Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №420/40922/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40922/25

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025р. про задоволення заяви Малого приватного підприємства «НІКА» про забезпечення позову до його пред`явлення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025р. Мале приватне підприємство «НІКА» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, в якій просило суд забезпечити позов Малого приватного підприємства «НІКА» шляхом заборони Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради вчиняти будь-які дії щодо дострокового припинення дії договорів №130 від 9.05.2024р. та №131 від 9.05.2024р., включаючи видання наказів (розпоряджень, чи інших документів) про розірвання, зняття транспортних засобів Заявника з маршрутів №145, 190, 191, 233, 237, призначення тимчасових перевізників або інші заходи, що перешкоджають виконанню Заявником зобов`язань за Договорами, до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправним та скасування дострокового припинення дії договорів.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що 27.11.2025р. Департамент транспорту Одеської міської ради направив лист №01- 41/3711 з наміром одночасно припинити з 1.12.2025р. дію договорів №130 та №131 від 9.05.2024р., що забезпечують регулярні перевезення на п`яти міських маршрутах загального користування (№145, 190, 191, 233, 237).

28.11.2025р. Департамент транспорту Одеської міської ради додатково до попереднього листа, направив лист №01-41/3724 яким змінив дату наміру припинити дію договорів на 29.12.2025р..

Заявник зазначив, що вказані дії Департаменту суперечать імперативним нормам підп.2 п.55 Порядку проведення конкурсу, затвердженого постановою КМУ від 3.12.2008р. №1081, а отже є нікчемним відповідно до ст.215 ЦК України.

На переконання заявника, дострокове припинення Договорів з 29.12.2025р. матиме катастрофічні наслідки, а саме: припинення цих маршрутів ускладнить логістику для тисяч людей, створюючи гуманітарну кризу в місті-мільйоннику; МПП «НІКА» змушене буде звільнити працівників - водіїв, механіків, диспетчерів, що призведе до зростання безробіття в Одесі (де рівень безробіття вже перевищує 12 % за даними Держстату на 1.11.2025р.); підрив довіри до системи конкурсів на перевезення, що суперечить державній політиці стабілізації транспорту в воєнний час (Наказ Мінрегіону №1661 від 1.12.2025р. «Про деякі питання державного нагляду у сфері автомобільного транспорту»).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025р. вказану заяву задоволено частково.

Заборонено Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (65004, м.Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 23987115) вчиняти будь-які дії щодо дострокового припинення дії договорів №130 від 9.05.2024р. та №131 від 9.05.2024р., укладених з Малим приватним підприємством «НІКА»- до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправним та скасування дострокового припинення дії договорів.

В іншій частині заяви - відмовлено.

В апеляційній скарзі Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, посилаючись на порушення норм права, просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування ухвали суду та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів МПП «НІКА», за захистом яких він має намір звернутися до суду.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення клопотання по суті, а тому апеляційний суд за правилами ст.315 КАС України, судове рішення скасовує і постановляє нове рішення, виходячи із наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У відповідності до п.1 ч.1 та ч.2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 6.03.2008р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч.3 та 4 ст.117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 травня 2020р. у справі №640/6315/19.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018р. справі №826/8556/17, від 29 листопада 2022р. у справі №640/17821/21, від 6 грудня 2022р. у справі №140/8745/21.

Як вбачається з матеріалів, за Договорами МПП «НІКА» здійснює перевезення пасажирів на п`яти міських автобусних маршрутах загального користування: за Договором №130 від 9.05.2024р.: маршрут №145 «вул.Левітана (ж/м «Радужний») вул.В.Висоцького»; маршрут №233 «Тираспольське шосе (вул.Два стовпи) парк ім. Т. Г. Шевченка»; за Договором №131 від 9.05.2024р.: маршрут №190 «вул. Паустовського Залізничний вокзал»; маршрут №191 «Меморіал 411 батареї Міст Пересип (вул.Одарія)»; маршрут №237 «Залізничний вокзал вул.Агрономічна». Понад 40 % від пасажиропотоку даних маршрутів складають пільгові категорії (особи з інвалідністю, ветерани, пенсіонери, учні, студенти). Підприємством придбано спеціалізований транспортний засіб для безпечного перевезення людей з інвалідністю. Маршрути забезпечують транспортне сполучення ключових районів Одеси (Київський, Хаджибейський (колишній Малиновський), Пересипський (колишній Суворовський)), включаючи спальні райони, промислові зони та об`єкти критичної інфраструктури (медичні заклади, залізничний вокзал, меморіали, парки). Умови воєнного стану роблять ці маршрути особливо важливими, оскільки громадський транспорт є елементом критичної інфраструктури (ст.8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII, чинна редакція від 10.10.2024р. №4017-IX).

