Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №550/1074/25 — Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/1074/25

Провадження №1-кп/550/20/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12025170450000363 від 03.07.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рябоконеве, Краснокутського району, Харківської області, громадянина України, українця, освіта повна середня, працюючого водієм ТОВ «Гранд-Молпродукт», одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей, військовозобов`язаний, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України воєнного стану, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану» № 64/2022 від 24.02.2022 та Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 10.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025 а також про введення в дію плану оборони України та Зведеного плану територіальної оборони України на підставі Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.02.2022 «Про введення в дію плану оборони України та Зведеного плану територіальної оборони України» № 70/2022 від 24.02.2022, пройшов огляд на ступінь придатності до військової служби військово-лікарською комісією КНП «Чутівська центральна лікарня», рішенням якої визнаний придатним до проходження військової служби, про що відповідно до наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарські експертизу в Збройних Силах України» № 402 від 14.08.2008 (в редакції від 16.04.2021), видано відповідну картку обстеження та медичного огляду від 18.06.2025.

Військовозобов`язаний ОСОБА_4 будучи визнаним придатним до військової служби, був призначений до складу команди НОМЕР_1 , зобов`язаний для призову на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації та відправки у військову частину.

18.06.2025, о 16:01 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 офіцер відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 вручив ОСОБА_4 мобілізаційне розпорядження та повістку на відправку для проходження військової служби в Збройні Сили України на 08:00 год. 25.06.2025 року, а також роз`яснено та попереджено, що у разі неприбуття у визначений час він буде притягнутий до відповідальності згідно із Законом

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру комплектування та соціальної підтримки про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1,39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, являючись придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, не маючи згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки або підстав для непридатності для несення служби, ухилився від призову за мобілізацією, 25.06.2025 о 08:00 год. відмовився від проходження військової служби та не прибув до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 для відправки у команді до військової частини № НОМЕР_1 з метою проходження військової служби за мобілізацією.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, дав показання, що дійсно він пройшов огляд на ступінь придатності до військової служби військово-лікарською комісією КНП «Чутівська центральна лікарня», рішенням якої визнаний придатним до проходження військової служби. Надалі, після проходження ВЛК, йому вручено повістку на відправку, в якій зазначено, що він призначений до складу команди НОМЕР_1 та зобов`язаний, для призову на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації та відправки у військову частину, прибути 25.06.2025 о 08:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Однак на встановлену дату не прибув, тому, що злякався. Також зазначив, що мав відстрочку у зв`язку з тим, що у нього перебувало на утриманні троє неповнолітніх дітей, але 05.04.2025 року старшому сину виповнилося 18 років і тому він втратив відстрочку. Також зазначив, що його подали в списки на бронювання на підприємстві ТОВ «ГРАНД-МОЛПРОДУКТ» на якому він працює з 2024 року, бронювання отримав у листопаді 2025 року. З приводу вчиненого щиро каявся та просив суворо не карати.

Зважаючи на повне і беззаперечне визнання вини обвинуваченим, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши, що обвинувачений правильно розуміє зміст обвинувачення, переконавшись у добровільності його позиції, роз`яснивши обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників процесу, які не заявляли заперечень проти розгляду справи із застосуванням ч.3 ст. 349 КПК України, суд, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і вирішив обмежитись допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого.

За встановлених під час судового розгляду обставин суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у пред`явленому йому обвинуваченні за ст.336 КК України поза розумним сумнівом.

Судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченої, а так само обставин, які б виключали злочинність діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується ст. ст. 50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винних, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене статтею. 336 КК України, є нетяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 який: відповідно до довідки Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Полтавської області №02.1-14/1485 не являється депутатом Чутівської селищної ради; відповідно до довідки Виконавчого комітету Чутівської селищної ради №02.1-05/329 матеріалів, що компрометують ОСОБА_4 немає; відповідно до довідки КНП «Чутівська Центральна Лікарня» №648 за медичною допомогою до лікаря-нарколога та до лікаря-психіатра не звертався; відповідно до довідки Полтавського районного сектору №8 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області №517/25/28-25 не перебуває на обліку у Полтавському районному секторі №8 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області, відповідно до довідки №127-18072025/53728 раніше не судимий; відповідно до свідоцтва про народження має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Беручи до уваги пояснення ОСОБА_4 ,. який, щиро каявся у скоєному, заперечував прямий умисел на вчинення вказаного кримінального правопорушення, вказав наступне: що у період з 24.02.2022 року встановленої Указом Президентіа України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», мав законне право на відстрочку від мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону У підготовку», а саме у зв`язку з перебуванням на утриманні 3-х неповнолітніх дітей. 05.04.2025 року найстаршому сину – ОСОБА_8 виповнилося 18 років, тому ОСОБА_4 втратив право на відстрочку від мобілізації. Починаючи з 12.09.2024 року ОСОБА_4 працює водієм автотранспортних засобів ТОВ «ГРАНД_МОЛПРОДУКТ». Вказане підприємство з 2022 року включено до переліку підприємств, установ, організацій, які визнані такими, що відповідають критеріям та мають важливе значення для забезпечення потреб територіальних громад, а також до переліку установ, організацій, що відповідають критеріям та є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення області в особливий період, у зв`язку з чим має законні підстави для бронювання своїх працівників.

З урахуванням того, що право на відстрочку від мобілізації завершилося, керівництвом підприємства було погоджено включити ОСОБА_4 до списку працівників для бронювання, що в подальшому надає право на відстрочку.

Однак, у зв`язку зі змінами законодавства, що відбулися у 2025 році, а саме необхідності повторного підтвердження статусу бронювання працівників ТОВ «ГРАНД-МОЛПРОДУКТ» було відтерміновано в часі.

Тому бронювання ОСОБА_4 отримав лише 25.11.2025 року, що підтверджується витягом з за стосунку Резерв + сформованого 11.12.2025 року о 19:57.

Згідно довідки №116 від 16.12.2025 року ОСОБА_4 працює водієм автотранспортних засобів ТОВ «ГРАНД_МОЛПРОДУКТ» з 12.09.2024 року (наказ №48-к/тр від 11.09.2024 року) по теперішній час.

Виходячи з принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про винувату особу.

Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також суд зазначає, що потрібно керуватися суворо індивідуальним підходом при призначенні покарання з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особи винного і обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили нові умисні злочини, так й щодо осіб, які вперше вчинили кримінальне правопорушення.

Тобто залежно від конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, дій, які він вчинив, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.

Водночас Конституційний суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року, справ N 1-33/2004 зазначив, що: «Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР )».

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав повністю, щиро розповідав про скоєне та каявся, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення та під час кримінального провадження, з урахуванням його позитивної характеристики, враховуючи те, що обвинувачений має бронювання, також має на утриманні малолітнього сина та неповнолітню доньку, з урахуванням наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 336 КК України та приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ч. 1 ст. 75 КК України з іспитовим строком з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та реального відбування покарання, але в умовах контролю за його поведінкою під час іспитового строку.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до приписів ст. 100 КПК України

Керуючись ст.ст. 349, 369,371, 373 - 376 КПК України, суд

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370,371, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 21.01.2026.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Речові докази – довідку ВЛК №2025-0618-1358-3862-0 від 18.06.2025 на ім`я ОСОБА_4 , карту обстеження та медичного огляду на ім`я ОСОБА_4 , контрольний талон про вручення мобілізаційного розпорядження на ім`я ОСОБА_4 , розписку про отримання повістки на ім`я ОСОБА_4 про відправку на військову службу, акт про відмову ОСОБА_4 від направлення до навчального центру А2900, для проходження військової служби від 25.06.2025 які знаходяться матеріалах кримінального провадження після набрання вироком законної сили – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1