Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №534/3424/25 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/3424/25

Провадження №2-а/534/29/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі: головуючого судді Морозова В.Ю.,

за участі: секретаря судового засідання Хвіст Т.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: старший інспектор батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області капітан поліції Білокінь Едуард Олексійович, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

установив:

Позивач звернувся до суду із згаданим позовом, в якому прохає скасувати постанову серії ЕНА №6225360 від 26.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у даній справі. Здійснити розподіл судових витрат між сторонами та провести розгляд справи без участі позивача.

Позивач зазначає, що 26.11.2025 капітаном поліції Білоконем Е.О. було винесено постанову серії ЕНА №6225360, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме за керування ТЗ, в якого були відсутні передбачені конструкцією ремені безпеки та противідкотні упори, порушивши вимоги п.п. «ж», «є» п. 31.4.7 ПДР України.

Вказану постанову вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 07.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач правом направити відзив на позов не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.11.2025 капітаном поліції Білоконем Е.О. було винесено постанову серії ЕНА №6225360, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме за керування ТЗ, в якого були відсутні передбачені конструкцією ремені безпеки та противідкотні упори, порушивши вимоги п.п. «ж», «є» п. 31.4.7 ПДР України (а.с. 4).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч. 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Правилами дорожнього руху України, що затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, визначається порядок дорожнього руху на всій території України, за порушення якого особи несуть відповідальність передбачену законодавством.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП встановлено, що керування водієм ТЗ, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 31.1 ПДР України, технічний стан ТЗ та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.4 ПДР України, забороняється експлуатація ТЗ згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

31.4.7. Інші елементи конструкції:

ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією;

є) відсутні: на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два).

Пунктом 31.5 ПДР України встановлено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у п. 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог п. 9.9 і 9.11 цих Правил.

Однак, в графі 5 оскаржуваної постанови поліцейським не було зазначено суб`єкт вказаного правопорушення, тобто, що саме позивач керував ТЗ. При цьому, сам пункт 31.4 ПДР України не містить заборони експлуатації ТЗ без ременів безпеки та противідкатних упорів. Такі «несправності» не входять до переліку заборонених, а отже не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки відсутність певного елемента, який не входить до переліку п. 31.4 ПДР України, не є порушенням технічного стану ТЗ.

Крім того, з наведеного вбачається, що відсутність ременів безпеки та противідкатних упорів віднесено до технічних несправностей ТЗ, за наявності яких експлуатація його забороняється, а у разі такої експлуатації настає відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

З урахуванням вимог ст. 77 КАС України, обов`язок доказування у цьому випадку про те, що конструкція ТЗ передбачає наявність ременів безпеки та противідкатних упорів покладено на відповідача.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2019 у справі №524/9843/16-а.

Так, з оскаржуваної постанови не вбачається, чим передбачено наявність ременів безпеки та противідкатних упорів і як саме поліцейський встановив, що конструкція цього ТЗ їх передбачає (посилання на ДСТУ тощо).

Також, оскаржувана постанова не містить повного опису обставин справи, посилань на докази вини позивача, мотивів відхилення поліцейським пояснень позивача тощо.

Суд звертає увагу, що положення п. 31.5 ПДР України, якими визначено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 ПДР України, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту.

Аналізуючи вказане положення ПДР України слід розуміти, що передумови застосування п. 31.5 цих Правил наступні: несправність повинна бути небезпечна та входити до переліку п. 31.4 ПДР України; водію має бути надана можливість усунути несправність; має бути встановлено, що несправність виникла до або під час руху, а не виявлена вже після зупинки.

А отже, відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає виключно за керування технічно несправним ТЗ, що має несправності, визначені в п. 31.4 ПДР України. При цьому, усувні та незначні несправності, виявлені водієм вже після зупинки та які можуть бути усунені на місці, не утворюють складу вказаного адміністративного правопорушення, оскільки не доводять, що він умисно керував технічно несправним ТЗ, тобто у розумінні п. 31.4 ПДР України продовжував експлуатацію ТЗ за наявності технічних несправностей і невідповідностей елементів конструкції ТЗ вимогам законодавства, в даному випадку, передбаченим, п.п. «ж», «є» п. 31.4.7 ПДР України.

Позивач зазначає, що 26.11.2025 ТЗ, що належить КП «СпецЕко», був випущений на лінію в технічно справному стані та з наявністю усіх елементів конструкції, тобто зазначені в оскаржуваній постанові «несправності» виникли саме в дорозі.

Також позивач зазначив, що після виявлення останнім цих несправностей ТЗ він не користувався, тобто його експлуатацію не продовжував, та на місці зупинки почав вживати заходи для їх усунення, про що повідомив поліцейському, але останній зазначені обставини не врахував та виніс відносно позивача оскаржувану постанову.

Суд доходить висновку, що зазначені позивачем обставини виключають факт вказаного адміністративного правопорушення та вину позивача у вчиненні, оскільки поліцейським до винесення оскаржуваної постанови не було встановлено, зокрема: первинну наявність у конструкції ТЗ ременів безпеки, фактичну кількість противідкатних упорів та факту керування мною цим ТЗ у несправному стані без виконання вимог п. 9.9 і 9.11 ПДР України; тривалість та момент виникнення цих несправностей, їх небезпечність та технічну неможливість подальшої експлуатації ТЗ за наявності таких несправностей. При цьому, вказані «несправності» були виявлені лише після зупинки ТЗ та могли бути усунуті на місці зупинки, проте поліцейським це було проігноровано.

Окрім того позивач зазначає, що поліцейський не надав для ознайомлення жодних доказів вини позивача, що свідчить про відсутність фото- чи відео - доказів, які безпосередньо могли б підтвердити факт адміністративного правопорушення, при цьому, поліцейський обмежився лише формальним описом обставин справи в оскаржуваній постанові, які попередньо ним встановлені та доведені не були.

Відповідачем не спростовано доводи позивача.

А відтак, позов підлягає задоволенню, зокрема, слід скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6225360 від 26.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн, а тому, оскільки позов задоволено, вказані судові витрати необхідно компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: старший інспектор батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області капітан поліції Білокінь Едуард Олексійович, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серія ЕНА №6225360 від 26.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП - закрити в зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування відповідача:Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Відомості, які суддя не оголошує щодо учасників справи при проголошенні рішення суду:

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Повне ім`я третьої особи: Старший інспектор батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області капітан поліції Білокінь Едуард Олексійович, адреса: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд 40 років ДАІ, буд. 3.

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