Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №420/2848/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2848/25

Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

29 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, які виразились у відмові провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) за період з 1 січня по 31 грудня 2020 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум,

- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, які виразились у відмові провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) за період з 1 січня по 31 грудня 2021 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум,

- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, які виразились у відмові провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) за період з 1 січня по 13 грудня 2022 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум,

- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, які виразились у відмові провести перерахунок та виплату грошової компенсації за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 84 календарні дні додаткової соціальної відпустки за 2017-2022 роки як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум,

- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, які виразились у відмові провести перерахунок та виплату вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум,

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) за період з 1 січня по 31 грудня 2020 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум,

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) за період з 1 січня по 31 грудня 2021 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум,

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) за період з 1 січня по 13 грудня 2022 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум,

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону провести перерахунок та виплату грошової компенсації за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 84 календарні дні додаткової соціальної відпустки за 2017-2022 роки як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1. січня 2022 року (2481,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум,

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону провести перерахунок та виплату вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протиправно не здійснював нарахування та виплату його грошового забезпечення за спірний період з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови № 704.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що грошове забезпечення позивача обраховувалось на підставі чинного на час виплати законодавства та підстави для перерахунку грошового забезпечення відсутні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, апелянт наголосив, що індексація грошового забезпечення позивача виплачувалась у відповідності до приписів чинного законодавства та підстави для виплати фіксованої індексації – різниці грошового забезпечення відсутні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військово-медичному клінічному центрі південного регіону.

Згідно копії витягу з наказу начальника Військово-медичного клінічного центру південного регіону від 13.12.2022 №324 (по стройовій частині), полковника медичної служби ОСОБА_1 , начальника клініки психіатричної Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (на 725 ліжок), звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21 листопада 2022 року №143 у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) відповідно до п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 13.12.2022 виключено із списків особового складу центру та всіх видів забезпечення.

У листопаді 2024 року представник позивача Рапчі О.М. звернувся до начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону із заявою, у якій зокрема просив провести перерахунок і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 13.12.2022 відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (2020 – 2102,00 грн , 2021 – 2270,00 грн, 2022 – 2481,00 грн).

Військово-медичний клінічний центр південного регіону листом від 03.01.2025 №548/126 повідомив позивача про відсутність законних підстав для перерахунку і виплати за період з 2020 р. по 2022 р. грошового забезпечення і вихідної допомоги ОСОБА_1 .

Згідно наданих позивачем копій довідок, виданих ОСОБА_1 про нараховане грошове забезпечення та інші додаткові виплати за 2018 -2022, протягом спірного періоду складові грошового забезпечення позивача нараховані та виплачені відповідачем виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 (1762 грн).

У вересні 2020 року, у грудні 2022 року та у травні 2021 року позивач отримав грошову допомогу на оздоровлення; у листопаді 2021 та листопаді 2022 року позивачу виплачена матеріальна допомога. Також, при звільненні позивач отримав компенсацію за невикористану відпустку як УБД, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку у 2022 році.

Вважаючи протиправними дії відповідача, які виразились у обрахунках та виплаті складових грошового забезпечення за спірний період та компенсаційних виплат при звільненні, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму встановленого законом на 01.01.2018, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що з 29.01.2020 року у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу і окладу за військове звання, шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (постанова № 704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - постанова № 103).

Пунктом 6 постанови №103, внесено зміни постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, судова колегія враховує, що пунктом 3 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так і станом після 29.01.2020 неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Крім того, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, судова колегія доходить висновку, що п.4 Постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись у наступній редакції:

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Матеріалами справи підтверджено та визнається сторонами, що з 01.01.2020 року відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення, виходячи з посадового окладу обчислюючи його розмір в порядку, визначеному п.4 постанови № 704 в редакції, яка втратила чинність, а саме виходячи із прожиткового мінімуму 2018 року, чим допустив протиправну бездіяльність, а тому, позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено – 2 102 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" –2 270 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" – 2 481 гривні, в той час коли Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.

З вищевикладеного слідує, що з 01.01.2020 у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах №440/6017/21 від 02.08.2022, № 320/9431/21 від 30 березня 2023 року.

Враховуючи викладене, доводи відзиву на позовну в цій частині не знайшли підтвердження.

Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на необхідність скасування рішення суду першої інстанції, яким задоволено вимоги ОСОБА_1 про перерахунок грошового забезпечення, помилково обґрунтував апеляційну скаргу доводами про виплату індексації – різниці позивачу, оскільки індексація грошового забезпечення не була предметом цієї справи. У зв`язку із викладеним, колегія суддів вважає за необхідне додатково розглянути доводи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву.

Щодо перерахунку виплачених допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань, компенсації днів невикористаних відпусток та вихідної допомоги при звільненні, то відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам № 260, такі розраховуються із місячного грошового забезпечення військовослужбовця. Отже, у зв`язку із перерахунком місячного грошового забезпечення, виплати, які обраховуються з урахуванням цієї величини, також підлягають перерахунку.

Посилання відповідача на те, що станом на час розгляду справи чинною є редакція п.4 постанови № 704, з урахуванням змін, внесених постановою № 481, в якому розрахунковою величиною для грошового забезпечення є не прожитковий мінімум, а тверда сума – 1762 грн, є помилковими, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним п. 2 постанови КМУ від 12.05.2023 № 481, яким внесені зміни у п.4 постанови № 704 та встановлено розрахункову величину для обрахунку грошового забезпечення – 1762 грн. Отже, як до 19 травня 2023 так, так і з 18 червня 2025 року, тобто на теперішній час, відновилась попередня редакція п.4 постанови № 704, в якій розрахунковою величиною є прожитковий мінімум, встановлений на 01 січня календарного року.

Щодо доводів відповідача стосовно пропуску строку звернення до суду, то колегія суддів в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року по цій справі вже дійшла висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущений. Крім того, Конституційний Суд України 11 грудня 2025 року рішенням №1-р/2025 визнав неконституційними положення ч.1 ст.233 КЗпП України, якими строк звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати обмежувався трьома місяцями з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 14 травня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко