Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №569/25174/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

іменем України

Справа № 569/25174/25

21 січня 2026 року

Суддя Рівненського міського суду Денисюк П.Д., розглянувши матеріали, які надійшли з Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП, РНОКПП: НОМЕР_1 , за ч.1 ст.41 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

12 листопада 2025 року о 14 год 50 хв за адресою: м.Рівне, вул. Казимира Любомирського, будинок 4-а, допустила порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:

Вимогами частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-1X (надалі - ЗУ № 2136) обумовлено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Відповідно до умов частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов?язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов?язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 94 КЗпП України, передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

20.10.2025 року Заявниця була звільнена з займаної посади перукаря ФОП ОСОБА_1 на підставі ст. 40 п.4 КЗпП за прогул без поважних причин з 20.10.2025 року про що свідчать акти відсутності на робочому місці в період з 13.10.2025 по 17.10.2025. Компенсація за невикористану відпустку нарахована та виплачена не в день звільнення а саме 23.10.2025 року в сумі 2766, 09 грн., що є порушенням частини першої статті 10 ЗУ №2136.

ФОП ОСОБА_2 на підставі наказу № 38-К від 20.10.2025 «Про звільнення ОСОБА_3 »

ОСОБА_4 було звільнено з посади перукаря у ФОП ОСОБА_5 на підставі ст. 40 п.4 КЗпП за прогул без поважних причин з 20.10.2025 року, про що свідчать акти відсутності на робочому місці в період з 13.10.2025 по 17.10.2025., при цьому не отримавши від ОСОБА_4 письмових пояснень про причини її відсутності, чим порушили процедуру звільнення за прогул.

Відповідно до наданих документів ФОП ОСОБА_1 . ОСОБА_6 01 квітня 2025 року була прийнята на посаду перукаря наказ від 31.03.2025 №11-к, в контракті №2 від 01.04.2025 зазначено початком роботи є 09.00 ранку, а повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДПС подане 01.04.2025 о 15:04 год., що є порушенням частини четвертої статті 24 КЗпП України.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.41 КУпАП.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку повідомлявся про час і місце розгляду справи.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Філатова А.В. під час розгляду справи пояснила, що ОСОБА_4 написала скаргу до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці та надала довіку, про те, що перебувала на лікарняному в період з 13.10.2025 по 17.10.2025, тому був складений акт та протокол щодо ОСОБА_1 . Однак роботодавець коли звільняла ОСОБА_4 не знала, що та перебувала на лікарняному, оскільки працівник залишила робоче місце та більше не з`являлась, своєчасно не повідомила про відкриття лікарняного, в зв`язку з чим і була звільнена за прогул.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.280 КУпАП суд при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, встановлена матеріалами справи, які відповідно до ст.251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення № ЗХ/РВ/35603/023699/П/ПТ від 12 листопада 2025 року, актом № ЗХ/РВ/35603/023699 від 12 листопада 2025 року, копіями додатків до акту № ЗХ/РВ/35603/023699 від 12 листопада 2025 року.

При вирішенні питання про відповідальність особи, суд враховує характер вчиненого правопорушення, дані про її особу, обставини вчинення адміністративного правопорушення, тому вищевикладені обставини у своїй сукупності є такими, що свідчать про малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, а тому слід звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і відповідно до ст. 22 КУпАП обмежитись оголошенням усного зауваження.

Керуючись ст. ст.22,283,284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

На підставі ст.22 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Провадження у справі закрити.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.

Суддя Рівненського міського суду Петро ДЕНИСЮК