27.11.2025р. Департамент транспорту Одеської міської ради направив лист №01- 41/3711 з наміром одночасно припинити з 1.12.2025р. дію договорів №130 та №131 від 9.05.2024р., що забезпечують регулярні перевезення на п`яти міських маршрутах загального користування (№145, 190, 191, 233, 237).

28.11.2025р. Департамент транспорту Одеської міської ради додатково до попереднього листа, направив лист №01-41/3724 яким змінив дату наміру припинити дію договорів на 29.12.2025о.

Судовою колегією встановлено, що заявляючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, МПП «НІКА» послалося на те, що вказані дії Департаменту суперечать імперативним нормам підп.2 п.55 Порядку проведення конкурсу, затвердженого постановою КМУ від 3.12.2008р. №1081, а отже є нікчемними відповідно до ст.215 ЦК України.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що очевидна протиправність дій та рішення суб`єкта владних повноважень це вчинення ним таких дій (прийняття рішення), які взагалі не передбачені законодавством України, або вчинення дій суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Листи №01-41/3711 від 27.11.2025р. та №01-41/3724 від 28.11.2025р. є службовими повідомленнями про намір реалізації договірних та публічно-правових повноважень та самі по собі не є індивідуальними актами, що породжують правові наслідки.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність очевидних ознак протиправності, ґрунтується на попередній оцінці правомірності дій відповідача.

Щодо економічних наслідків, на які посилався заявник у своїй заяві про забезпечення позову, судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про підприємництво» від 7 лютого 1991р. №698-XII підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Отже, підприємство приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. Перекладання відповідальності за ведення власної діяльності та інших суб`єктів є недопустимим.

Щодо завдання можливих економічних збитків МПП «НІКА», судова колегія зазначає, що заявник не позбавлений права звернутися до суду в порядку передбаченому законодавством для відшкодування таких збитків (за їх наявності).

Щодо посилання заявника на можливі соціальні, економічні та репутаційні наслідки, судовою колегією встановлено, що Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради були направлені листи до інших перевізників з пропозицією тимчасово (до оголошення та проведення нового конкурсу) забезпечити пасажирські перевезення в необхідній кількості.

Листом від 28.11.2025р. ТОВ «ТУРИСТ» повідомило про готовність надання послуг з перевезення пасажирів на маршрутах №№6Е, 16E, 149, 288, 145, 190, 191, 233, 237.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що такі твердження заявник носять оціночний характер та не підтвердженні належними та допустими доказами.

Судова колегія також бере до уваги доводи представника Департаменту про те, що у відповідних Актах зафіксовані факти (а.с.23-30), щодо неналежного надання послуг (утримання транспортних засобів в належному стані, дотримання розкладу руху, забезпечення передрейсової перевірки водіїв та транспортних засобів (що безпосередньо впливає на безпеку руху та безпеку, життя та здоров`я пасажирів), тощо. Саме ці наявні обставини стали підставою для направлення МПП «НІКА» відповідних листів про розірвання договорів, а тому такі доводи є суттєвими і підлягають встановленню і перевірці при розгляді судом першої інстанції по суті.

Щодо порушення права на мирне володіння майном, судова колегія вважає, що вказане питання не може бути досліджене при прийнятті рішення про забезпечення позову, а лише при розгляді справи по суті.

В свою чергу, судова колегія не погоджується з доводами заявника щодо того, що забезпечення позову до його пред`явлення не порушить баланс інтересів сторін, оскільки Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради відповідає за безпеку руху та безпеку пасажирів, а не просто є стороною договорів з МПП «НІКА».

Повна заборона вчиняти буд-які дії щодо припинення договорів незалежно від підстав, строків та характеру порушень, на думку судової колегії, є надмірною та непропорційною.

На думку судової колегії, застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову, повністю блокує реалізацію повноважень органу місцевого самоврядування щодо управління маршрутною мережею міського транспорту та фактично зберігає за МПП «НІКА» статус перевізника незалежного від наявності порушень умов договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо порушення прав МПП «НІКА», як підстави для забезпечення позову до його пред`явлення.

За правилами ч.1 ст.77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача, який ініціює таке клопотання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність мотивів та підстав, передбачених ст.150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, оскільки в матеріалах відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси заявника.

За таких обставин, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у матеріалах доказів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення адміністративного позову до його пред`явлення.

Відповідно до положень ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову до його пред`явлення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150,154,315,317 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради – задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025р. про задоволення заяви Малого приватного підприємства «НІКА» про забезпечення позову до його пред`явлення – скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні заяви Малого приватного підприємства «НІКА» про забезпечення позову до його пред`явлення – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко