряння, із запалюванням від стиснення, що використовувався: Марка "VOLKSWAGEN", модель JETTA кузов(УШ) НОМЕР_2 ;тип двигуна - дизельний; робочий об`єм циліндрів 1598см3; колісна формула- 4х2;тип кузова - седан; календарний рік виготовлення – 2014 р.; модельний рік – 2014 р.; загальна кількість місць, включаючи водія - 5; колір - білий. Автомобіль після ДТП, має такі пошкодження: деформація дверей передніх правих, задніх правих, замка передніх правих дверей, петель передніх правих, задніх правих дверей, ущільнювача передніх правих, задніх правих дверей механізму склопідіймача передніх правих дверей. Вивантажено з контейнера MRKU5615296.Виробник - "VOLKSWAGEN AG "Країна походження - Німеччина (DE). Посадові особи митниці (митного поста), які здійснюють митний контроль у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, в обов`язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей та доповнюють/змінюють його за результатами проведення комбінованого та/або неавтоматизованого контролю із застосуванням СУР шляхом оцінки ризику відповідно до документальних профілів ризику, орієнтувань, переліків індикаторів ризику, методичних рекомендацій, у тому числі за результатами аналізу поданих для митного контролю документів (їх копій), відомостей, результатів застосування технічних засобів митного контролю, а також на підставі вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів. Дані форми контролю були обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускалося. Таким чином, МК України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю встановлених СУР;

- судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст. 54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше;

- з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару № 1 заявлену митну вартість скориговано за резервним методом визначення митної вартості до рівня – 6 681,00 доларів США за шт (ЕМД від 30 листопада 2024 року №UA500100/2024/14006), ніж заявлено декларантом 2800 доларів США за шт. У рішенні про коригування митної вартості №UA500500/2025/000099/2 від 17 лютого 2025 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно- інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000148 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2025/000099/2 від 17 лютого 2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000148 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Одеської митниці, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Відповідно до комерційного рахунку та пакувального листа ( Commercial Invoice and Packing List ) Продавець - компанія - TOB "Інчхон Ауто Дісментлінг Ко./ Сун-Ен, Парк" Тех Парк 82.32.814.7077.291 Намдонгсео РО Намдонг Гу, Інчхон, Південна Корея надіслала ОСОБА_1 - рахунок OD2024-054397 від 18 жовтня 2024 року,- відповідно до якого продавець зобов`язався поставив і передав у власність покупця товар автомобіль, бувший у вживанні модельний рік і рік виготовлення -2014, марки : VOLKSWAGEN модель - GETTA ,номер кузова (Вин. Код) : НОМЕР_2 тип двигуна-дизельний об`єм циліндрів 1598 см 3, колір-білий ,на суму 1200,00 доларів США з ціною доставки 1 600 доларів США на загальну суму - 2 800,00 доларів США в контейнері на вимогах СРТ м. Одеса, Україна, а Покупець в свою чергу сплатив і прийняв товар на умовах даного рахунку Commercial Invoice and Packing List від 18 жовтня 2024 року,- та Коносамента- передаточного документа ( BILL OF LADING) SEOLEG202411030– 1 від 30 листопада 2024 року.

Враховуючи вказане, в зазначену вартість вживаного автомобіля також включено вартість його доставки в сумі 1 600,00 доларів США.

Поставки здійснювалась на умовах СРТ (Інкогермс -2010 – Правила ICC з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі від І січня 2011 року).), Одеса, Україна, згідно передаточного документа - Коносаменту ( BILL OF LADING- SEOLEG202411030-1 від 30 листопада 2024 року. 003.2025 року.

Продавець - компанія - ТОВ " Інчхон Ауто Дісментлінг Ко./ Сун-Ен, Парк" Тех Парк 82.32.814.7077.291 Намдонгсео РО Намдонг Гу, Інчхон, Південна Корея повідомила ОСОБА_1 проте, що - рахунок OD2024-054397 від 18 жовтня 2024 року на суму 1200 доларів США з вартістю доставки 1600 доларів США сплачено і автомобіль доставлений до місяця призначення, що є підтвердженням виконання зобов`язань продавця перед покупцем.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом до Одеської митниці подано митну декларацію №25UA500500005182U7 від 16 лютого 2025 року, відповідно до якої за умовами поставки CРТ на митну територію України надійшов товар, а саме:

"товар №1 - Легковий автомобіль, з двигуномвнутрішнього згоряння, із запалюваннямвід стиснення, що використовувався:Марка "VOLKSWAGEN", модель "JETTA";кузов(VIN) НОМЕР_2 ;тип двигуна - дизельний; робочий об`ємциліндрів 1598см3; колісна формула- 4х2;тип кузова - седан; календарний ріквиготовлення - 2014р.; модельний рік - 2014р.; загальна кількість місць,включаючи водія - 5; колір - білий.Автомобіль після ДТП, має такі пошкодження: деформація дверей передніх правих, задніх правих, замка передніх правих дверей, петель передніх правих, задніх правих дверей, ущільнювача передніх правих, задніх правихдверей, механізму склопідіймача передніх правих дверей. Вивантажено з контейнера MRKU5615296.Виробник - "VOLKSWAGEN AG";Країна походження Німеччина (DE)".

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

- Рахунок-фактура №OD2024-054397 від 18 жовтня 2024 року;

- Домашній коносамент №SEOLEG202411030-1 від 30 листопада 2024 року;

- Автотранспортна накладна №5296/3 від 14 лютого 2025 року;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 06 серпня 2024 року;

- Договір про надання послуг митного брокера №54397 від 12 лютого 2025 року;

- Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №188/25 від 14 лютого 2025 року;

- Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні №КК740827 від 22 грудня 2001 року;

- Довідка про відповідність екологічним нормам №08/02/2025-90 від 08 лютого 2025 року;

- Заява №5296 від 14 лютого 2025 року;

- картка фізичної особи – платника від 27 червня 2002 року;

- Фотографії товару №б/н від 15 лютого 2025 року;

- Касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів №0.0.4188627743.1 від 13 лютого 2025 року.

Після подання Позивачем ЕМД, на підставі ч.3 ст. 53 МК України, п.2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 (далі – Правила №599), Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 МК України.

Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

У відповідь на запит митного органу, 17 лютого 2025 року декларантом додатково надано висновок про вартісні характеристики товару від 17 лютого 2025 року №042-Е/25 та лист №5182 від 17 лютого 2025 року.

Щодо поданого висновку про вартісні характеристики від 17 лютого 2025 року №042-Е/25 зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ, який є обов`язковим для здійснення експертизи відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін`юсту, Фонду Держмайна від 24 листопада 2013 року №142/5/2092. Проте, в акті фізичного огляду відсутня інформація про присутність експерта, що може свідчити про недостовірність зазначених у висновку відомостей.

17 лютого 2025 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2025/000099/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, з інформаційних ресурсів митниці встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару №1 заявлену митну вартість скориговано за резервним методом визначення митної вартості до рівня – 6 681,00 доларів США за шт (ЕМД від 30 листопада 2024 року №UA500100/2024/14006), ніж заявлено декларантом 2800 доларів США за шт.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

" 1) Згідно п.4 ч.2 ст. 53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. В комерційному інвойсі від 18 жовтня 2024 №OD2024-054397 та інших документах не зазначено умови оплати. При цьому до митного оформлення не було надано банківські платіжні докменти.

2) Відповідно до ч. 2 ст. 368 МКУ При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. В поданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості страхування товару або відсутності такого."

Щодо поданого висновку про вартісні характеристики від 17 лютого 2025 №042-Е/25 митницею у спірному рішенні зазначено:

"…експерт здійснював огляд КТЗ, який є обов`язковим для здійснення експертизи відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін`юсту, Фонду Держмайна від 24 листопада 2013 №142/5/2092. Проте, в акті фізичного огляду відсутня інформація про присутність експерта, що може свідчити про недостовірність зазначених у висновку відомостей."

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 17 лютого 2025 року видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2025/000148.

Товар, який надійшов на адресу позивача за (МД) №25UA500500005182U7 від 16 лютого 2025 року, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №25UA500500005360U4 від 17 лютого 2025 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 51 800,00 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вирішуючи справу (в частині задоволених позовних вимог), суд першої інстанції виходив з того, що На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості. На переконання суду першої інстанції правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем. Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції зазначав, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки, саме прийняття рішення №UА500500/2025/000099/2 слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UА500500/2025/000148 від 17 лютого 2025 року, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, МК України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.24 ч.1 ст. 4 МК України митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 3 ст. 318 МК України визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно ч.1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно ч.2 ст. 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно ч.ч.1-3 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, згідно норм МК України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення Одеською митницею зазначено, що відповідно до п.4 ч.2 ст. 53 МК України, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. В комерційному інвойсі від 18 жовтня 2024 року №OD2024-054397 та інших документах не зазначено умови оплати. При цьому до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.

Щодо тверджень апелянта про не зазначення у поданих документах умов оплати та ненадання банківських платіжних документів, то суд зауважує, що у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.

Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15, від 27 квітня 2023 року у справі №820/3767/16.

Колегія суддів зазначає, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійсненні).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 01 березня 2023 року у справі №420/18880/21, від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17,

Як вбачається з матеріалів справи, продавець - компанія - ТОВ " Інчхон Ауто Дісментлінг Ко./ Сун-Ен, Парк" Тех Парк 82.32.814.7077.291 Намдонгсео РО Намдонг Гу, Інчхон, Південна Корея повідомила ОСОБА_1 проте, що - рахунок OD2024-054397 від 18 жовтня 2024 року на суму 1 200 доларів США з вартістю доставки 1 600 доларів США сплачено і автомобіль доставлений до місяця призначення, що є підтвердженням виконання зобов`язань продавця перед покупцем.

Крім того, у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що " 2) Відповідно до ч. 2 ст. 368 МКУ При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. В поданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості страхування товару або відсутності такого.".

Відповідно до інвойсу від 18 жовтня 2024 року №ОD2024-054397 умови поставки СРТ Одеса.

Також з огляду на наявний в матеріалах справи коносаменту (BILL OF LADING- №SEOLEG202411030-1 від 30 листопада 2024 року, передаточного документу) поставка здійснювалась на умовах СРТ (Інкотермс 2010) м. Одеса, Україна.

Згідно Правил Інкотермс 2020 (Правила ICC для використання торгівельних термінів. в національній та міжнародній торгівлі) CPT (Carriage Paid To) - фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення). Поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Продавець зобов`язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Перехід ризиків - із моменту передання товару перевізникові.

За умовами поставки СРТ на продавця покладається контроль безпеки; перевірка якості, кількості, ваги, розміру; пакування, маркування товару; виконання експортних митних формальностей; доставка товару до узгодженого пункту в місці призначення; вивантаження товару в місці призначення; виконання транзитних митних формальностей, якщо за договором перевезення ці витрати оплачує продавець. Доказом виконання продавцем своїх обов`язків із поставки товару є відповідний транспортний документ.

З викладеного слідує, що умови поставки CРТ передбачають, що оплата всіх витрат та фрахту для доставки товару до порту призначення (в даному випадку до Одеси) покладається на продавця за контрактом.

На умовах CPT (Carriage Paid To) вартість страхування не входить до обов`язків продавця, якщо тільки сторони окремо не домовилися про це. Продавець оплачує перевезення до пункту призначення. Але він не зобов`язаний страхувати вантаж під час транспортування. Якщо покупець хоче, щоб товар був застрахований, він має: або домовитися з продавцем про включення страхування у ціну; або самостійно застрахувати вантаж з моменту, коли ризики переходять до нього (тобто з моменту передачі товару перевізнику).

Якщо потрібне страхування включено автоматично — використовують інший термін: CIP (Carriage and Insurance Paid To) - аналог CPT, але з обов`язковим страхуванням, яке оплачує продавець.

Колегія суддів зазначає, що умови поставки за базисом CPT не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.

Водночас, як зазначено позивачем, страхування товару не здійснювалось. Відтак, вищевказані доводи митного органу є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів вказає, що наявність чи відсутність у поданих позивачем до митного оформлення інформації про страхування товару жодним чином не впливає на митну вартість товару, оскільки такі витрати позивач не поніс, а тому вони не є складовими митної вартості товару.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22 січня 2019 року у справі №815/6794/17, від 18 грудня 2019 року у справі №160/8775/18.

Стосовно доводів апелянта про ненадання декларантом копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, то суд вважає їх безпідставними, так як такі документи згідно ч.2 ст. 53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Щодо доводів апелянта стосовно конкурентної ціни, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що декларантом разом з митною декларацією подано згідно до переліку та відповідно до умов визначених ст. 53 МКУ документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Таким чином, оскільки зазначені розбіжності не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару, то вони не можуть бути законною підставою для здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржувані рішення не містять обґрунтованих пояснень відповідача щодо того, яким чином вказані розбіжність впливає на можливість визначення митної вартості товару, з урахуванням інших наданих до митного оформлення документів, які корелюються між собою та заявленою в митній декларації ціною.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №810/5295/15, від 06 лютого 2020 року у справі №540/2219/18.

В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим ч.3 ст. 53 МК України.

Натомість, декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та що треба усунути додатковими документами.

Такий підхід Одеської митниці суперечить нормам діючого законодавства, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, при цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №1.380.2019.00724.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст. 53 МК України.

Колегія суддів вказує, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Крім того, відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №820/307/17.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені ст. 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару. Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Колегія суддів повторно наголошує, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару колегією суддів не виявлено.

Встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 02 лютого 2018 року у справі №809/1884/16.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 22 січня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.